Пісня за піснею: To Eternity про мініальбом «Навиворіт»

5 вересня To Eternity презентував першу частину альбому Навиворіт. Артист каже, що реліз — це подорож крізь внутрішній хаос, емоційний перегрів та пошук себе серед шуму світу і власних почуттів. А кожна пісня — це окрема історія, але разом вони створюють цілісну картину боротьби, втрат і відкриттів.

«Я писав ці треки разом із друзями та музикантами, ділився власними переживаннями, спогадами, емоціями. Хочеться, щоб у кожній ноті відчувалася щирість і те, що музика здатна сказати краще за слова. “Навиворіт” — це про любов і втрату, про біль і надію, про моменти, коли здається, що все даремно, але всередині все ще живе тепло і бажання ділитися цим зі світом», — ділиться To Eternity.

Спеціально для нашої рубрики «Пісня за піснею» To Eternity розповів про кожен трек мініальбому.

Алергійна реакція

Це пісня-замкнене коло, в якому важко зрозуміти, чи ще є хтось по той бік тиші. «Я тебе люблю» звучить не як спроба переконати, а як єдине, що залишилося від колись близького зв’язку.

Це спроба втримати себе в хаосі, де згадки про родину, відчуття провини, сумніви й тиск зливаються в суцільну напругу. Любов тут — не романтичний образ, а внутрішній шум, що не стихає. Бажання почути себе, звертаючися до іншого.

Це музика про звичку до болю. Про емоційне ехо, яке повертається щоразу, коли здається, що вже відпустило.

Про ті двадцять шість разів, коли любов звучала щиро — але так і не змогла змінити нічого.

Настрій 70 градусів

Це пісня про той момент, коли ти зустрічаєш людину, яку боїшся втратити. Коли місто стирає твоє «я», але поруч із нею ти знову знаходиш себе. Це про бажання зупинити час, відкласти метушню й зберегти мрії, щоб поділитися ними разом. Я писав її, думаючи про те, що іноді одна зустріч може змінити весь твій внутрішній світ.

Я створював цю пісню, відчуваючи, як минуле і теперішнє переплітаються в одній миті. Тут є і ніжна ностальгія, і відчуття тепла, і тривога від думки, що щось таке важливе можна загубити. Настрій 70 градусів — це моє особисте прохання до життя: дати ще трохи часу, щоб побути поруч із тим, хто змінює твій світ.

Трек створений разом з Олексієм туди сюди і смерть — талановитим артистом та тепер моїм другом. У процесі написання ми об’єднали наші особисті переживання та спогади, щоб у кожній ноті відчувалося тепло, щирість і та особлива енергія, яка народжується тільки тоді, коли музика йде від серця.

«Коли я почув цю демку, то одразу відчув від неї вайб літньої інтрижки. Майже сходу придумав перший куплет поки їхав у потязі, і записавши вдома ще й приспів, показав Деніелу. В той самий день вирішили — це воно», — каже туди-сюди і смерть.

Непомітний

Це пісня про біль, самотність і нерозділені почуття. Про моменти, коли здається, що ти намагаєшся триматися, але все одно залишаєшся сам на сам зі своїми емоціями. Це історія про очікування, розчарування та внутрішню боротьбу з самим собою, коли здається, що всі зусилля марні.

У ній є і біль втрат, і сум за тим, що могло бути, і питання до себе: чому ми робимо одні й ті ж помилки та досі сподіваємося на неможливе. Меланхолійна атмосфера треку підкреслює імпульсивність і щирість емоцій, які переживає герой, а кожна нота відображає внутрішню боротьбу між любов’ю та безсиллям.

Непомітний — це моя спроба поділитися власними переживаннями, показати, що навіть у розчаруванні є місце для щирості й рефлексії.

Злим на себе

Пісня про накопичену втому, самозвинувачення й емоційний перегрів. У її серцевині — внутрішній діалог людини, яка намагається бути відповідальною, продуктивною, сильною, хоча давно вигоріла.

Для тих, хто не вміє зупинятися, хто завжди тисне на себе. І коли щось ламається — перша стріла летить у себе самого.

Одна година двадцять три хвилини

Фіксація моменту, коли час стискається до болю в грудях, а простір навколо стає небезпечним і дивно знайомим. Вона про стан, коли залишилося 10 хвилин — не лише до розлуки, а й до внутрішнього краху.

Ця пісня про останні хвилини на межі розриву та спогади, що печуть, як запах бензину. Нестабільності, коли реальність зливається зі снами, а місто навколо стає символом внутрішнього хаосу. 

---

Читайте також: Пісня за піснею: світанок блакитний про мініальбом «пастельна палітра»