Пісня за піснею: Alexjazz про мініальбом «Поетика»

2 жовтня Alexjazz випустив мініальбом Поетика — п’ять пісень на вірші Павла Тичини, Дмитра Загула, Михайля Семенка, Ладі Могилянської та Максима Рильського. У записі музикант поєднав поезію з альтернативним і постпанковим звучанням. EP створений за підтримки Українського культурного фонду.

До Поетики Alexjazz уже випустив десять пісень на вірші українських поетів, проте всі вони виходили синглами. Цього разу він вирішив створити цілісний мініальбом. Для цього сам написав грантову заявку до УКФ і отримав підтримку із шостої спроби.

«Вперше я написав пісню не на свій вірш у 2022 році. Це був “Смутний” на вірш Михайля Семенка. І тоді я дуже захопився творчістю митців Розстріляного відродження. Я почав досліджувати імена, читати їхні твори, збирати свою бібліотеку — різні вінтажні та нові видання», — розповідає Alexjazz.

Майже два місяці музикант повертався до закладок у книжках, перечитував вірші та шукав мелодії й гармонії. Разом із саундпродюсером і співавтором музики Євгеном Терещуком він допрацьовував демозаписи. До студійного запису долучилися басист Андрій Борисенко, гітарист Богдан Єрьоменко та барабанщик Лесик Омодада. За мастеринг відповідав Денис Ямбор.

Для рубрики «Пісня за піснею» артист розповів про кожен трек мініальбому.

Тінь там тоне

Пісня на вірш українського поета Павла Тичини. Саме цей трек був тією єдиною ідеєю, яку я мав до початку проєкту. Що цікаво, найперша музична ідея була на мій текст. Я пропонував її для фіту Паліндрому. Але він, очевидно, не захотів, бо не відповів.

Згодом мені подарували книгу Тичини «Соняшні кларнети», придбану на книжковому ринку на Почайній, який зараз знищений РФ. Читаючи рядки «Я стою на кручі…», я зрозумів, що все ідеально лягає на написану раніше мелодію. Я відчув ці рядки як нестерпність очікування день у день і рефлексію щодо цього. Щось дуже схоже ми переживаємо зараз.

Взагалі я дуже люблю у творчості той стан потоку, коли з тебе ллється ідея, коли легко знаходяться мелодія, гармонії тощо. Отак і було із цією піснею, але вже під час пошуку звуку ми загальмували. Радий, що зробили це через деякий час, саме в межах цього проєкту, бо вдалося переосмислити початкову ідею і записати все наживо з прекрасними музикантами.

Врешті-решт ми зняли кліп на цю пісню. Знімали в Ржищеві, на дніпровських кручах та в околицях. Режисером та оператором, незмінно для моєї музики, став мій друг Володимир Бондаренко. Разом ми зняли вже шість кліпів. Вова дуже розуміє, чого б мені хотілося, і цього разу не виняток.

Заплакані очі

Пісня на вірш буковинського поета Дмитра Загула. Цей трек ми випустили першим синглом. Вірш теж знайшов у вінтажній книзі зі своєї бібліотеки. Як і більшість пісень цього EP, я написав її на фортепіано, а вже згодом із Євгеном оформлював у наше альтернативне постпанкове звучання.

Пісня про розбите кохання. Я такі якось по-особливому люблю, вже стільки їх написав — як на свої тексти, так і на вірші наших поетів. Мабуть, тому цей вірш так і зрезонував зі мною.

Що цікаво, раніше на цей вірш писали пісні композитор Богдан Веселовський і, у 2000-х, Олександр Пономарьов. Про це я дізнався вже після релізу — скинули підписники.

Троянди

До поезії Семенка в мене особлива любов, а саме до його періоду служби у Владивостоці. Саме тоді й був написаний вірш «Сьогодні», який є основою пісні Смутний.

І це якраз той випадок, коли я читав вірш десятки разів і навіть не думав писати на нього пісню. З віршами я зрозумів, що той самий твір у різні моменти життя може відгукуватися по-різному. Все залежить від внутрішнього стану, коли ти це читаєш. А стани під час війни у нас дуже мінливі. Так відчув тоді, зловив момент та ідею. Далі, як і попередні рази, з Євгеном допрацювали.

Він придумав гітарні рифи, які дуже підкреслюють і текст, і саму емоцію. Я не знаю чому, але в деяких місцях ця пісня мені дещо нагадує Lovesong The Cure. Ми не обирали свідомо якісь пісні як референси. Якщо й щось є, то це несвідомо.

Моя печаль

Той випадок, коли до написання пісні я не знав нічого про поетесу Ладю Могилянську. В інтернеті у вільному доступі є лише близько 25 її віршів, але ж які вони гарні…

Дуже зрезонував зі мною цей вірш. Мабуть, у той момент я відчував себе так само. Та й взагалі часто маю такі внутрішні стани. Мабуть, тому й у мене майже всі пісні останніх років виходять меланхолійними.

Цей вірш знайшов в архівах бібліотеки Вернадського. Їм би оновити сервер і сайт — взагалі б ціни не було.

Прощай

Останній трек на альбомі й останній написаний нами трек у межах цього проєкту — на вірш Максима Рильського. Його знайшов там само — в оцифрованих архівах бібліотеки Вернадського. Знову ж таки, про розділене кохання, про яке Максим Рильський писав у 15 (!) років.

---

Читайте також: Пісня за піснею: Noen про мініальбом «Один рік»с