Пісня за піснею: Bah-Bah Genesis про дебютний альбом «L’eau Nouvelle»

22 травня гурт Bah-Bah Genesis представив дебютний альбом L’eau Nouvelle, робота над яким тривала протягом кількох років. Робота над матеріалом розпочалася ще у 2021 році, а фінальну форму реліз отримав у 2026-му. До платівки увійшло дев’ять композицій, що поєднують елементи ембієнту, джаз-року, ф’южну, фанку, прогресивного року та інших жанрових напрямів. Разом із релізом музиканти також презентували кліп на фокус-трек Blind, режисером якого став Максим Дробушенко.

Назва «L’eau Nouvelle» має кілька рівнів прочитання та відсилає до ідей очищення, смерті й відродження. Сам альбом задуманий як цілісний досвід: композиції безперервно перетікають одна в одну, створюючи відчуття подорожі, що не має чітких меж між окремими етапами.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» учасники Bah-Bah Genesis розповіли про створення та зміст кожної композиції альбому.

Shores

Андрій Бондаренко, басист гурту: «Трек був початково написаний на бас-гітарі з купою ефектів. Під час створення демо-версії пісні я також додав здорову порцію синтів, які потім були доповнені Ігорем із Села Близнюків.

Один із моїх найулюбленіших композиторів — це Акіра Ямаока, який писав саундтрек до серії ігор Silent Hill, і цей трек — це умовна ода його творчості та тому, наскільки вона вплинула не тільки на мій музичний смак, але й на все життя. Загалом ціль цього треку — стати, так би мовити, mood-setter’ом для альбому, щоб загальна концепція альбому була зрозуміла одразу».

HCYBMH

Артем Єлісєєв, барабанщик гурту: «Це один із моїх улюблених треків на альбомі. На першій частині треку ми намагалися якнайкраще передати вайб диско-фанку — у дусі Chic, Roy Ayers та інших артистів тієї ери. Окрема радість — колаборація з неймовірним біг-бендом Chubareenee. Я відкрив їх для себе ще у 2021 році, став фанатом гурту, не пропускаючи жодного з їхніх виступів. Ця пісня з самого початку ніби писалася з думкою про них, а згодом нам вдалося перетворити цю ідею на реальний фіт».

The Sea

Ірина Андрієнко, вокалістка гурту: «”The Sea” — дуже важлива для мене пісня. Вона дуже багато для мене значить, адже я в ній ділюся своїм станом, у якому була з 2019 до 2021 року. Текст у цій пісні, назва цієї пісні, те, яким тоном я там співаю, — усе має цілісне значення. Сама пісня, до речі, концептуально слідує за піснею “Confession”, сюжет із неї є причиною стану героїні в “The Sea”. А власне назва твору була натхненна фільмом, у якому пояснювали важливість хоча б раз побачити море :)»

Джеміль Джелілов, саксофоніст гурту: «Трек дуже близько порівнює емоції людини з неприборканою стихією моря, яке може перетворитися з лагідного і спокійного на руйнівний шторм. Важким завданням для нас було художньо відтворити це через аранжування, але врешті це вийшло гарно.»

1715

Ірина Андрієнко, вокалістка гурту: «”1715″ — одна з частин мого, так би мовити, диптиху про психологічний стан та спроби вимовити вголос те, що я відчувала. Можливо, навіть спроба “знайти допомогу”, хоч у пісні це й заперечується.

Єдина пісня, щодо якої я поставила ультиматум, коли ми працювали з гуртом над покращенням звучання.

Хлопці змінювали структуру пісні, і в нову форму не “влізали” останні три речення, тому їх збиралися викинути. Я навіть не намагалася щось обговорити, єдине, що вони від мене почули:

“Або ми залишаємо цю частину, або я ніколи не співатиму цю пісню”.

Ця частина важлива, бо вона якраз обʼєднує “1715” і “The Sea” ось цим образом води: море й океан. Плюс це теж відсилка на фільм. Не скажу який, але фінал якого тодішня я хотіла б реалізувати.

Щодо назви, то ви маєте рацію, якщо думаєте, що це якось повʼязано з маркою пива. Так і є, це те саме пиво — “Львівське 1715”. Важко і довго буде пояснювати, чому саме така назва, але саме вона відчувалася як те, що найкраще підійде. Або це просто я назвала її так, і назва “makes sense” лише мені, а для всіх інших — це просто назва пива. Або-або, кожен читач може обрати собі свій варіант)»

Blind

Андрій Бондаренко, басист гурту: «Ця пісня, на мою думку, є вершиною нашої музичної невизначеності. Постійні переходи за стилем, темпом та настроєм є прямим монументом тому, наскільки всі в гурті різні та наскільки різний бекґраунд учасників. Бо мені особисто відчувається, що кожен учасник вніс свій внесок у пісню, і не тільки в особисту партію, але й у загальну структуру, партії інших інструментів тощо.

Також це був один із найважчих треків альбому для продюсування. Ми фокусувалися на кожній частині треку як на окремій пісні, що змусило нас провести доволі багато часу в студії».

Get Out

Артем Єлісєєв, барабанщик гурту: «”Get Out”, мабуть, найбільш джаз-ф’южновий трек на всьому альбомі. Його історія почалася дуже спонтанно: Ілля щойно купив собі лупер і одразу покликав мене на студію — погратися з новим звучанням. У підсумку цей випадковий технічний експеримент переріс у повноцінну композицію.

Перехід із “Blind” у “Get Out” я вважаю одним із найкращих на альбомі — настільки, що ми навіть думали випустити їх як одну цілісну композицію».

Cherry Jam

Артем Єлісєєв, барабанщик гурту: «Цей трек став відправною точкою в історії гурту. Якби не було “Cherry Jam”, можливо, не було б і всього подальшого руху. Для мене це справжня магія спекотного літнього вечора безтурботних часів, коли ми з друзями зібралися на джем без жодних очікувань і конкретної мети. Але саме з цього моменту почалася історія гурту».

In the Cherry Orchard

Ілля Кабанов, гітарист гурту: «Для мене ця пісня дуже важлива. В її основі — композиція Ніни Матвієнко “Ой милий мій”, у якій поєднуються глибина українського фольклору та сучасне психоделічне звучання.

Саме це поєднання відкриває твір по-новому: у ньому можна почути сучасне ставлення до українського фольклору й наше бачення того, як він може звучати сьогодні. Це мене в цій композиції вражає найбільше».

Doom

Ірина Андрієнко, вокалістка гурту: «Найскладніша для мене пісня в альбомі. До того ж під час запису на студії я просто не могла заспівати останню частину — стався якийсь колапс. Мені було лячно, бо до студії все було добре з цим, а тут раптом не виходить. Довелося відкласти запис, поки я не відпрацювала ту партію з Нюсею (ходжу до неї на уроки вокалу :)).

Тема теж непроста: я співаю про думки жінок, які просто вимушені весь час крутитися в наших головах, як би цього не хотілося. Про сексистські стандарти в професійній сфері чи побутовому житті. Мене це турбує, але я плекаю надію, що це може змінитися, тому останній рядок пісні: “Oh, are we doomed?” — це питання, а не ствердження!»

---

Читайте також: Пісня за піснею: zhenya kudryk про дебютний мініальбом «Наркіс»