«Натхнення — це нагорода за правильно організовані процеси»: розмова з композитором «Ти — космос» Микитою Моісєєвим

Фільм Павла Острікова «Ти — космос» увійшов до числа найуспішніших українських релізів 2025 року, посівши друге місце за касовими зборами. Загалом за п’ять тижнів у прокаті фільм зібрав 53,4 мільйона гривень, а кількість глядачів близько 290 тисяч.

Тож є велика ймовірність, що серед них були ваші друзі, знайомі або колеги. А ще більша — що ви бачили їхні сторіс із кінозалу, де на великому екрані з’являється головний герой Андрій. Якщо ж Андрюха на тій сторіс ще й танцює під українську пісню — вітаємо, у вас повне бінго «Ти — космос».

Далі — про те, як народжувалося звучання «Космосу», як музика доповнила драматургію фільму, чому каналізаційна труба стала частиною саундтреку та як композитор знаходив баланс між ностальгією, джазом і космічним холодом.

Концепція і теми фільму «Ти — Космос»: як ідеї та образи фільму трансформувалися у музичні рішення; які асоціації, образи або підходи формували звучання

Павло Остріков мав певну візію щодо музики, яку слухає Андрюха Мельник — яскравих пісень 70–80-х, української естради. Вони надзвичайно цікаво поєднуються з космічним довкіллям. Спочатку Паша взагалі не збирався працювати з композитором. Необхідність композиторської підтримки з’явилася на пізніших етапах, коли стало зрозуміло, що пісні не «витягують» деякі зони.

Я відчув його острах співпраці з композитором, тому намагався бути максимально обережним і делікатним. Ми вирішили, що моя функція буде скоріше функцією відтінення. Композиторська музика не мала конкурувати за яскравістю з піснями — вона мала атмосферно підтримати камерні епізоди та сцени небезпеки.

У процесі роботи з’явився побічний лейтмотив — українська народна пісня Ой у вишневому садку. Вона вплелась у фільм несподівано: гарно аранжувалась у джазову композицію й емоційно спрацювала на фінальних епізодах. Ця пісня має відсилку до знайомого всім українцям і ностальгічний фльор, як і пісні у фільмі — щось вінтажне з 70–80-х.

Робочий процес та синергія з командою – взаємодія з режисером Павлом Остріковим, спільне мислення над сценами, пошук музичних рішень тощо

Ми йшли класичним шляхом: почали зі розмітки, визначили місця для музики, я робив чернетки — і ми їх узгоджували. Робочий процес був хорошим, без сюрпризів. Затвердження часто не відбувається з першої спроби — треба «притертися», зрозуміти межі, відчути манеру режисера.

Постійно була комунікація зі звукорежисерами, адже музика поєднується з саунд-дизайном досить активно. Складна історія виникла зі звучанням космосу. Спочатку Паша хотів, щоб космос звучав правдиво — тобто ніяк. Однак, були побоювання що це спрацює проти фільму, і це буде насторожувати глядача. Тому що все одно повної тиші в залі нема — там гудять системи вентиляції, і це не буде правдиво, тож шукали рішення.

Воно знайшлося випадково. Під час ремонту в моєму будинку була відкрита каналізаційна труба. Труби утворюють систему з виходом на дах і у вітряну погоду стовп повітря в трубі звучав як гігантський орган. Я записав це на високочастотний мікрофон, обробили, понизили — і вийшов магічний, незрозумілої природи гул. Отже, космос у «Ти — Космос» звучить звуками моєї домашньої каналізації.

Розкажіть про виклики під час створення музики

У певний момент виникла потреба залучити музиканта — піаніста, прекрасного джазового виконавця Юрія Середіна, який нині живе в Німеччині. Ми працювали з ним віддалено: довгу джазову композицію, партію рояля, про яку я вже згадував, він частково вигадав сам, записав і надіслав мені. Я інтегрував її у проєкт. Частину партії граю я, частину — Юра. Але я не джазовий піаніст, і там є особливості — специфічне звукоутворення та гармонізація — які я не можу відтворити. Тому я дуже радий, що він долучився до цього проєкту з ентузіазмом, і ми разом досить швидко й вправно все реалізували.

Окремо варто згадати про співпрацю зі звукорежисером Сергієм Степанським. Ми працювали вже над багатьма проєктами й, здається, досить добре розуміємо манеру один одного. Усе, що стосується не лише технічних, а й творчих питань, ми завжди ретельно обговорюємо. Він постійно допомагає й направляє мене у роботі. Сподіваюся, що і я навзаєм допомагаю йому.

Чи відрізняється досвід роботи над «Ти — Космос» та іншими проєктами?

Це надзвичайно шанований мною жанр. Все, що пов’язано з космосом, я дивлюся, люблю, читаю. Комбінація українських пісень попередньої ери з космосом — надзвичайно сильне рішення, воно огортає серце теплом.

Мені було цікаво попрацювати з Пашею над будь-чим, адже це яскравий і дуже талановитий режисер, за чиїми роботами я слідкував і завжди вболівав. 

Виклик був радше персональний — налагодити довірчі стосунки з режисером. Це надзвичайно важливо, бо хороші співпраці не одноразові — ви стаєте командою на роки. Треба було витримати баланс: композитор не може бути лише виконавцем режисерської волі — тоді він нецікавий. Але можна так наполегливо вносити своє, що перегнути.

Основні виклики були не музичні. Музична робота була цікава й натхненна, без складнощів. Це був імерсивний підхід, зроблений на натхненні. Якщо робота робиться з великим задоволенням і легко — це свідчить, що процеси йдуть правильно. Не завжди, звісно, це означає, що фільм хороший, але принаймні це приємно, на суб’єктивному рівні переживати саме ці почуття — «приємно».

Натхнення — звідки черпаєте натхнення, як народжуються ідеї для саундтреків, які образи, ситуації чи емоції допомагають вам.

Важливе джерело — це певний внутрішній стан: правильно організовувати своє життя, увага до циклів природи, до власного тіла. Я займаюся спортом, не вживаю речовин, які змінюють свідомість. Душевна гігієна — це гарно підготовлений ґрунт, на якому проростає щось корисне.

Хороші проєкти — один з ключових моментів. Треба брати хорошу роботу, хоча це не завжди просто. Натхнення — це не причина творчості. Це нагорода, яка трапляється, якщо правильно організував процеси. Над натхненням треба працювати. Я живу далеко від міста, під лісом, вже 17 років — свідомий вибір. Природа відіграє значну роль у моєму житті. У природі гостріше відчувається зміна сезонів, плинність часу.

Ідеї народжуються по-різному: інколи наспівую на диктофон, бо треба негайно зафіксувати, інколи йду від інтелектуального зусилля, аналізую фільм і шукаю точки опори.

Буває, натхнення дає безпосередньо зображення, його пластика. Читаєш сценарій — нічого не звучить, дивишся монтаж — все заспівало! Інколи фільм мовчить і тоді потрібен аналітичний апарат. Музика в кіно часто контрапунктна (не збігатися із зображенням за темпом/змістом — прим. ред.), в цьому разі й композитору необхідні консультації режисера, адже музика стає авторським коментарем чи навіть прихованим посланням.

---

Читайте також: «Я показую, наскільки важливо зробити перший крок». Режисер «Ти — космос» Павло Остріков про свій дебют, ретроестетику та тему самотності