Пісня за піснею: теорія розбитих вікон про альбом «У тіні параної»

14 листопада гурт теорія розбитих вікон представив альбом У тіні параної — рефлексію на власний досвід і внутрішні стани. Робота присвячена темам психологічних труднощів і підтримки — ідеї, яка лежить в основі творчості гурту:

«Не просто так ми пишемо, що ми “твоя музична підтримка”: це ідея нашого гурту, бо, розбираючи власні проблеми, хочемо доносити меседжі до нашої аудиторії та простягати руку в момент, коли людині потрібна підтримка».

До альбому увійшли скіти, записані у форматі подкасту: музиканти зібралися на студії, сіли довкола мікрофону, увімкнули запис, і дуже багато говорили. За словами гурту, спочатку планувалося додати ще три треки, однак вирішили випустити реліз саме зараз.

Назва «У тіні параної» походить із рядків фокус-треку Парад безумства. Саме на цю пісню вийшов третій анімаційний кліп — завершення трилогії, яку раніше відкривали відео на Антидепресанти та На розі. Їх бажано дивитися в тому порядку, як вони виходили. У кожному з них головним героєм є один з учасників гурту: гітарист Богдан Макеєнко, барабанщик Валерій Ніжинець та вокаліст Олександр Заїка.

Анімацію створила режисерка Марина Кужельна.

Спеціально для нашої рубрики «Пісня за піснею» Олександр Заїка розповів про кожен трек альбому.

Що, як я? 

Це акустичне інтро, написане спеціально для концертів. Воно нагадує філософські роздуми на кухні. Ми вирішили залишити його незмінним, щоб зберегти ті відчуття, які дає ця композиція. Вона дуже містка, несе важливий меседж: чи правильно я роблю, чи правильно рухаюся? Так ми занурюємося в альбом і розуміємо, що в кінці цього скіту радіо зупиняється. Складається враження, що цю пісню слухає компанія трьох друзів, які зібралися після роботи, щоб поділитися думками й побути разом.

депресивне покоління

Це рефлексія у колі друзів, момент, коли близькі люди вивертають назовні те, що зазвичай не намагаються тиражувати. На фоні можна почути легкий, але тривожний мотив, який підкреслює атмосферу. Богдан, наш гітарист, ділиться особистим досвідом: він довго приймав антидепресанти, і те, що він розповідає, — його справжні переживання.

Антидепресанти

Бувають моменти, коли апатія перемагає, і зібрати себе до купи стає надзвичайно складно. Ти шукаєш підтримки та спосіб розв’язання проблеми, але чим більше намагаєшся щось зробити, тим більше руйнуєшся тривожними думками. Це пісня про вічне запитання, яке виникає під час нескінченного скролу соціальних мереж і про нав’язливі думки, від яких важко позбутися. Це перший повноцінний трек на альбомі, який занурює нас у качові мотиви та будує паралель між антидепресантами та пошуком натхнення. Ми всі троє з дитинства дуже любимо Linkin Park, і під час роботи над піснею надихалися їхнім альбомом з новою вокалісткою. 

Є такі композиції, коли ти точно знаєш, як вони мають звучати, і просто береш і робиш — Антидепресанти саме з таких.

Втома

Втома та Антидепресанти говорять про одну проблему: вигорання і внутрішню безнадію. Я сам боровся з генералізованим тривожним розладом. Його суть у тому, що ти постійно відчуваєш стрес і підвищену тривожність, при цьому страждаєш від величезної втоми, але не можеш відпочити й дати собі спокій. Втома народилася з цих роздумів, з відчуття абсолютної безнадії, коли не бачиш жодного виходу. Спершу з’явився музичний риф під час імпровізацій на репетиції, а вже пізніше я написав текст і знайшов ідею, що ідеально пасують до цієї музики.

Знову-знов

Це улюблена пісня Богдана, нашого гітариста. Мотив цього треку неабияк потріпав нам нерви. Спочатку композиція задумувалася як панківський виклик суспільству в підлітковому стилі:

«Я не приймаю себе, я не приймаю тебе».

У первісному варіанті вона називалася Я — NPC, я не приймаю себе. Згодом ми повернулися до неї та зрозуміли, що це зовсім інша історія. Пісня перетворилася на зациклену баладу, яка ілюструє замкнене коло власних думок, з якого дуже важко вибратися. Фраза, яку повторюєш знову і знову, поступово змінює свою тональність — і саме про цю зацикленість наша композиція.

чо мене так паяє

Скіт про те, що ми часто вимагаємо від себе максимум. У голові рояться думки, які не дають спокою. Попри всі старання ти все одно топиш себе в сумнівах і тривожних думках, що відлунюють та розхитують шлях до цілей. Гадаю, слухачі впізнають у цих рядках те, що часто ховається у їхній підсвідомості.

Відчепіться

Цей трек народився під час моїх роздумів про навчання в університеті. У мене був майстер, який нав’язував мені свої погляди. Після випуску було складно зрозуміти, що є справді моїм: ким я хочу бути, чим займатися. У процесі цих роздумів і з’явилася пісня Відчепіться як відповідь самому собі. Вона коротка й лаконічна, і мені здається, в ній сказано все, що треба.

Парад безумства

Це пісня про постійну боротьбу з собою, про нескінченні накрути та самокопання. Ти оцінюєш кожну фразу, кожен погляд — хто й як подивився, що ти хотів сказати, але не встиг, чи зрозуміли тебе люди. Це процес самокритики, який не припиняється. Але ти продовжуєш рухатися, граєш цю виставу, бо не можеш опустити руки й зупинитися. 

дзвони

У житті трапляються драми в особистих стосунках. Кожен із нас переживав болючі розриви й токсичні взаємини. Одне — зрозуміти, що їх потрібно завершити, і зовсім інше — справді поставити крапку й рухатися далі.

Недосяжний

Недосяжний доносить ідею: такі стосунки потрібно завершувати й жити далі. Це стосується обох сторін. У цій пісні — одна з наших улюблених партій: Богдан запросив Андрія Бармалія зіграти на саксофоні, і його соло чудово доповнює композицію.

На розі

Цей трек був написаний давно, але чекав свого часу. Ми часто виконували його на концертах разом зі Що, як я?, і слухачі не раз запитували:

«Коли вийде “На розі”?».

Ми відповідали:

«Дочекайтеся альбому, тоді все буде».

Так і сталося. На розі з’явилася раптово — у кожного, хто її слухає, виникають власні асоціації. Хтось рефлексує щодо війни, хтось думає про зраду, хтось про втрачену молодість. За це ми й любимо цю пісню: вона поєднує багато різних станів, які переживав кожен із нас. Після неї йде скит Хочеться стати краще.

хочеться стати краще

Попри всі труднощі нашого сірого буденного життя й бажання втопитися в залежностях, завжди з’являється надія. Коли тобі важко перебувати на самоті, ти шукаєш, чим заглушити втому, тривогу, зраду й безпорадність — одна цигарка за іншою, один розрив за іншим — і під кінець дня здається, що ось‑ось зламаєшся. Але вранці розумієш, що хочеш жити, досягати нового, бачити світ, збирати друзів, починати готувати, якщо досі не готував. Скіт веде до пісні Доведу.

Доведу

Одна з небагатьох пісень на альбомі в позитивному ключі. Вона про те, що попри всі труднощі ти продовжуєш рухатися й не опускаєш рук.

хмарами поховано

Це заявка на майбутній сингл, який вийде вже після альбому. Пісня мала увійти до У тіні параної, але через особисті обставини її прем’єра трохи відкладається. Так ми заздалегідь анонсуємо її появу.

---

Читайте також: Пісня за піснею: ba.latskii про мініальбом «Звичка»