Уявімо сценарій: ви записали пісню, випустили її на стримінгах, вона навіть розлетілася TikTok’ом, але з прибутку — лише коментарі. Тож наступне логічне питання — як, власне, з монетизацією? Бо створити — це пів справи, а от отримувати роялті за використання твору — вже історія про інтелектуальну власність.
Цьогорічна тема Всесвітнього дня інтелектуальної власності, IP and music: Feel the beat of IP, нагадує: інтелектуальна власність — це не щось абстрактне, а дуже конкретне право на вашу пісню, ваш текст, вашу музику. Головний меседж кампанії — «ВідЧуй своє» — закликає пізнати музику не тільки як елемент національної стійкості, а й водночас інтелектуальної власності, яка потребує охорони та захисту.
«ВідЧуй своє» — українська інтерпретація слогана «IP and Music: Feel the beat of IP» — глобальної тематики цьогорічного World IP Day від World Intellectual Property Organization, що припадає на 26 квітня.
Якщо ви — автор або виконавець, який хоче отримувати чесні відрахування за свою роботу, то варто знати, куди звертатися. Ми поспілкувалися з Владом Лагодою, членом авторської ради ГО УААСП (Українська агенція з авторських та суміжних прав), продюсером гурту Tember Blanche і співзасновником проєкту «Звучить!», щоб дізнатися, як усе працює.
Почати можна просто:
«Щоб зареєструватися як автор, достатньо написати лист на електронну адресу — INFO@UACRR.ORG.UA. У ньому вкажіть, що ви автор/правовласник і бажаєте передати свої права в управління, — пояснює Влад. — Вам надішлють типовий договір, за яким передаються авторські права саме на музику й текст».
Цей договір стосується саме авторських прав на музику й текст, не фонограму. Панікувати не варто — процес супроводжується на кожному кроці: на сайті є інструкції, а за потреби можна звернутися телефоном чи в месенджери.
До договору додається список ваших творів — із зазначенням назви, тривалості, авторів і, головне, відсоткових часток. Це виглядає приблизно так: 50% — за текст, 50% — за музику, а якщо ви створювали пісню вдвох, то кожен може отримати по 25% за текст і 25% за музику. Головне, щоб загалом вийшло 100%.
Також варто знати про комісію. У договорі зафіксовано: 20% адміністративних витрат йдуть на роботу офісу агенції. Це фіксований відсоток, який не змінюється й дозволяє утримувати близько 40 працівників, які займаються вашим авторським супроводом.
А як щодо альтернатив?
«Існують й інші організації (наприклад, Спілка українських композиторів та авторів), але лише УААСП має доступ до міжнародної бази CISAC для отримання IPI-номеру — міжнародного ідентифікатора автора», — пояснює Влад.
Ще одна перевага реєстрації своїх прав на твір: УААСП також допомагають отримувати роялті з закордонних іноземних ОКУ.
Коли улюблена пісня грає у кав’ярні, лунає зі сцени або супроводжує караоке-вечір, здається, ніби це просто фоновий елемент. Та за кожним таким звуком — автор, якому мають заплатити. Попри сучасні технології, українські реалії поки далекі від автоматизованого моніторингу.
«Наразі автоматизованої системи моніторингу в Україні немає. Основний механізм — це ручне фіксування випадків використання музики: автор або інша особа повідомляє УААСП про відтворення композиції (наприклад, у закладі), після чого проводиться перевірка», — розповідає Влад.
Звучить трохи по-детективному: фіксація на відео, особисті візити до закладів, офіційне підтвердження. І справді, іноді саме так і виглядає процес.
«Представник УААСП може прийти до закладу, зафіксувати використання музики (на відео), і на цій підставі подавати до суду або вимагати ліцензії», — пояснює він.
Щоб усе було легально, закладам достатньо укласти договір з УААСП — саме на право використання музики, права на яку передані агентству. Це не складно, просто мало хто знає, що таке взагалі потрібно.
«Якщо, наприклад, я почув, що десь у закладі грає моя пісня, і в них немає ліцензії, то УААСП спочатку не йде до суду, а пропонує підписати договір. Бо багато хто просто не знає, що за музику треба платити».
Музику — як і каву, як і електрику — треба «закуповувати». УААСП має офіційно затверджені тарифи, які залежать від формату й розміру бізнесу. Для закладів — регіон, кількість посадкових місць. Для торгівельних центрів — площа приміщення й частота використання музики. Суми, як правило, помірні — і точно не співмірні з можливими штрафами.
Роялті збирають і з концертів. За законом, артист подає сетлист, організатор передає його до організації колективного управління — і з програми автоматично знімається роялті. Для концертів тарифи залежать від вартості квитків і кількості глядачів — в середньому 5%. Якщо концерт благодійний, то роялті також має сплачуватися, але в розмірі 2–2,5% від витратної частини. Все просто. Але… майже ніхто так не робить.
«Організатори часто ухиляються від цього або дають папірець артисту підписати, що він відмовляється від роялті», — зазначає Влад.
Утім, закон є закон: навіть виконання каверів чи пісень на караоке-вечорі має бути ліцензоване.
«Навіть караоке підпадає під авторське право. Караоке-бари часто не платять роялті, але всі пісні в їхньому каталозі повинні бути ліцензовані. У нас цього практично немає», — уточнює він.
Попри ці складнощі, ринок поступово зростає. Його потенціал — мільярд гривень щороку.
«У 2024 році УААСП зібрала близько 68 мільйонів гривень. Для порівняння: у 2023 році було зібрано близько 20 мільйонів, а у 2024-му — вже 68. У 2020–2021 взагалі була нульова сума. Тобто, ми рухаємося вперед», — резюмує Влад.
Повільно, вручну — але все ж у правильному напрямку. Український ринок авторських прав пробуджується й нарощує оберти. І чим більше авторів усвідомлюватимуть свою цінність — тим гучніше звучатимуть справедливі роялті.
До речі, УААСП збирає кошти й з онлайн-платформ: стрімінгових майданчиків та соціальних мереж. Але це вже не «механічні» роялті (за фонограму), а авторські — за сам твір: текст і музику.
Коли гроші зібрано, відбувається розподіл:
«Зараз процес виплат став активнішим — за останні пів року роялті нам приходять щомісяця. Суми різні: в лютому може бути 500 гривень, у березні — 20 тисяч. Залежить від того, скільки й звідки надійшло».
Як роялті губляться між лейблом і УААСП
Окремо варто обговорити роль лейблу в реєстрації авторських прав на твір:
«З авторськими правами у лейблів в Україні дивна позиція. Вони хочуть залишати всі права собі. Але згідно з українським законодавством, авторське право не може бути відчуженим».
А тепер увага до цифр: якщо ти сам підписуєш договір з УААСП, агентство бере 20% на адміністративні витрати. Але якщо підписує лейбл — він забирає ще +30% (умовне число, залежить від контракту) за свої послуги.
«Але передавати права на публічне виконання лейблам — недоцільно. Бо вони стають ще однією “прокладкою”, і гроші просто йдуть через них. Усе одно твори йдуть в УААСП, а ти втрачаєш не лише 20%, а й ще 30% лейблу», — зазначає Влад.
Зараз в Україні запроваджується ще одна стаття доходу — «справедлива винагорода».
«Вона передбачена для тих, хто створив фонограму, і тих, хто її виконує. І ці гроші взагалі не мають права збирати лейбли — це прямо заборонено. Але вони намагаються обійти закон, прописують поправки, хочуть узяти й ці гроші. Бо їхній бізнес — заробляти на авторові, а не на слухачеві. Хоча мало б бути навпаки».
Якщо трек у фільмі — як це працює?
Все залежить від договору. Якщо пісня написана спеціально під фільм, права можуть ділитися між автором і продакшеном. Якщо використовується вже готовий трек — потрібна згода автора або УААСП.
Платять разово: зазвичай права передаються на використання в конкретному фільмі, на необмежений термін, із чітко прописаними умовами.
На граблі — знову й знову
Уявіть собі: ви написали пісню, вона потрапила у серіал, потім — у соціальних мережах, почалася хвиля перезаписів, каверів, реміксів, вона пішла в народ, у плейлисти. А вам — нічого. Нуль. Бо просто забули заповнити табличку перед релізом. Абсурд? Так, але водночас — найпоширеніша помилка авторів.
«Автори часто реєструють початковий список треків, а нові релізи ігнорують, — каже Влад Лагода. — Потім щось злітає в соціальних мережах, на стримінгах, радіо чи стає хітом, а грошей нема — бо пісня не передана в управління».
Формула проста: кожен новий реліз — нова табличка. Її можна надіслати через «Вчасно», Нову Пошту або просто занести в офіс в Києві на Дмитрівській, 56Б. Витрачаєш десять хвилин — і впевнений, що твої права захищені.
Ще одне уточнення — для отримання роялті ФОП відкривати необов’язково. Автор може бути звичайною фізособою. Право отримувати виплати має кожен, хто передав твори в управління УААСП.
«Автор реєструється як фізична особа. Є дві категорії: автори й правовласники. Ми, наприклад, автори — фізособи й отримуємо роялті як фізособи. ФОП не може отримувати роялті. Правовласником може бути ТОВ та ФОП, яке має каталог пісень від різних авторів. ТОВ може передати весь каталог в управління УААСП.
У результаті роялті завжди надходить кінцевому фізичному автору. УААСП також виступає податковим агентом — сплачує 18% ПДФО і 5% військового збору перед виплатою. Якщо йдеться про видавництво або лейбл — їм виплачують повну суму, а вже вони самі сплачують податки за авторів».
Багато хто уявляє, що роялті — це щось типу «пенсії» для музикантів: написав — і капає. Але в реальності все трохи складніше.
Потрібно, щоб твір грав. І бажано — грав активно. Бажано — на великих майданчиках. Бажано — у ротації або на концертах. І ще бажано — щоб перед тим його вчасно зареєстрували.
А ще — варто долучатися
У грудні 2024 року організацію реформували. Тепер УААСП — справді керується авторами. Є Авторська рада, що складається з таких самих авторів, як і ти. І кожен може долучитись: подати свою кандидатуру, прийти на збори, поставити запитання.
«Так я й сам став членом Авторської ради — не тому, що я “з шоубізнесу” чи когось знаю, а тому, що мені стало цікаво: де мої гроші, як це все працює.
Я прийшов, поставив запитання, долучився до процесу, запропонував свою кандидатуру — і мене обрали. Тепер я можу впливати на рішення: з ким працює організація, як розподіляються кошти, яка інформація доступна авторам, знати скільки зібрано, скільки виплачено».
Члени УААСП — це люди, які створюють музику, які добре знають, як влаштована ця індустрія зсередини. І це не тільки артисти, яких всі бачать на сцені, а й ті, хто працює “за лаштунками”: композитори, автори текстів, саундпродюсери, незалежні музиканти. Наприклад, Тарас Тополя та Сергій Вусик з гурту Антитіла, Олег “Фагот” Михайлюта з ТНМК, Олександр Злотник та Микола Бровченко — автори ще з минулого століття, які були свідками формування ринку з самого початку. У Наглядовій раді — команди ONUKA і Maneken, правовласники — зокрема дружина Кузьми, яка володіє каталогом “Скрябіна”, а також представники ТОВ “Суперсиметрія”, яка опікується правами Океану Ельзи.
«Саме тому вони й почали розбудовувати УААСП: бо хотіли знати, де їхні гроші, і як працює система».
Є також і молодші представники — ті, хто не належить до жодної великої структури, але послідовно вибудовує свою кар’єру як незалежний артист.
Що ще можна змінити в законодавстві?
«Насамперед запровадити єдиний реєстр правовласників і творів. Наразі, через воєнний стан, всі ОКУ працюють на основі добровільного управління правами. Тобто кожна організація бачить тільки той каталог, який їй передали. Вона не бачить, які твори зареєстровані в інших ОКУ. Це створює хаос і непрозорість.
Ми вважаємо, що мала б існувати спільна система — хоча б напівзакрита, або й повністю відкрита — де можна бачити, хто є правовласником якого твору, де і як він використовується, скільки грошей зібрано і кому скільки розподілено. Бо всі гравці ринку повинні працювати “в білу”, і всі — бачити свою частку», — підсумовує Влад.
Отже, щоб отримувати роялті за свої твори, українським артистам варто звертатися до організацій колективного управління, таких як УААСП, яка займається збором і розподілом авторських виплат. Процес простий: автори або правовласники передають свої права на управління через договір, і вже після цього можуть отримувати виплати від використання їхніх пісень у різних медіаформатах від концертів до онлайн-платформ. Хоча процес поки що не автоматизований, ринок інтелектуальної власності в Україні поступово розвивається, і чим більше артистів починають реєструвати свої твори, тим більше справедливих роялті потрапляють до їхніх кишень.
Коментар очільниці Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій Олени Орлюк:
Останнім часом Україна здійснила важливі кроки до посилення захисту прав авторів та творців: зокрема наша держава є учасницею всіх міжнародних угод у сфері авторського права, а 1 січня 2023 року набув чинності новий Закон України «Про авторське право і суміжні права», прийнятий у межах гармонізації національного законодавства з acquis ЄС. За моїми спостереженнями, протягом останніх 10-15 років культура дотримання прав автора зазнала у нас кардинальних змін. Сьогодні молоде покоління вже значно відповідальніше ставиться до чужої інтелектуальної власності, розуміючи, що за прослуховування контенту потрібно платити.
Водночас загальний рівень IP культури все ще доволі низький: це стосується як самих артистів, так і більшості слухачів. Часто автор звертається до фахівців з інтелектуальної власності лише тоді, коли потрапляє в складну ситуацію — наприклад, стикається з плагіатом чи інтернет-піратами. Тому ми з командою IP офісу реалізуємо низку проєктів, в межах яких автори можуть отримати знання, необхідні для успішної монетизації творчого продукту, а також інформаційні кампанії та освітні ініціативи, спрямовані на підвищення поваги до інтелектуальної власності в українському суспільстві. Зокрема зараз відбувається Український тиждень інтелектуальної власності, присвячений темі «IP і музика: відЧуй своє». Разом з артистами, представниками музичної індустрії та державних органів, а також юристами ми обговорюємо всі нагальні питання та формуємо план подальших дій щодо підтримки творців та розвитку української музичної сфери.
Читайте також: Гід по квитках на Лесю Квартиринку: плюси, мінуси, підводні камені
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: