Головна
>
Інтерв'ю
>

«Я вже не можу сприймати свою музику так, як до того» — Віталій Виговський із 1914 про Хорунжу службу в «Азові» та пісні про війну

«Я вже не можу сприймати свою музику так, як до того» — Віталій Виговський із 1914 про Хорунжу службу в «Азові» та пісні про війну

Лірум
•
5 години тому

Разом із 12-ю бригадою спеціального призначення «Азов» ми продовжуємо серію інтерв’ю з музикантами, які долучилися до її лав. Цього разу говоримо з Віталієм Виговським, який із 2017 року грає в гурті 1914. Гурт присвячує свої пісні Першій світовій війні й використовує в них історичні записи — від військових маршів до свідчень очевидців.

З Віталієм поговорили про його роботу в Хорунжій службі, трек Прозаку, який він слухав на повторі під час БЗВП, і про те, як власний досвід війни змінив його сприйняття пісень 1914.

Фото надала пресслужба бригади «Азов»

– Розкажи про свій бекграунд – якими музичними проєктами займався до служби?

– З головним моїм гуртом «1914» я граю з 2017 року. Гурт присвячений Першій світовій війні. Наш вокаліст – військовий археолог. Дуже любить той період. Він створив у 2014 році гурт до 100-ї річниці початку Першої світової. Я у 2017-му до них приєднався і до цього часу є учасником.

– Чим займаєшся у бригаді зараз? Як би це описав людині, яка тебе знає тільки як музиканта?

– Я в Хорунжій службі. Займаюсь всім, що пов’язано з похованнями наших полеглих побратимів: це виїзні екіпажі, це останні почесті на похованнях.

Я майже на всіх похованнях читаю «Молитву українського націоналіста». Також займаюся речима. Тобто всіх рекрутів, усіх, хто приходить до нас у підрозділ, я одягаю. Також частково займаюся питаннями зброї в підрозділі: вписання, списання, контроль, перевірки.

Загалом це ритуалістика, поховання, речова служба, зброя.

– Є якісь пісні або альбоми, які після початку служби вже не можеш слухати так само, як раніше? Що в них змінилось для тебе?

– Коли попав на службу, мені на довгий час взагалі відбило бажання слухати музику. У мене була можливість: мав навушники, девайси, ноутбук і так далі. Але чомусь міг слухати музику тільки в авто, коли їхав за кермом. А так, у спокійній обстановці, на пункті постійної дислокації чи в казармі, чи просто йдучи по вулиці, я не міг слухати музику десь більше ніж рік. Не знаю чому, але щось змінилось.

Взагалі до всієї музики в цілому почав ставитись інакше. Але з часом це почало проходити, але все-таки воно на 100% не відновилося, тому що досі не слухаю музику так, як слухав до того. Мені по кайфу послухати в машині. Або коли приїжджаю додому, я можу поставити якийсь вініл, просто чисто покайфувати. Прослухати якийсь один альбомчик. І все, щось внутрішньо змінилось.

Можливо, брак часу, можливо, те, що дуже багато відповідальності на службі і мені постійно треба бути на зв’язку. Слідкую за всіма повідомленнями у мене на смартгодиннику, коли приходять сповіщення. І коли, наприклад, хочу послухати музику так, як робив це колись — вникав у ту музику, перемикався, налаштовував собі якийсь специфічний емоційний стан, — то зараз більше стежу за тим, які мені повідомлення приходять, щоб вчасно реагувати. Чи коли командир пише, чи коли старші побратими, чи сержанти дають якісь задачі.

Тому, мабуть, я і не можу так сфокусуватися на музиці, як колись. Тому що першочергово для мене зараз все ж йдуть задачі по службі.

– Який неочевидний трек асоціюється у тебе зі службою і чому?

– Прозак – Хребет. Здається, він вийшов 14 березня 2025 року, на День добровольця. Я якраз тоді був на БЗВП і пам’ятаю: у нас було там троє хлопців, які збиралися в «Азов». Я і ще двоє — вони попали в піхоту, у другий бат. І один з них до мене підійшов, позивний «Брейн». Він зараз відновлюється після поранення. І він каже: «Дивися, дивися, що випустили». І ми слухали. От коли почув цей трек, от він мені зайшов прямо от по кайфу. Я його тоді цілий день на репіті крутив. Це якраз мій день народження, 14 березня. І той трек вийшов, і День добровольця, так що так все збіглося.

– Чи змінила служба для тебе сприйняття власної музики? Якщо так, то як саме?

– Дуже сильно змінила. У мене стався трошки перелом, тому що уже побачив службу, побачив війну трошки ближче. Мені довгий час здавалося, що люди, які до цього не дотичні, вони взагалі не мають права висвітлювати цю тему. Тобто якщо ти там умовно цивільний, якщо ти нічого для армії не робиш, просто сидиш вдома, то і, будь ласка, на цю тему рот не відкривай.

І в мене так довго було, дуже довго, поки я не поспілкувався — прямо спеціально поставив ці питання своїм старшим побратимам. Спілкувався з тими, хто пройшов полон, «Азовсталь». І вони мені сказали, що, в принципі, це не дуже має сенс, тому що робота артиста в тому, щоб надихати. Щоб розкривати всякі теми. І неважливо, чи той артист був у війську, чи не був, чи служив, чи не служив. У нього така робота.

У кожної людини є певний талант. Якщо артист, який навіть не брав участі в бойових діях, який не служив в армії, своєю творчістю може надихати, піднімати настрій і робити добро для військових, тоді це має сенс. Це мені підтвердили бойові товариші. Тоді після того в мене трошки все назад помінялося.

З того неприйняття якось воно все стало на місце, скажімо так. Тому в мене того неприйняття стало менше. Але я вже не можу сприймати свою музику так, як до того, тому що після смерті друзів, близьких, знайомих воно вже все трошки інакше.

Жахи війни, які описуються в наших піснях людиною цивільною, і ці жахи війни, яка проходила 100 років тому, і сучасність. Не так я вже до того ставлюся.

Я раніше в інтерв’ю людям розказував, що отут війна, жах, кров, бруд, смерть, діти, плач, втрати і так далі. Зараз, коли все наклалося на нашу сучасну страшну війну на виживання, якось вже не так ти на це дивишся. Не можеш так просто говорити про ці речі, бо вони вже стосуються напряму тебе.

Це вже не щось там, що відбувалося 100 років тому. А особливо останній альбом, який у нас вийшов у 2025 році. Я брав участь у його створенні, але, на жаль, не зміг взяти участі в записі, бо вже проходив БЗВП на полігоні.

Зміни відбуваються періодично, раз на пів року. Сприйняття і це все змінюються, бо додаються якісь нові факти, йде зміна тебе як особистості, йде зміна навколишнього світу, навколишнього стану. І ти знов проходиш ці кола. Коли тебе щось дратує, ти знов це приймаєш, а потім знову, і так по колу.

– Ким ти зараз себе можеш скоріше назвати – музикантом, який пішов служити, чи військовим, який раніше (або й досі) займався музикою?

– Я 35 років був цивільним, я не так давно в армії. Якось так це сприймаю, що якби я займався музикою так, як займався до того, можливо, мені б цей перехід дався набагато складніше. Бо я би чіплявся за старе життя. Але в нашому гурті є специфіка в тому, що ми виступаємо переважно за кордоном. І коли я тільки прийшов на службу, у липні 25-го року, командир відпускав мене у відпустку за кордон для того, щоб ми могли там проїхати такий мінітур. Ми зіграли чотири концерти за кордоном.

Я тоді повернувся, але гурт такого формату та масштабу, як наш, їздить у регулярні тури за кордон. По 2, 3, 4, 5, 6 тижнів деколи. І взяти мені зі служби якісь вихідні, щоб повноцінно їздити з гуртом у такі тури за кордон, – це нереалістично. Тому довелося відмовитися мені від цих турів.

У гурті зараз грає сесійний музикант на моєму місці. Заміняє мене тимчасово. Я зараз у гурті не беру ніякої участі, тому що він живе, грає, їздить без мене. Тому мені цей перехід у військову справу дався трошки легше. Бо я вже не чіпляюся за це.

Єдина річ, яка мене зараз тримає, – моя сім’я. А таку річ, як музика, мені довелося відставити на дуже-дуже-дуже-дуже дальній план. І сфокусувати всі свої сили на службі та на сім’ї. Це дві речі, які зараз на першому місці.

Тому швидше зараз я буду військовим, який досі трошки займається музикою, ніж музикантом, який проходить службу. У мене зараз музиканта дуже мало залишилось.

– Чи є зараз якісь творчі плани, які хотів би чи плануєш втілити?

– Для мене особисто зараз неактуальне це питання, хоча маю всі можливості працювати над музикою. Я на ППД маю і ноутбук, і всі девайси, і гітару – тобто питання бажання. Щось створити я можу, в принципі, повноцінно робити всі треки тими інструментами, які в мене наявні, цифровими. Технології зараз дозволяють робити музику ледь не на телефоні якісно.

Єдине, що тільки пів року, як вийшов попередній альбом, і завжди після виходу релізу трошки йде такий застій у творчості. Але думаю, що пройде час, все буде ставати дедалі стабільніше на службі. Думаю, що, можливо, вечорами буду знаходити в собі сили та натхнення потроху творити.

Тим більше в мене в голові є дуже-дуже багато музичних ідей, які вписуються у формат 1914, і які не вписуються у формат 1914. І я би дуже хотів це все реалізувати чи в межах того гурту, чи якихось інших сайдпроєктів. Тому я думаю, що вони будуть.

Єдине, що хай трошки пройде часу після виходу попереднього. По-друге, чим більше часу я проведу на службі, тим зі своїми службовими обов’язками подружусь ще краще, щоб мати час і можливість планувати наперед.


Читайте також: «Переживаєш, щоб не забути текст або не переплутати слова»: Василь Переверзєв про роботу пресофіцера «Азову» та музику

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Музика
Результати пітчингів «Тисячовесни»: що відомо про музичні проєкти-переможці
Закревська Оля
•
18 Серпня, 2026
Колонки
Досить шукати «хороших» росіян, поки ми втрачаємо найкращих українців
Артем Рісухін
•
12 Серпня, 2026
Інтерв'ю
Велика розмова про український стендап: Антон Тимошенко
Закревська Оля
•
13 Липня, 2026