11 нових релізів від редакції Лірум

Ми не забули про цю рубрику, правда. Бачите, як тільки ми розвантажилися з Файним — ми повернули її. Тому сподіваємося, що ви її чекали, бо ми тут зібрали для вас 11 нових релізів за минулі 2 тижні: є дуже літній мініальбом Макса Пташника та Ihryk, повернення warнякання, спільна робота Oi Fusk та Іллі Дуцика і ще багато цікавого. Все, вступ закінчено, тепер до релізів.

макс пташник, Ihryk — забався (EP)

Марічка Максимець: «Хлопці вирішили продовжити нам літо своїм новим мініальбомом, і це працює на всі сто. Макс Пташник каже, що вони з Тарасом Дюло-Ігорем хочуть відволікти від стресових буднів світлою музикою — ну, у них вийшло, підтверджую.

Цей реліз одразу повернув мене до того вечора на вечірці Тихенько минулого року, де я вперше почула хлопців наживо. Навіть спека та відсутність провітрювання в тій кімнатці не змусили мене піти під час їхнього виступу. Бо саме з таким звучанням, спекою, легким одягом та стаканом чогось холодного в руці й асоціюється справжнє літо. Забираю собі як саундтрек останніх днів літа і ділюся з вами».

Oi Fusk — скажена собака

Настя Денеж: «Це саме той випадок, коли роботу варто оцінити не лише на слух, хоч і звучить вона воістину соковито, а й подивитися (Господи, дякую за те, що в нас є пан Дуцик).

Тепер, власне, до композиції: Oi Fusk філігранно запакував свої думки та болі у витончені метафори. Біт мені нагадав якусь уже легендарну реп-класику, назву якої я, звісно, не згадаю (це не погано, допомагає швидше вкачатися в трек). Речитатив заслуговує особливої уваги: класні акценти, вдалі точкові загравання з театральною подачею. І лайка. Вона тут є, і вона органічна (так, загалом мат притаманний жанру, але часто його тулять не в тему, аби втулити. Тут же це виправдано). Не соромно увімкнути “скажену собаку” батькові та не отримати п*зди за те, що слухаю пісню з матюками».

Друга Ріка — Залишаю дім

Лєра Зданевич: «Друга Ріка віднайшли свій меланхолійний звук давно і доволі успішно роблять хіти різного масштабу в його межах. Цей трек не є винятком, і ми його почуємо ще достатньо разів, якщо виходити з дому і бувати в місцях із радіо. До того ж, це перша ластівка майбутнього альбому гурту (на цьому моменті я глянула, коли вийшов попередній, “Піраміда”, і жахнулася, адже 2017-й був 8 років тому)».

Grisana — Dayadaya

Лєра Зданевич: «Не найсильніша робота артистки, хоча найдовша (аж 02:53 триває!). Є трошки враження, що це повідомлення для колишнього типу “дивися, кого втратив”, яке нашвидкуруч масштабували до пісні та накинули модний саунд. Звісно, складно сперечатися (я навіть не намагаюсь), що артистка виглядає приголомшливо і рухається до того, щоб стати яскравою попзіркою. Харизма і впевненість точно для цього є. Тому чекатимемо наступні хіти».

Околиця, melancholydi — хтось когось

Марічка Максимець: «Анастасія Загоруйко та Діана Оганесян записали спільний трек, натхненний листуванням Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Музикантки вирішили через пісню розповісти про їхню дружбу. Ну оцю, знаєте, коли “історики назвуть їх близькими подругами”.

За словами авторок, вони хотіли зробити трек про щиру близькість між людьми — таку, яку не треба нікому пояснювати чи виправдовувати. Просто про людські почуття без зайвих коментарів ззовні. І саме ось цей акцент мене й зачепив: він не на історичних фактах, а на людських емоціях.

До треку також зняли кліп, де дві дівчини збирають ляльковий будинок. Режисерка Катерина Лемешинська пояснює це як метафору безпечного простору, де можна бути собою без страху засудження».

Nazva — Дякую, люде

Оля Закревська: «Хто тримає цей картон? Хтось три місяці намагається знайти формулу ідеального літнього саундтрека, а хтось бере гітару і йде до людей із картонками. Легка і весела пісня, яка фіксує важливу боротьбу і перемогу небайдужих людей — саме так ми й провели літо, чи не так?».

Annei — молоко з медом

Лєра Зданевич: «Кайфова босанова з ліричною драмою, яку хочеться слухати після бокала сангрії на якомусь узбережжі й згадувати свої біттерсвіт-історії з минулого».

світанок блакитний, Leleka i Paporot — прогулянка

Марічка Максимець: «Світанок випустив третій сингл зі свого дебютного мініальбому, і цього разу до них приєдналися тернопільці з Leleka i Paporot. Трек вийшов досить затишний — з Rhodes-піано, струнними та свінговим басом. Звучить як щось із 60-х, але в сучасній обробці.

Вокал гостей додав композиції джазових ноток та м’якості. За словами самих музикантів, вони хотіли зробити щось на кшталт Men I Trust — таке собі ніжне інді для домашнього прослуховування. Текстово пісня про те, як дорослий зустрічає свою дитячу версію та дає їй пораду не тільки мріяти, а й діяти. І справді трек звучить як сесія терапії.

Але це все дуже довго, якщо коротко: любите інді з ретро-присмаком — забирайте цей трек собі».

The Pamphlets — Десь там

Марічка Максимець: «Про Лесю Українку поговорили, тепер рухаємося далі до шістдесятників та Ліни Костенко. Київський інді-поп колектив випустив акустичну баладу, натхнену рядком класикині української поезії.

Музиканти кажуть, що пісня розповідає про зв’язок поза часом і простором. Звучить досить романтично й філософськи — але, власне, саме цього й чекаєш від треку, натхненного поезією Костенко».

Гурт Дно, Кажан і Нунчаки — черепахахаха

Оля Закревська: «Ідеальний саундтрек до всіх цих новин світової дипломатії, ідеальний час, щоби випустити давно записаний фіт. До речі, ви колись дочитували цей дитячий віршик до кінця? Я — ні, і зараз навіть гуглила, чи це не авторське доповнення старого оригіналу».

warнякання — армований

Оля Закревська: «Я 10 років не писала нічого про творчість Антона Слєпакова далі своїх соцмереж, бо мені здається, він своїми словами каже про неї достатньо. Проте зараз вам просто треба знати — проєкт Антона та Андрія walakos Соколова, нині двох військовослужбовців, повертається. Нова глава “Позивний Публіцист” починається з подвійного синглу, і, думаю, ви, як і я, сумували за тим, як “армований” Слєпаков на ходу додає нових сенсів знайомим словам».

---

Читайте також: Ось яким ми запам’ятаємо Faine Misto 2025