Щороку міжнародний кінофестиваль «Чілдрен Кінофест» збирає в кінотеатрах тисячі юних глядачів. Цьогоріч він пройде з 12 по 21 червня в 12 містах країни. Проте його справжнім серцем давно став Дитячий кіноконкурс, який святкує свій 10-й ювілей. Це хороший привід озирнутися назад і подивитися, як сміливий та дещо ризикований експеримент перетворився на головний майданчик для молодого українського кіно.
Історія однієї сміливої ініціативи
Сьогодні Дитячий кіноконкурс здається невіддільною частиною фестивалю, але все починалося з імпульсивної та красивої ідеї. Генеральний директор «Чілдрен Кінофесту» Денис Іванов пригадує:
«У 2015 році ми робили ретроспективу Жоржа Мельєса — одного з перших винахідників спецефектів у кіно, такого собі фокусника. До нас приїхали його нащадки: праправнучка Марія Ліан Мельєс та прапраправнук. Вони влаштували шоу: показували фільми Жоржа під супровід фортепіано та коментували їх, як це колись робив сам майстер».
Саме цей дух першовідкривацтва надихнув організаторів підштовхнути дітей до власної творчості.
«Під цей проєкт ми вирішили запустити конкурс аматорського кіно „Зніми, як Мельєс“. Нам здалося, що це класна історія – запропонувати дітям самим повторити прості спецефекти, які колись винайшов Жорж. Ми отримали близько 20 заявок і побачили: діти можуть знімати кіно, а батьки охоче їм допомагають. Тоді й вирішили створити повноцінний дитячий конкурс, хоча це була досить ризикована авантюра», — ділиться Денис Іванов.
Команда фестивалю зізнається, що спочатку слабко уявляла, як живе дитяча кінотворчість, особливо за межами великих міст.
«Але щойно ми стартували, як одразу познайомилися з потужними дитячими студіями, наприклад, з анімаційною студією “Веснянка” з Дніпра та студією “Фастів Фільм”. Кількість заявок стрімко зросла: спочатку понад 100, потім за 200. Приблизно на цьому рівні вона тримається й зараз».
Сьогодні конкурс продовжує свій впевнений розвиток. У ювілейний рік організатори підготували масштабний сюрприз для майбутніх режисерів. Разом із UNICEF запускається спеціальний проєкт — курс «Як зняти кіно», де простою мовою пояснюють тонкощі створення фільмів та анімації. Очікується, що це допоможе залучити ще більше талановитих підлітків.
Щоб зрозуміти, як цей конкурс змінює життя, ми поспілкувалися з його випускниками різних років і записали їхні історії — від підводних зйомок під час війни до мультфільмів, названих на честь грузинських готелів.
Історії з майданчика: від підводного космосу до грузинських топонімів
Еліна Мишанич: Екстремальний кінематограф і світовий прокат
Еліна — ветеранка конкурсу. Вона двічі проходила у фінал «Чілдрен Кінофесту»: у 2023 році з детективною стрічкою «Доросла», а у 2025-му – з картиною «Місто». Дівчина робила свої роботи практично самотужки: виступала сценаристкою, режисеркою, акторкою, операторкою та монтажеркою, а для другого фільму навіть провела відкритий кастинг і сама написала музику.
Шлях Еліни в кіно почався під час карантину в 10 років із трилера про гігантських равликів. А от зйомки фільму «Доросла» взимку 2022–2023 років стали справжнім випробуванням. Через обстріли майже не було світла та зв’язку, школи закрили на довгі канікули. Розкадровки доводилося малювати вечорами під LED-лампою, а монтувати — ловлячи короткі години, коли вмикали електрику.
«Найважче було поєднувати роботу режисера й акторки в кадрі, — згадує Еліна. — Мама допомагала тримати камеру, але мені щоразу доводилося підбігати й перевіряти дубль. А на вулиці лютий мороз! Моя героїня за сюжетом уже «доросла», тому принципово не носила шапки. У перервах я миттєво замотувалася в шарф і вдягала цю шапку. Вона стала нашим внутрішнім символом закінчення зйомок — замість режисерської хлопавки».
Для наступної стрічки «Місто» Еліна втілила давню мрію про підводні зйомки (космічну лінію знімали під водою під час відпочинку на Червоному морі). А під час зйомок основних сцен у Києві команда ледь не потрапила на військові навчання.
«У перший знімальний день ми прийшли на локацію, де раніше знімали частину «Дорослої», а там — військові. Нам сказали, що територія закрита через навчання. Але коли дізналися, що ми знімаємо кіно, пішли назустріч. Ми просто почали на годину пізніше. Щоправда, в якийсь момент довелося зупинитися й відійти далі, бо хлопці щось підривали. Я дуже вдячна військовим, що вони дозволили нам дозняти фільм».
Зараз Еліна навчається в 10 класі в Києві, активно знімається у фільмах і серіалах та розвиває акторські навички. Її фестивальний успіх вражає: «Дорослу» показали по всьому світу. Дівчину запрошували на кінофестивалі в Прагу, Мілан, Стамбул та Шуахеві (Сакартвело), а її скарбничка поповнилася нагородами з Європи, Америки та Австралії. У майбутньому вона планує професійно вивчати режисуру.
Іван Кудренко: Дубль, який увійшов в історію
Іван брав участь у фестивалі 2022 року з короткометражкою «Потрібен новий телефон». Він об’єднав обов’язки автора, сценариста, режисера та монтажера. Ідея народилася разом із другом, а фінальний варіант створювався під кураторством керівників творчої майстерні. Робота вимагала перфекціонізму: хлопці переписували й перемонтовували стрічку тричі, на фінальні погодження пішов тиждень, хоча сам знімальний процес зайняв лише один день.
Зйомки запам’яталися Івану кумедною заварушкою на майданчику:
«У сцені, де в мене мали кинути чохол від телефона, помічник випадково поцілив мені прямо в губу. Було боляче, але цей дубль вийшов настільки щирим, що саме він і увійшов у фінальний монтаж фільму».
Рідні та друзі відреагували на прем’єру сміхом і підтримкою. Зараз Іван мешкає в місті Вілловбі (Огайо, США), де навчається у старшій школі та веде свій YouTube-канал про техніку. Зв’язок із кіно він не втрачає – монтує ролики для знайомих та знімає власні невеликі відеочернетки.
Надія Бабаніна: Як грузинський готель дав назву мультфільму
Надія презентувала свою роботу на фестивалі у 2018 році. Вона створювала анімаційний фільм «Качка на ім’я Бабіліна»: малювала фони, анімувала персонажів та власноруч відзняла чимало сцен для фінальної версії.
В основу мультфільму лягла історія про качку, яка мріяла про розкішний хвіст, як у павича – її написав хлопчик, що відвідував ту саму кіностудію. Надія згадує, як бурхливо вони обирали назву:
«Ми довго сперечалися. Потім вирішили, що в назві має бути слово «качка» та її ім’я. Але яке? Врешті-решт згадали назву готелю в Грузії, де наша студія колись зупинялася під час фестивалю — Бабіліна. Так качка отримала своє ім’я».
Над мультфільмом команда працювала майже рік, і на прем’єрі батьки були в захваті. Дитяче захоплення переросло у серйозне хобі на міжнародному рівні. Зараз Надія живе у Празі, де навчається в Карловому університеті. Вона досі займається анімацією та бере участь у щорічних воркшопах «Аніма» в Дрездені, де вже створила два власні мультфільми.
Кирило Лопаков: Від пластиліну до комп’ютерного дизайну
Кирило працював у тій самій команді, що й Надія, над «Качкою на ім’я Бабіліна». Фільм створювали протягом усього 2017 навчального року на базі дніпровського дитячо-юнацького кіномедіацентру «Веснянка» під керівництвом Світлани Кольцової.
Кирило зізнається, що деталі сценарію за роки вже трохи підзабулися, але емоції від першого показу пам’ятає досі:
«Коли показував фільм своїм — усім дуже сподобалося, щиро сміялися. Це найкраща оцінка».
Анімаційне минуло визначило і професійне майбутнє хлопця. Після закінчення 9 класів в Україні він переїхав до Словаччини. Зараз Кирило мешкає в Кошице й навчається в коледжі на факультеті комп’ютерного дизайну, де продовжує створювати, але вже цифрову, 3D-анімацію.
Для когось з учасників Дитячий кіноконкурс «Чілдрен Кінофесту» став першим кроком до закордонних фестивалів, для когось — визначив професію в IT чи дизайні. Але головне, що дає цей проєкт — це сміливість творити попри вимкнене світло, холод чи будь-які життєві обставини. Ювілейний сезон стартує, а отже, зовсім скоро ми побачимо нові стрічки від покоління, яке дивуватиме світ.
Читайте також: Головні книжки «Книжкового Арсеналу» — топ від видавництв
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: