Ретроспектива. Як українські митці проявляли свою громадянську позицію

«Месники» підтримали Камалу Гарріс і навіть придумали для неї гасло: «I`m Kamala Harris and I`m down with democracy» (Я Камала Гарріс і я підтримую демократію). У розпалі виборів президента у Сполучених Штатах свою позицію щодо кандидатів встигли висловити співачки Тейлор Свіфт, Аріана Гранде, Біллі Айліш, актриса Кері Вашингтон, актор Марк Геміл, письменник Нік Офферман та інші.

В Україні традиція підтримки артистами політиків існує десятки років. Всі ми пам’ятаємо численні агітаційні концерти напередодні виборів в Україні за участі Ірини Білик, Ані Лорак, Олександра Пономарьова та інших виконавців. Але також були артисти, які через власні переконання долучалися до найважливіших подій нашої держави. Сьогодні згадаємо про них на прикладі трьох революцій — Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Революція на граніті

Революція на граніті стала першим мирним протестом в новітній історії України, яка заклала фундамент для незалежності української держави. У жовтні 1990 року студенти почали масово виходити на мітинги, оголошувати голодування та висувати політичні вимоги – все заради виходу країни з Радянського Союзу. Серед основних вимог протестувальників були також недопущення підписання нового Союзного договору та повернення в Україну солдатів, які проходять строкову службу за межами держави, і забезпечення проходження служби на території республіки юнакам подальших призовів.

Хоч не всі умови протестувальників були виконані чи виконані повністю, але це було нагадування для влади — з народом треба рахуватися. А розігнати імпровізаційне наметове містечко не були в змозі навіть працівники КДБ.

Однією з активних учасників тих подій була співачка Марія Бурмака. Вона буде активною учасницею фактично всіх головних подій української історії, але зізнається — зараз їй страшно за себе з минулого. Каже, що могли з легкістю арештувати чи виключити з університету, проте тоді всіма рухав молодіжний запал і жага змін:

«Я мушу бути, тому що було “Розстріляне відродження”, був Василь Чумак, був Євген Плужник — було ціле покоління людей. І от тепер зараз я знаходжуся в Харкові, на цьому місці, і я маю бути тут. Це моя роль в історії».

Разом з мітингарями на площі Жовтневої революції (так тоді називався Майдан Незалежності) голодувала народна артистка України Ніла Крюкова. Всупереч заборонам у СРСР, вона підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників. Серед яких моновистави за романом Олеся Гончара «Собор» та «Маруся Чурай» Ліни Костенко, що були заборонені радянською цензурою. Свою активну громадянську позицію актриса театру та кіно довела й у революції студентів: 

«…Якщо ми не будемо господарями, самі себе не захистимо, ніхто нам не допоможе. Тому моя перша вимога, з якою я приєднуюся до студентів, – повний суверенітет України», – коментувала тоді Крюкова у пресі.

За словами одного з очільників студентського голодування у 1990 році Олександра Донія, артистка весь час була «незручною для влади». І цього разу її підтримка також була дуже важливою:

«Коли нам була потрібна допомога під час Студентської революції на граніті, вона прийшла і лягла на граніт разом зі студентами. Бо Україна і боротьба за неї були в її серці. В її талановитому, сміливому і доброму серці», — згадує Олександр Доній.

Постать Крюкової вплинула і на Марію Бурмаку, про що співачка писала у своїх соцмережах:

«Взірець шляхетності і сили. Велика Українка. ЇЇ моновистава за твором Олеся Гончара “Собор”. Послухайте і подивіться, Мене це колись вразило і навчило багато чому».

Також серед відомих осіб протестували мисткиня Анжеліка Рудницька, співак Едуард Драч, поетеса Ліна Костенко, письменники Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Соломія Павличко, Тарас Прохасько та Олесь Гончар, який демонстративно вийшов з партії, коли комуністи у Верховній Раді відмовилися підтримати студентів.

Помаранчева революція

Помаранчева революція 2004-2005 років є однією з найбільш пам’ятних подій в історії незалежної України. Причиною стали масові фальсифікації у другому турі президентських перегонів між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем. Спочатку була зафіксована перемога Януковича і керманичі інших країн навіть встигли привітати його з перемогою. Але в країні спалахнули масові протести у помаранчевих кольорах на користь опозиційного кандидата, водночас у Януковича символом був синій колір. В результаті мітингарі домоглися перевиборів, де вже перемогу здобув Віктор Ющенко.

На підтримку «помаранчевого кандидата» виходили на площі найбільших містах країни, але центром став Майдан Незалежності. На сцені виступало багато артистів і одним з найпам’ятніших був гурт Океан Ельзи, який на той момент мав першу хвилю популярності.

Пісні Вставай та Майже весна виконувалися не менше, ніж державний гімн, тому стали одними з асоціацій тієї революції. Хоча сам вокаліст Святослав Вакарчук не раз наголошував, що при створенні вони зовсім не мали такої мети:

«Немає взагалі таких речей, про які потрібно писати. Ти пишеш про те, про що ти не можеш не писати. Я не написав жодної пісні про революцію, але відбулося так, що багато з них стали доречні під час революції», – наголошував артист.

А справжнім гімном революції став трек гурту Гринджоли Разом нас багато. Трек написали за день після початку революції й він швидко став популярним. Настільки, що у 2005 році представляв Україну на Євробаченні. Там він посів одну з останніх позицій.

Трек досі асоціюється з тими часами, але артисти з цього приводу не засмучуються:

«Те, що потім коїлося – то вже політика і популізм. А перші місяці… Нічого поганого в серці не тримаю, маю лише чисті спогади. Люди тоді стали на захист країни, ми думали про майбутнє та дітей, а політики думали про свої гроші та користь», – говорить Роман Костюк, один із засновників гурту.

«Я пісню вигадав за 15 хвилин. Мелодію придумав, а текст я не вигадував – це все були слова, які і так лунали на майдані, я їх лише впорядкував», – згадує Роман Калин, вокаліст та автор пісні Разом нас багато.

Протягом усієї революції сцена Майдану не стихала. На ній також виступали співаки Марія Бурмака, Тарас Чубай, Тарас Петриненко, Росава, Олександр Пономарьов, Воплі Відоплясова, Мандри та Тартак.

Революція Гідності

Все розпочалося з мирного протесту восени 2013 року, через відмову президента Януковича підписати Асоціацію з ЄС. Євромайдан вимагав повернення до проєвропейського розвитку країни, що й прописано у Конституції. Але згодом все переросло у відкрите протистояння людей із силовиками, що стало однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії.

В результаті президент Віктор Янукович втік з країни. В січні-лютому 2014 року на Майдані було вбито понад 100 людей — їх називають Небесною сотнею.

Тоді на Майдані слово давалося кожному — від лідера партії до вихідця з народу. Не оминуло це й українських виконавців. Зокрема, активними учасниками революції став нещодавно створений музично-театральний гурт Dakh Daughters. 

Тоді гурт розпочав зйомки документального фільму про себе, але всі плани змінило повстання.

«21-го числа ми там були без камери, просто тому, що нас туди покликало наше серце — не було ніяких вагань. Ми знімали до цього багато матеріалу — концертний, за лаштунками. Тобто це подія, яка сталася просто в процесі зйомок фільму, вона була настільки важлива, що ми продовжили знімати. Власне, дівчата були на Майдані кожен день — просто готували чай, роздавали їжу, виходили на сцену, як звичайні люди були там присутні», – згадує режисерка фільму Ірена Стеценко.

Стрічку «Рози. Фільм-кабаре» створювали близько дев’яти років і значна частина була присвячена подіям кінця 2013 року.

Ще одним молодим гуртом, який вважав своїм обов’язком виступати на користь протестувальників, був гурт Kozak System. Вони майже не покидали сцени Євромайдану, але фронтмен гурту Іван Леньо хотів зробити щось грандіозне для такої події. Так з’явився неофіційний гімн Євромайдану — трек Брат за брата.

По завершенню Революції Гідності артисти відмовилися виконувати цю пісню на власних концертах, адже тепер за їхніми словами у неї є тільки одне місце:

«Вона залишилася тут. Вона взяла з собою ту енергію, яка була на Майдані. “Брат за брата” – пісня про те, що люди стояли на Майдані не за гроші, а за покликом душі. Нам важливо було донести цю думку до слухачів, особливо – до тих, хто опинився по той бік барикад…»

Також активною учасницею Євромайдану була співачка Руслана Лижичко. Вона повністю зупинила концерту діяльність і майже кожну ніч була з мітингарями. Разом з тисячами людей виконувала гімн України та оголошувала перших загиблих Небесної сотні:

«Кажуть, що треба негайно читати, тому що снайпери вже десь сидять і вже стріляють по Майдану. Мені навіть прийшли і сказали: “Тікай зі сцени, бо зараз будуть стріляти й по сцені”. Це той момент, коли вже не усвідомлюєш реальності. У тебе все стає, як в сповільненій зйомці…

Я тільки пам’ятаю, що все, на що мене вистачило, це зачитувати записки. Інформацію про те, що розстріляли хлопців, чоловіків. Я зачитую і бачу, що серед них вже імена, які я знаю. Що тут є Устим Голоднюк, який мені ще сьогодні вночі робив чай. Для мене вже далі був якийсь ступор. Це стан, який дуже важко описати», — пригадує співачка.

Артистка постійно спілкувалася зі ЗМІ, давала інтерв’ю, а у 2014 році проводила міжнародну кампанію, спрямовану на підтримку та захист позитивного іміджу України у світі. Протягом року вона провела неодноразові особисті зустрічі з провідними світовими політиками.

Окрім того, на підтримку мітингувальників виступали Океан Ельзи, які навіть об’єдналися для цього виступу з колишніми музикантами, Марія Бурмака, ТНМК, Скай, Тартак, Гайдамаки, Брати Капранови, Кому Вниз, КораЛЛі, Фолькнери та інші.

Автор тексту: Давид Клименко, стажер, учасник програми MDF