Останні релізи вересня вийшли якісь сумні: тут про мінливість життя від Джамали, ностальгію за безтурботністю від the feels, екзистенційні метафори про війну від Жеки Кургана. Словом, дуже осінні релізи. Ділимося, що цього тижня у свої плейлисти додала редакція Лірум.
Jamala — Arafat Dağından
Женя Кудрик: «Прем’єра нового відео на трек Arafat Dağından з альбому “Qirim” — ще одна нагода засвідчити геніальність цього твору (і альбому, звісно ж!). “Біль у серці не закінчується”, — співає Jamala. І я відчуваю це, і я плачу разом з нею всі 6 хвилин 28 секунд. Але знову ставлю на репіт, щоб пережити це ще раз. Якщо повернутися до відео: особливо пронизливими стають вставки з VHS-камери зі спогадами співачки — вони підкреслюють, наскільки крихким і мінливим є життя. Але ніхто і ніколи не зможе забрати те, що залишається у твоїй пам’яті. У цій пісні я бачу, що бабуся Назилхан, Крим та все, що було втрачено, продовжує жити в самій співачці».
the feels — нульові
Марічка Максимець: «Чесно, ніколи не розуміла романтизовану ностальгію за нульовими чи дев’яностими. Особливо, часто бачу цей “сум за старими-добрими” у покоління, якому в нульових і 10 років не було. Але тут гарний і водночас дуже сумний меседж того, що навіть оті нульові — це привілейоване дитинство. Спогади сучасних дітей будуть складатися з повітряних тривог, мультфільмів про пса Патрона, пандемії, квадроберів, прильотів, а це все звучить, як жахливий набір. Одночасно з тим, солістка співає про виклики дорослого життя, з яким теж тяжко розібратися. Трек може бути саундтреком до мему з жовтим собакою у капелюсі, який сидить посеред пожежі, але каже, що все в порядку. Ну ви його точно знаєте.
А ще важливо сказати, що це останній реліз гурту перед творчою паузою, адже їхній басист Даніїл Гівентарь долучився до лав ЗСУ. Тож запрошую всіх до очікування повернення гурту разом зі мною, адже це хороший альтернативний рок, нам таке треба».
Село Близнюків — Дніпро Виходить з Берегів
Оля Закревська: «Новий, третій за рахунком, альбом Села Близнюків відкриває абсолютно медитативний меланхолійний ембієнт зі звуком хвиль. Трек без слів одночасно і колисає тебе, і задає настрій для усіх подальших треків, і трохи тривожить».
Badwor7h — Gimme all
Женя Кудрик: «Badwor7h обережно прогріває нас перед своїм майбутнім дебютним альбомом. Знайомий впізнаваний бас Діми, класична dnb-драмка, грувні семпли — звучить перспективно!
І хоч “Drill me maybe” сподобався мені трохи менше, ніж “Gimme all”, я думаю, що другий трек просто підкорив моє серце завдяки засемплованому (фанковому?) голосу».
Джозерс — Як ми колись
Женя Кудрик: «Я сумувала за Джозерс. Найперше, що вразило — це простий, але нетривіальний текст. Відчувалося, ніби я йшла шляхом героя разом із ним, немов дивилася фільм про його депресивне життя, в якому загадкова ВОНА наділяла його фарбами й робила його більш приємним. А потім герой прокидається в пустій квартирі, намагаючися знайти залишки сну та дійсності. І не знаходить».
Оля Закревська: «Я так довго йду до того, щоби нарешті усвідомити, які мені близькі Джозерс, а Воронов вже пише про закінчення “цієї ери” гурту. Ей! А ще абсолютно погоджуюся з коментарем на ютубі під цією піснею — це трек в жанрі постностальгія, від себе додам — з присмаком фаталізму».
Leléka — Ne znal`
Женя Кудрик: «Я з обережністю ставлюся до переспіву фольклору, адже зараз за це береться кожен пересічний, і дійсно щирих гарних робіт мало. Проте, на щастя, такі роботи все ж є. Ця пісня — одна з них. Мінімалістична, мінорна та обережна українська народна колискова. Як мені вдалося дізнатися, вона походить з Житомирської області, Ружинського району, села Бистрик. Якщо ви захочете послухати автентичний диктофонний запис колискової, шукайте виконання Марії Степанівни Мельниченко. І звісно ж, якщо ви ще не знайомі, відкрийте для себе Polyphony Project — проєкт, який досліджує, зберігає та презентує живу пісенну традицію українського сільського середовища».
Bahroma, Krutь — Воїну
Женя Кудрик: «Так само як і ті, хто спекулює на темі українського фольклору, багато музикантів використовують тему війни у своїй творчості, нерідко вдаючися до порожніх фраз. Але це не той випадок. Для мене це несподіваний дует, але мені дуже подобається, що вийшло. Krutь я віддаю все своє серце.
“Воїну” — надзвичайно красива пісня, але вона була написана не для краси. Є відчуття, що її створили, щоб розділити цей біль, адже вже неможливо тримати його всередині. Дякую, я розділила».
Курган — Червоним бузком
Оля Закревська: «“Все поетичне здохло, залишилась реальність”. Здається, цієї осені я буду слухати переважно Жеку Кургана, згадувати всі його влучні фрази з попередніх альбомів і звикати до того, що складати слова в геніальні екзистенційні метафори він тепер буде про війну. Вам треба. І на концерти його сольні цього тижня сходіть».
Лєра Зданевич: «“Емоції засохли — залишились патрони”. Кургану завжди вдавалося брати щось невловимо-глибоке, що витає в повітрі актуальності, і зашивати у влучні й химерні тексти. Цей трек — не виняток. До того ж це перша робота Жеки після початку повномасштабного вторгнення. Нагадаю, що Курган і Агрегат теж не випускали релізів після “Зембонджу”. І однак примудрилися стати чи не найважливішим гуртом в медійному полі».
МУР — Поема вітру
Марічка Максимець: «Скільки гарних мелодій ми маємо віддати на пісні про трагедії? “Завтра?” від adm:t на вірш Максима Кривцова, присвята митцям, що загинули на війні, від Крихітки, Хейтспіча та Олени Герасим’юк — “Під весняним дощем”, “Герої вмирають” від Стасік. Тепер “Поема вітру” на вірш Ніки Кожушко. Добре, що МУР знайшли спосіб увіковічити Ніку, шкода, що Росія забрала у неї можливість зробити це самій».
Читайте також: Пісні гурту Океан Ельзи, особливі для редакції Лірум
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: