9 нових релізів від редакції Лірум

Вам не здалося, це дійсно друга добірка релізів за тиждень. Але що ми можемо зробити, якщо українські виконавці випускають стільки всього хорошого (і не дуже, але про це вам більше розкаже Настя Денеж)? Цього разу зібрали для вас 9 нових релізів: є кліпи, є інді, є мюзикл та мініальбом. З якого і розпочнемо:

bulovinova — холодна вода (EP)

Женя Кудрик: «Дуже подобається логіка побудови альбому, а також те, який шлях проходить лірична героїня від “буду, буду лаятися на себе” до “плачу тільки від щастя моментів”. На перший погляд, більшість пісень в альбомі про любов до партнера, але для мене героїня в цьому розкриває і зміну відношення до себе: воно стало лагіднішим, теплим. Окреме задоволення я отримала від вокальних партій, наскільки ж вони повітряні та легкі, який неймовірний фальцет. Впевнена, що буду переслухувати цей альбом ще дуже довго».

Я Тоня — Відчуваєш щось?

Женя Кудрик: «Самодостатня, гармонійна робота. Усе мені в ній гармонізує і переплітається: вокал з сінтами, текст із вокалом. Багато ніжності, повітря та смутку. З цим треком хочеться вже ходити по місту у важкому в’язаному светрі та чоботах».

Tvorchi, Klavdia Petrivna — Орбіти

Настя Денеж: «Я далеко не фанатка творчості Клавдії Петрівни, як то кажуть: “не її цільова аудиторія”. Але якщо в якомусь із паралельних усесвітів є інша Настя Денеж, яка любить артистку та її творчий доробок — то думаю вона вже знудилася від дуже подібних, якщо не однакових пісень. А ще мені здається, що команда Клавдії Петрівни, свідомо чи ні, риє артистці могилу. Їхня стратегія з розвитку поки що веде в нікуди: деанон, який дуже затягнувся та вже не зрозуміло, чи потрібен він взагалі, реклама продуктів (зокрема тих, які НЕ вийшли з ринку РФ) у кожному кліпі, а також сумнівні збори, які руйнують репутацію виконавиці. І на місці Творчих я б подумала, чи випускати спільний трек зі співачкою, яка забруднилася трухою».

Яна Ільків: «У кліпі Джеффрі (Tvorchi) та Клавдія фліртують, іронізують, заграють одне з одним танцем й водночас залишаються стриманими, але не беземоційними. Все це виглядає дуже стильно».

Ariadna — Безодня

Женя Кудрик: «Якщо цю пісню потрібно було б описати одним рядок з неї, це було б: “Я відчуваю страх, але мені подобається його смак”. Вона ніби те відчуття, коли боїшся пригнути з висоти в воду, а потім заплющуєш очі та просто робиш це. Дуже приємний darkwave, який одразу лягає на вушко і хочеться переслухувати й переслухувати».

Oi Fusk — Лю

Настя Денеж: «Мені цей трек сподобався з перших секунд. Чому, спитаєте ви? А я вам скажу, що мені він схожий на “кладбище самолётов” Валентина Стрикало. Можливо, я надто часто згадую Каплана у своїх коментарях і кажу, що той чи той реліз схожий на якусь із його пісень. Але що поробиш, якщо я люблю Юру та не можу змиритися з його відсутністю на музичній сцені.

А Oi FUSK(у) дуже личить спокійне, легке та навіть дещо романтичне амплуа. Мені подобається, що Фуск не заганяє себе в межі одного стилю та жанру. Натомість він продовжує досліджувати себе, як артиста».

Яна Ільків: «Лю дуже нагадує безтурботні студентські часи. Це приємний саундтрек до теплих літньо-осінніх вечорів, коли повертаєшся додому за ручку з тим, хто подобається. Або ж для моментів, коли на гучних тусовках виходиш покурити на балкон чи коли розпиваєш щось алкогольне і раптом хочеться лягти на підлогу і щось повити (ну, я просто співати не вмію, то називаю це виттям). Для побачень, які здаються серйозними, але вони швидкоплинні. Тільки ця швидкоплинність залишає по собі приємні відчуття. Мені після прослуховування не захотілося закохатися по-справжньому, але піти на побачення з нотками безвідповідальності й безтурботності — так».

EL Кравчук — Dear Kharkiv

Оля Закревська: «Від цієї легенди естрадної попмузики, здається, можна чекати чого завгодно. Цього тижня маємо серйозну композицію Dear Kharkiv, яка звучить ніби трагічна арія. Пісня-присвята місту-герою, заспівана разом з Ансамблем Збройних Сил України й двома хорами, має ще й благодійну мету — всі гроші від її прослуховувань будуть спрямовані на відновлення Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна».

Фівер° — Колискова

Оля Закревська: «Не знаю, чи співали вам колискові з сопілками та кларнетами, бо мені ні. А тепер думаю, що може і дарма. Абсолютно світла композиція з відтінками регі огортає комфортом і турботою, і така зона комфорту нам всім, здається, зараз дуже потрібна. “Не накручуй себе ще більше, подихай, випий води”».

Ретровай — Шепни

Марічка Максимець: «Мені подобається порівнювати опис треку з пресрелізу виконавців та мої рефлексії від нього. “Шепни” Ретровай описав як “перенесення у таємничий світ, де межі реальності розмиваються”. І тут я з ними погоджуюся. Це атмосферне інді, яке відчувається, як світанок на кухні, коли між будинками ще гуляє туман, а ти чомусь дуже позитивно налаштований на день. Ось ця музика, яку ти слухаєш вночі й думаєш “завтра прокинуся і почну нове життя: почну бігати зранку, навчуся грати на укулеле і почну вирощувати квіти на підвіконні”».

МУР — Мільйон

Марічка Максимець: «МУР — це як мем “у нас є Гамільтон вдома”. Але чомусь в цього мему є якась негативна конотація. Як на мене, порівнювати проєкт (тут я говорю про альбом та виставу “Ти [Романтика]”) з мюзиклом, у якого 11 премій Тоні, Пулітцер та “Ґреммі” — це комплімент. Але Гамільтон та “Ти [Романтика]” викликають різні емоції. Якщо перший створений, щоб американці відчували гордість через приналежність до своєї історії. То “Ти [Романтика]” викликає отой менш приємний набір: злість, розпач та несправедливість. Але це чесно, адже така наша історія і її не перепишеш, можна лише не дати їй піти в забуття та повторитися. Тому “Ти [Романтика]” — це щось необхідне.

Але це дуже якийсь сумний коментар до такого веселого треку про Вишню, який писав анекдо… кхм, перепрошую, усмішки. Об’єктивно оцінити пісню не вийде, адже я її сприймаю винятково як частину вистави, яку візуалізую під час прослуховування. Тому я просто залишу тут фото з репетиції треку, щоб ви зрозуміли, про що я:

---

Читайте також: Пісня за піснею: vioria про дебютний альбом «Кістки»