Таємнича Марія Примаченко: вийшов новий випуск відеопроєкту «вам треба знати»

24 серпня журналістка та рекламниця Яна Проценко опублікувала на YouTube новий випуск проєкту про культуру «вам треба знати». У ньому авторка розповідає цікаві та важливі історії про видатних діячів української культури. Новий випуск присвячений життю та творчості української художниці Марії Примаченко.

«вам треба знати» — це місце для дослідження української культури та мистецтва.

Марія Оксентіївна народилася в 1909 році та все життя провела в селі Болотня Київської області. Виросла вона у творчій родині: її батько, Оксентій Григорович, був теслею і майстрував огорожі для подвір’я, бабуся розписувала писанки, а мати, Параска Василівна, славилася своєю майстерністю у вишиванні, що перейняла і Марія, носивши власноруч вишиті сорочки. Окрім живопису і вишивки, вона також цікавилася керамікою та ілюстрацією.

У дитинстві майбутня художниця не могла працювати в полі та допомагати родині з багатьма господарськими справами через хвороби. У семирічному віці вона захворіла на поліомієліт. Це захворювання спричинило страшні болі на все життя, численні операції, і майже на всіх фотографіях вона зображена з милицями.

Серйозно малювати художниця почала в 17 років.

«Починалося все це так, — згадувала художниця, — якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, що бачила. А потім помітила синювату глину. Набрала її в поділ і розмалювала нашу хату».

Сусіди приходили милуватися роботами молодої Примаченко, захоплювалися ними й просили прикрасити і їхні оселі. Її творчість настільки сподобалася, що незабаром вона отримала перше замовлення. За розпис будинку сусідів Марію віддячили поросям. Це порося згодом стало порятунком для всієї її родини під час голоду.

Марія Оксентіївна отримала певну художню освіту завдяки ткалі з Києва Тетяні Флорі, яка помітила молоду художницю на виставці народного мистецтва в селі Іванкові. Захопившися талантом Примаченко, у 1936 році вона запросила її до експериментальних майстерень, що діяли в Київському музеї українського мистецтва (в Києво-Печерській лаврі). Марію прийняли до майстерень одразу після ознайомлення з її роботами.

Її роботи надзвичайно концептуальні: кожна має підпис — і ця текстова частина часто доволі парадоксальна та неочікувана. Її фантастичні звірі — це більше ніж просто звірі. Через них Примаченко торкається серйозних тем, таких як війна, соціальні проблеми, космічна програма, атомна загроза. Водночас вона жартує про змагання колгоспів за найбільший буряк чи ріпу та одержимість кукурудзою в часи Хрущова. Існує стереотип, що в її творах немає відображення реальності того часу. Насправді ж Примаченко вдавалося обманути цензорів, малюючи, на перший погляд, прості сюжети, приховуючи справжнє значення у назвах картин.

В інтернеті часто згадують про «дивовижну Чорнобильську серію» робіт Марії Приймаченко. Насправді в Музеї українського народного мистецтва до цього циклу зараховують лише чотири твори. Це квітково-пташині композиції: «Галочка літає, свого хазяїна шукає», «Пам’яті Валерія Ходімчука», «Четвертий енергоблок» і «Кочубарки». Заквітчаний четвертий енергоблок стає своєрідним пам’ятником десяткам тисяч ліквідаторів аварії, які загинули в 1986 році або померли пізніше. Уявлення художниці створює образ, де над цим пам’ятником витають душі загиблих, а майбутні покоління приходять, щоб вшанувати пам’ять героїв.

Коли Марія Овксентіївна малювала лева, вона його не бачила. Їй сказали, що це така ніби велика кицька з гривою. Вона вгадувала форми, настільки могутньою була її художня уява.

Про дружбу з Сергієм Параджановим, сім’ю художниці та зруйнований Росією музей — дивіться у новому епізоді вам треба знати «Марія Примаченко: мандарини від Параджанова, вкрадені картини та похід у цирк».

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win

---

Читайте також: 10 визначних українських стендап-концертів