У Вікіпедії про гурт пропаща сила написано рівно 10 рядків. Я порахувала. Ми ж розповідаємо про них ще з того моменту, коли в них не було першого офіційного релізу на стримінгах. Тож настав час офіційно представити вас одне одному й заповнити ту сторінку у Вікіпедії базою: як хлопці зібрали гурт, звідки пішла назва, які в них жанри та як відбувається процес творчості.
А після того, як ознайомитеся з базовою інформацією про пропащу силу, приходьте слухати їх наживо — на першому сольному концерті 20 грудня у Mezzanine. Квитки — за посиланням.

Розкажіть трохи про себе: хто ви, з чого починали і як сформувався гурт?
Коля: Усе почалося приблизно у 2019 році. Я тоді жив у селі, мав компанію друзів зі школи і ми хотіли читати реп. Якось подивилися інтерв’ю Анатоліча з Курганом і Агрегатом, там Аміль сказав, що є «такий розряд людей, яких я називаю пропаща сила — ті, хто їздить на заробітки, бухає і не робить нічого значущого», — і я подумав, як це прикольно звучить.
«От би колись так назвати групу».
Минув час, і нашу компанію я реально почав називати «пропаща сила». Поступово всі роз’їхалися по навчаннях, я лишився один, переїхав до Києва, у мене з’явилася гітара — і разом із нею бажання зібрати справжній гурт. Потім все зійшлося частково через проєкт під назвою Kosmos Tabir, там мені запропонували зібрати гурт, я погодився.
Басиста Оскара я знайшов через TikTok, потім приєднався драммер Ваня. У нас був один гітарист, але він пішов через три місяці, і ми знайшли Даню, з яким граємо й досі. У такому складі існуємо вже майже три роки — з початку 2023-го, він не змінювався. Перша пісня — Вулиця — була випущена вже цим складом.
Скільки часу минуло між першими репетиціями та першим релізом?
Коля: Приблизно рік. З Оскаром ми познайомилися в липні 2022-го, з Ванею — у жовтні. Запис пісні почали вже у 2023-му, а релізнули її в травні 2023-го. Ми тоді вже трохи виступали, але сам факт випустити трек — це було вау. Він є на всіх платформах, нас можна знайти — супер. Це додало нам серйозності.
Перший трек «Вулиця» одразу вірусилась у TikTok. Ви очікували такого ефекту? Мали бачення, куди рухатиметься гурт?
Коля: У самурая нема цілі, є тільки шлях. Ми просто робили те, що могли. Я розумів, що TikTok на той момент — єдина стратегія просування, яка справді працює. Тому ми почали знімати по 20 тіктоків на день. З них 19 не залітали.
Пам’ятаю, перший, який вистрілив, зняв наш гітарист Даня. Він просто зробив дві фотки, а на фоні — шматок пісні:
«Може статись що завгодно, знає тільки бог. Якщо ти мене побачиш знову — ми будем вдвох».
На фото він тримав жарену картоплю, і цей TikTok раптово залетів. Потім уже якось пішло-поїхало. Це все був такий перший період — дуже новий, незрозумілий, купа емоцій, але справді: перший успіх прийшов саме з першою піснею.
Ваня: Варто зазначити, що тоді час був трохи інший. Інтерес до української музики був вищий, конкуренції меншою. Якби ми робили це зараз, було б складніше.
Ми й не вважаємо Вулицю суперсильною піснею. Ми її вже рік не граємо. Але вона непогана, і так сталося, що саме вона нас «відкрила» слухачам.
А який трек ви вважаєте своїм найсильнішим?
Ваня: Для мене як для барабанщика «сильний трек» — це той, який цікаво грати, де є якась незвична чи драйвова барабанна партія. Це вже більше амбіції як музиканта. Наприклад, у пісні Сирець партія дуже однотипна протягом усієї пісні. Але коли перед тобою стоїть багато людей і ловить вайб — ти на це не зважаєш.
Якщо обирати, то найсильніші для мене — Падаєш і Переобіжайся. Вони й по звучанню класні, і по динаміці.
Оскар: Мені здається, наш «золотий пантеон» починається з пісні Самокрутки. Це перша робота, де ми почали думати не лише про свої індивідуальні партії, а про аранжування і композицію загалом. До цього все було просто: Ваня накидав барабани, я — бас, Коля мав акорди й структуру, Даня — гітарну мелодію. І це звучало так, ніби кожен грає свою партію, а не одну спільну пісню.
У Самокрутках ми вперше почали реально працювати один з одним, а не паралельно. Це помітно і в деталях, і в мікромоментах. Тому для мене це найпотужніша наша робота на сьогодні.

Коля: Я як сонграйтер люблю всі пісні — вони як діти, важко сказати, яку люблю більше. Я майже завжди пишу треки після якихось подій у житті, на емоціях, які іноді важко пояснити. Наприклад, я взагалі не пам’ятаю, як написав падаєш — вона просто «вийшла» з мене. Я сидів у музеї гітар на ВДНГ, грав на дорогих акустиках — і так з’явився цей трек. Він дуже легко написався, і вже тоді я відчував, що він особливий.
Падаєш — мабуть, найбільш збалансована наша пісня: і музично, і текстово, і по вайбу, і по енергії. Я, наприклад, дуже люблю пісню так непомітно, але вона не «зайшла» так, як Падаєш, бо в ній немає тієї самої попсовості й пафосу.
Переобіжайся — хороша пісня, яка мені не до кінця подобається, але вона була написана в моменті, дуже емоційно і «в лоб». Якщо тоді мені це здалося правильним — я не відмовляюся від такого рішення.
У нас є традиційне запитання: з якого треку ви радите слухачам почати знайомство з вашим гуртом? Це ті самі пісні, які ви вважаєте найсильнішими, чи інші?
Коля: Трохи відрізняється, насправді. Сирець — пісня, яка дала нам хороший буст. Хоча зараз кожному з нас здається, що вона… ну, дуже нудна. Проте на той момент це був правильний трек.
Щоб зрозуміти, хто ми такі, найкраще починати з:
- Сирець — тут найбільш збалансований суржик, і зібрані всі наші фішки;
- Самокрутки — для тих, хто любить драйвовіші й душевніші речі.
Але якщо хочете найповніше уявлення про нас — краще слухати альбом Показники особистісного зросту. Він дуже насичений, різноманітний і показує нас такими, якими ми є зараз.
Давайте поговоримо про альбом. У вас має виходити новий реліз, розкажіть про нього
Коля: Насправді все сталося доволі рандомно. В якийсь момент я вирішив, що хочу спробувати щось сольне — почав робити вдома демки, трохи репу. Раптом зрозумів, що це майже не відрізняється від того, що ми робимо в гурті. Тоді й виникла думка:
«Можна з цього сформувати щось прикольне — можливо, новий альбом».
Деякі пісні я відчував занадто «своїми», і бачив, що іншим учасникам вони заходять не так сильно. Наприклад, Самокрутки — вона супер узгоджена, там кожен має свій яскравий момент. Натомість є пісні, які радше про мої персональні емоції.
Так з’явився, наприклад, Токмак — пісня, яку я писав взагалі для іншого проєкту. Вона дуже проста, панкова за вайбом, і там текст про те, як я кличу Лану Дель Рей приїхати в Токмак на День міста. У якийсь момент я зрозумів: цей новий альбом буде максимально різножанровим. Там і інструментальні речі, і балади, і панкові штуки, і щось більш репове.
Поки все в зародку, але мені здається, що буде прикольно. Ми хочемо доробити його до першої половини 2026 року. Матеріалу достатньо, треба просто сісти й опрацювати.
Як у вас взагалі відбувається процес написання пісень? Це спочатку текст, ідея, а потім музика? Чи навпаки — джем, мелодія, а вже далі сенс?
Коля: Здебільшого було так, що я писав пісню повністю — або в акустичному форматі, або робив демку в ноуті, потім я скидав хлопцям голосове чи текст, і ми вже джемили, розробляли це разом. Але бували й інші сценарії. Наприклад, є пісня Чотири кімнати — там все народилося саме з джему. Тобто процес максимально різний. Немає єдиного алгоритму.

Чи має гурт чітке звучання, якоїсь «рамки», в яких існує Пропаща сила? Чи кожна пісня — це новий експеримент?
Оскар: Я б сказав, що чітких рамок немає. Як Коля вже згадував про новий альбом: там буде і трек тільки на клавішах, і панкова річ, і інструментальні моменти. Тобто ми не безмежні, ми розуміємо свою аудиторію й музику, яку хочемо робити, але якихось суворих рамок точно немає.
Якщо говорити про звучання — воно в нас максимально різне. Багато хто каже, що ми постійно щось шукаємо. І це правда. Ми не хочемо бути гуртом однієї пісні. Якби ми продовжували робити умовний біт і томний вокал про любов, як у Сирці, — нас би було нецікаво слухати.
А так у нас постійно нові експерименти, і я радий, що всім учасникам гурту це заходить, що це узгоджене рішення. Можливо, це ще тому, що ми всі слухаємо різну музику. Наші смаки майже не перетинаються. У Колі — британщина, у мене бас звучить більш «метально», хоча ми не граємо метал. Барабани Вані інколи йдуть у панкові штуки.
Тому, так — уніфікованого звуку немає. Але є загальна логіка, в рамках якої формується наше звучання як гурту.
Ваня: Переобіжайся і дрімпоп — це ідеальний приклад. Якщо не знати, що це ми, і не чути вокал, можна подумати, що це два абсолютно різні колективи.

Які музичні впливи формували ваше бачення хорошої музики — і, можливо, вплинули на звучання гурту? Якщо простіше: що ви слухаєте?
Ваня: У мене дуже відрізняється те, що я слухаю зараз, від того, з чого починав, коли ми тільки формували гурт. І, мабуть, саме перший період був найвпливовішим. Тоді це були дуже очевидні речі: Red Hot Chili Peppers, звідти я взяв багато ритмічних прийомів і барабанних фішок. Плюс поп-панк 90-х: Blink-182, Sum 41, Offspring — усе оте.
А зараз я слухаю переважно хардкор і метал. Нещодавно був на концерті Sick Solution. І Spotify Wrapped написав, що це мій топ-1 артист 2025 року.
Оскар: У мене все те саме, що сказав Ваня. Red Hot Chili Peppers — це взагалі мій улюблений гурт. Sum 41, Twenty One Pilots — я до них навіть повернувся нещодавно через новий альбом.
Мені подобається емо-хардкорна штука: від мідвест-емо до постхардкору. Але чесно — останнім часом я майже не слухаю музику. А якщо слухаю, то щось дуже специфічне під настрій — умовний джаз, просто щоб воно фоном вайбувало. У мене в топі у Wrapped — Валя Самурай і Сонячні котики.
Коля: Нас дуже об’єднували Red Hot Chili Peppers. Це одна з моїх улюблених груп, я деякі їхні альбоми знаю напам’ять. Люблю британську сцену — вона в мене асоціюється з важливими моментами життя. Foals, Arctic Monkeys, The Clash
Також я дуже люблю хіп-хоп. Вважаю Тімбаленда генієм. І так, я вважаю генієм Каньє Веста (музично, не особистісно). Можу в будь-який момент увімкнути альбоми Джастіна Тімберлейка, які продюсував Тімбаленд.
Пропаща сила як гурт багато в чому зібралася через спільні вподобання. У 2022 році ми з Оскаром дуже фанатіли по групі Car Seat Headrest. У нас навіть є спільне татуювання на честь їхнього альбому Twin Fantasy. Якби не цей гурт — можливо, ми зараз говорили б у зовсім іншому складі.
Звичайно, у житті ми всі по-різному змінюємося. Наприклад, Оскар колись слухав трек MC Петі Моє життя, і це була наша тема, коли хтось напивався — ми завжди починали це співати. Або Дзідзьо. Це все теж частина нашого спільного музичного бекграунду.
Ще з найближчих ваших планів — сольний концерт. Розкажіть про враження, очікування. Чи справді зараз концерти робити складніше?
Ваня: Навіть якщо прослуховування ростуть, з концертами важче. Частина аудиторії виїхала. Люди менше ходять на лайви, бо емоційно втомлені. Ми бачимо це на власному досвіді: у 2022 році в Mezzanine ми зібрали повний зал, не маючи жодної випущеної пісні. Сьогодні, маючи альбом і реальну аудиторію, ми знову граємо Mezzanine, але не факт, що буде та сама кількість людей.
У 2022-му було легше привернути увагу — конкуренції майже не було. Зараз — величезний вибір артистів, і боротьба за увагу набагато жорсткіша.

Попри це, ви кажете, що ситуація все одно краща, ніж три роки тому. Чому?
Оскар: Тому що зараз формується українська індустрія. Поступово, хаотично, з помилками — але вона росте. Музики більше, попиту теж.
Так, шоубізнес у нас ще не масштабу світового, але ми живемо в історичний період культурного переосмислення. Люди, які слухали українських артистів у 15 років, через кілька років вже матимуть свій ностальгічний пласт — і це працюватиме на всю індустрію.
Ми бачимо, як виростають покоління, що підспівують Валі Самураю, Паліндрому, нам, кому завгодно — і це краще, ніж ностальгувати по Моргенштерну. Це означає, що культурний зсув уже відбувся.
Цього року ви були номіновані на Megogo Music Awards та Muzvar, а ще виступили на Atlas Festival. Чи було відчуття: «Це вже успіх, ми в індустрії»? І що для вас взагалі означає успіх?
Ваня: Це трохи схоже на підвищення на роботі. Ти не отримуєш його «ні за що» — ти довго працюєш, ростеш як професіонал, і в якийсь момент тобі кажуть: «Окей, ось наступний рівень». Так само й з нагородами чи фестивалями: це не сюрприз, а логічний наслідок.
Коля: Є моменти, які для мене стали справжніми «позначками». Наприклад, виступ у Малій Опері на розігріві Скажи щось погане у грудні 2024. Я за півроку до цього записав у щоденнику ціль — виступити там, і коли це сталося, це вже було щось особисто велике, навіть попри те, що зіграли ми тоді так собі.
Atlas Festival теж був важливим, але по-своєму дивним досвідом: нас поставили першими, о 15:00, на підземній сцені, яку ще треба було знайти. Ми реально не знали, чи взагалі будуть люди. Тому було дуже круто побачити десятки наших слухачів, які прийшли спеціально до нас, знали тексти й підспівували. Оце вже відчувається як успіх — коли приходять «свої».
Якщо чесно, найсильніше я відчуваю успіх не на фестивалях, а в моменти дуже прямого фідбеку.
Я сидів у Squat 17b, до мене підійшла жінка, десь за тридцять. Я сказав, що я музикант, з гурту пропаща сила. Вона відповіла:
«Коли я рік тому була в Лос-Анджелесі, я слухала “сирець”. І це стало однією з причин, чому я вирішила повернутися в Україну».
От це для мене набагато цінніше, ніж будь-яка номінація. Мабуть, успіх для мене — це саме такі історії про те, що наша музика для когось стає частиною життя, а не просто пунктом у списку «номіновані на премію».
Бліц
Пісня, яку ви хотіли б написати першими, але хтось зробив це раніше?
Ваня:
Red Hot Chili Peppers — Strip My Mind.
Там приспів просто геніальний.
Оскар:
Ель Кравчук — Лабубу (і нова версія теж бомба).
Коля:
Щось із Кургану, наприклад Футбол 2000. Це мій вайб, і я б таке із задоволенням написав.
Ваш саундтрек ранку зараз?
Ваня
Лефльор — Кохання на стелі. Ідеально для суботи.
Оскар:
Будильник iPhone – By The Seaside.
Коля
У мене в Wrapped найбільш прослухований трек IDLES — Mother. Вмикаю і хочеться підтягуватись на турніках.
Найдивніший комплімент після концерту?
Ваня:
«Дякую за Боярку». Людина просто підійшла, потисла руку й сказала це.
Оскар:
У Франківську волонтер Гліб, 16 років, після концерту сказав:
«Пацани, ви ахуєнні, ставайте за мене, бо вас зараз фанати порвуть».
Ми ледь стрималися, щоб не сміятись.
Коля:
Мені завжди подобаються питання про нашу «пісню про Тіну Кароль». Люди питають: «Коли буде?» А це жартівлива пісня про те, що в мене не було сексу з Тіною Кароль. На концертах не грали — але, може, колись.
Що вас найбільше бісить у музиці?
— Музиканти.
— Музичні інструменти.
Серйозно, дратує, коли розмови лише про музику — педальки, дроти, синтезатори, 100 герц туди-сюди. Після концерту хочеться поговорити про щось живе, а не про еквалайзери.
Якби не музика, ким би ви були?
Оскар: Мабуть, просто людьми, які п’ють пиво в гаражі у Вані. Ми б навіть не познайомилися між собою.
Але якщо серйозно — кожен з нас має іншу роботу, якою заробляє, але всі ми чекаємо того дня, коли можна буде написати босу:
«Я звільняюся»,
і займатися тільки музикою.
Питання: З ким хочете колаборацію у 2026 році?
— Із Скажи щось погане у нас уже є два треки, хочемо ще.
— Було б круто перезаписати «забуду» з Кажанною, бо на її концерті вона виконала її неймовірно.
— Mozee Fee — сто відсотків.
— Title Fight — на здачу.
Читайте також: Пісня за піснею: Zgarda про різдвяний альбом «Koliada»
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: