Рецензувати українські фільми — невдячна справа. З одного боку, якість залишає бажати кращого, з іншого — не часто читач повірить на слово, що наше кіно реально дивитися із задоволенням. Особливо коли мова заходить про таких колоритних персонажів, як Михайло Хома aka Dzidzio. Культурні люди з легким презирством поглядають на фільми «Контрабас» і «Перший раз», дехто навіть намагається за ними оцінити загальний стан вітчизняного кінематографа.
Зізнаюся, я теж відводив їм місце в «куточку зневаги», де вже стоять «Свінгери», «11 дітей із Моршина», «Я, Ти, Він, Вона» й Любомир Левицький. Я не мав право судити кіно без емпіричного досвіду. Навіть українські фільми мають право на оцінку та дискусію. Настав час визнати: мені сподобалися фільми «Контрабас» і «Перший Раз». Це якісний продукт, навіть якщо ви забороните використовувати старий-добрий прийом «сучасне укркіно тільки зароджується, дайте йому шанс». Не будемо про хороше, не будемо про погане, спробуймо розібратися — на яких духовних скріпах тримається комедійна реальність Дзідзьо.
Село
Режисер Дмитро Томашпольський сказав в одному інтерв’ю: «Наше суспільство стане на шлях одужання, коли ми навчимося «іржати» над собою і не ображатися». Судячи з касового провалу комедії Тоні Ноябрьової «Герой мого часу» — ми любимо посміятися, але до самоіронії не готові. Дивно водночас, що рейтинги телешоу «Говорить Україна» стабільно тримаються на демонізації сільського жителя, показуючи його жорстоким, п’яним і дурним.
Справжній Михайло Хома народився в селі Бортники, де і відбуваються події «Першого разу». Він рано покинув рідну домівку, тому не дивно, що село зображено у фільмі по-дитячому ідеалістично. Воно відрізняється від мегаполіса, де натовпи нагадують про об’єктивну реальність. У селі легше залишатися у світі фантазій і вірити, що можеш стати відомим співаком або контрабандистом. Так, більшість із них вважають, що українська культура починається і закінчується на Тарасі Шевченку, навіть авторство гімну України цілком може належати «нашому кобзареві». Але у фільмі Хома добродушно показує, що простодушність — не порок, а можливість бути щасливим «всупереч».
Дещиця фантазії, мінімальний дар переконання, й односельці охоче повірять у твою мрію. Моторошний митник на прізвисько Кіготь впаде на коліна, розкається і віддасть отримані за роки служби хабарі. Інші повірять, що ряджений Дзідзьо в «Контрабасі» — справжній священник, який виконує оперну арію на похороні. «Як ви смієте мені перечити?», — запитує Хома і всі замовкають. Їхні обличчя виражають цікавість і здивування. Для того й потрібні священники, щоби пояснити складні речі простою мовою. Утім, навіть вони не застраховані від обману, тому Дзідзьо легко входить у роль маестро, який керує відомим симфонічним оркестром.
Та й що може бути простіше за життєве кредо дитини-Дзідзьо в селі: «дають — бери, б’ють — біжи». Простягають долари і просять відспівати покійного? Будь ласка. Накинулися з дробовиком — біжи. Село більше схоже на казкове місце, де дорослий Михайло Хома, наче Пітер Пен, може поводитися, як дитина Дзідзьо, наївна та вразлива.
Dzidzo
Якщо вірити Стіву Каплану, автору підручника «Приховані інструменти комедії, щоб комедія працювала, спочатку має з’явитися велика брехня. Тому комедія положень Dzidzio за потреби легко перевзувається в комедію характерів — зовнішні обставини запускають внутрішні конфлікти, і навпаки. З огляду на те, що ГГ патологічне брехло, то й фільми мають починатися з прояву цього гріха.
Маленька брехня запускає великий ланцюжок подій, фінал якого чатує на рівні «гірше не може бути». Бреше Хома з єдиної причини: він боїться поглянути людям в очі й побачити у відображенні порожнє місце, тридцятирічного незайманого-балбеса з нездійсненною мрією. Звідки йому знати, що таке самоповага — дитині без батька і з матір’ю на іншому кінці телефонного дроту?
Придивіться до поведінки Дзідзьо на початку «Контрабасу». Хому запрошують заспівати на весіллі, але в його голові чуже свято стає дебютним бенефісом майбутньої зірки. Щоб віддалено нагадувати ідеальний образ «артиста» з фантазій, герой наймає товариша на посаду шофера-охоронця, вдягає найкращий костюм і готується не до виступу, а до виходу на сцену. Він хоче втілити в життя власну фантазію про славу, багатство та повагу. Але, цитуючи Славоя Жижека, «Коли фантазія руйнується, ви не отримуєте реальність. Ви отримуєте жах реального — і це ще одне визначення кошмару». І в цей травматичний момент нас викидає в реальність. Усе йде не за планом. Повертаючись у стан «скривдженої дитини», Дзідзьо перекладає відповідальність на щупленького шофера-охоронця, щоб він відчиняв двері перед артистом і розібрався зі злими хуліганами.
Його моральний конфлікт — у нездатності прийняти відповідальність за свої дії, цей лейтмотив дається взнаки не тільки в «Контрабасі», а й у романтичній комедії «Перший раз». Трохи спойлерів: Дзідзьо готує церковний хор до виступу. Відповідальний момент, на кону найважливіше — повага односельців і прекрасної коханої. Іронічно, але життєво, що конфлікт допомагає вирішити Бодя. Він згодовує товаришеві кекси з коксом, від чого в Хоми зносить дах і назовні виривається його «Супер-Его». Під кайфом він змушує хористів цілувати руки, зізнається об’єкту жадання в сексуальних фантазіях і втрачає над собою контроль. Дзідзьо не винен, але йому доводиться взяти відповідальність за слова, просити вибачення і сподіватися, що люди навколо приймуть його таким. Прийняли, а головне, що Хома прийняв себе. За дивовижною сценою виступу хору в церкві слідує перше заняття сексом із коханою, а після і остаточне примирення з матір’ю. Важливо, що саме вона застає сина в ліжку із жінкою, після чого, зі словами «звісно ж, я ревную», відпускає його на волю. Перед титрами Дзідзьо на очах людей і під веселі вигуки «Гірко» цілує кохану — удвох вони залишають межі кадру.
Виходить, що Дзідзьо просто невпевнений у собі? Типово для комедії. Виходить, що його проблеми через комплекси? Так! І, здається, що хлопець змирився з крахом фантазії, мрії та заповнює внутрішню порожнечу коханням, дружбою, сім’єю і Богом.
Секс
У «Контрабасі» femme fatale слугує об’єктом сексуальної рефлексії сайд-помічників Дзідзьо. Жінка експлуатує їх у власних цілях, але одягнений у рясу герой бачить її наскрізь. Зараз «Контрабас» прикидається пристойним road-movie з глибоким декольте, але без сексуальної напруги.
А що ви знаєте про сюжет «Перший Раз»? Думаєте, це про те, як Дзідзьо намагається позбутися цноти? No. Проблема в тому, що дата виходу фільму збіглася з релізами цілої купи вітчизняних секс-комедій, а маркетологи не вміють у рекламу і вірять, що чарівний звір «секс» приведе на сеанс повні зали одурманених хіттю українців.
Ось тільки Дзідзьо не «40-річний незайманий», і не МакТрахер з «Американського пирога». Типовий ромком «Перший Раз» — це фільм про перше велике кохання. Принципи не дозволяють Хомі лягти з першою зустрічною. Хоч би як наполегливо друг дитинства й жеребець Бодя Павук намагався, секс із незнайомкою викликає в Дзідзьо огиду. Це відволікає його від дитячої безпосередності, творчості (спів, керівництво церковним хором) і справжнього кохання в особі Квітки. Можливо, що й назва фільму відсилає не до сексуального досвіду Хоми, а до першого повернення дівчини в Україну з Америки, куди вона емігрувала в дитинстві. Щастя у фіналі неминуче, тоді як розпусне життя Боді призводить до низки кармічних неприємностей, від яких його може врятувати тільки весілля.
Посил Dzidzio очевидний: секс без любові можливий, але приносить тільки страждання.
Мама
Один із персонажів божественного пантеону всесвіту Дзідзьо. Їхні стосунки дали тріщину, коли мама вирушила на заробітки до Португалії, а син залишився на господарстві. Стартовий психотип Хоми в «Контрабасі» — це розпещена дитина, яка намагається звільнитися від диктатури материнської опіки. Серйозні неприємності змушують його обманом вимагати в мами велику суму грошей, але за мить брехню викриють, а Дзідзьо переживе найгірший кошмар. Доведеться взяти себе в руки й виїхати з двома товаришами в подорож, головною метою якої є не стільки «бабос від контрабанди цигарок до Польщі», а дорослішання. Найсильніший в емоційному плані момент фільму теж пов’язаний із матір’ю — біблійні мотиви спокути провини і примирення сім’ї зачіпають за болюче.
«Перший раз» відрізняється від «Контрабасу» й жанром, і стилем, і сюжетом, і настроєм, але психологічний конфлікт «мати-син» лишився, щоб набути розвитку. На початку «Першого разу» Дзідзьо через власну незграбність підводить матір, а на покарання вирушає до рідної хати в село. Его героя народжує ідею-фікс — повернути повагу й любов матері, довести, що в змозі впоратися з труднощами. Залишилася на місці й заповітна фантазія «стати знаменитим співаком», але в картині світу матері для цієї мрії місця немає. Усе змінюється, коли Дзідзьо починає допомагати іншим людям і стає керівником церковного хору. Увесь фільм (як і в «Контрабасі») ми лише чуємо голос матері, разок бачимо її мигцем по Skype, тож коли сім’я справді возз’єднується, то комплекси випаровуються і Дзідзьо отримує шанс на щасливе життя.
Для консервативного всесвіту Dzidzio образ матері — це сім’я, відповідальність, чесність і, дякуючи батькові-безбатькові (тато помер, коли Дзідзьо було 13 років), наше «раціо»: воно змушує нас вставати вранці на роботу, а ввечері умовляє лягти спати до того, як прокинеться «внутрішня дитина», що замовить у Dominos дві гавайських піци і влаштує нічний кіномарафон.
Бог
Ще одна риса, що об’єднує «Контрабас» і «Перший раз» — це суворий, але справедливий і люблячий Бог-Отець. У ньому Дзідзьо знаходить заміну померлому батькові, до нього звертається в скрутну хвилину, а потім відмовляється від мрії та популярності заради служіння церкві.
Спілкування між ними почалося в першому акті «Контрабаса». Хомі потрібна велика сума грошей, мати відмовилася допомагати, а значить доведеться звернутися до Отця. Дзідзьо приходить до церкви і вмовляє сина священника вкластися в контрабанду цигарок, щоб отримати ключ від вхідних дверей, а потім спустошити скарбницю для пожертвувань. Починається буря, Хома підіймає голову й заводить діалог із Богом, обіцяє йому через три дні повернути гроші з відсотками, що й написав у розписці. Де глядач чує гуркіт грому, Дзідзьо чує людський голос. Крім того, упродовж фільму Всевишній кілька разів допоможе синові та зіграє не останню роль у деескалації конфлікту. Уже до фіналу нам покажуть заповнену доларами скриньку, як символ відмови від матеріального блага на користь духовної чистоти.
У «Першому разі» Дзідзьо не спілкується з Богом, але всі ключові події фільму, включно з гріхопадінням зі згаданими раніше коксо-кексами, відбуваються в безпосередній близькості від церкви, де вінчалися його батьки. Також Хома займає місце священника за трибуною, як керівник хору, але якщо сторонні відчувають релігійний трепет, то Дзідзьо поводиться впевнено. Завдяки йому у святий день лави заповнилися людьми, храм Божий ожив. Після цього життя в селі, нарешті, налагодилося — сім’я повернулася до рідної домівки, нещасні отримали другий шанс, а всі закохані жили довго й щасливо. Консервативна ідеалістична картина світу: служіння в церкві, піклування про батьків, традиційна сім’я та боротьба з внутрішніми демонами. Happy End!
Замість висновку
Вітаємо, ви прочитали єдине у своєму роді есе за мотивами двох комедійних історій Дзідзьо. Але перш ніж забути про його фільми до виходу наступної частини, я відповім на важливе запитання. Якщо не займатися аналізом духовних скріп, які Хома використовує для створення комедії, чи варті road-movie «Контрабас» і ромком «Перший раз» перегляду?
Левова частка оплесків йде Дзідзьо. Харизматичний, яскравий і типажний, він виділяється на тлі інших акторів. Без його участі картковий будиночок зі сценарію, гумору, операторської роботи й музики напевно розвалиться. Критики скаржилися на «занулення франшизи»: сюжет першої картини залишився за бортом, персонажам стерли пам’ять про контрабанду сигарет до Польщі. У нашому випадку це допомогло порівняти два сюжети, знайти ключові елементи, яких не торкнулося «перезавантаження».
«Контрабас» — це не «перший млинець грудкою», але кінопродукт без претензій на мистецтво. Наскільки захопливою буде подорож? Якщо ви не дозволите зачарувати себе харизмою Дзідзьо, то зіткнетеся з головною проблемою українського кіно: дефіцитом хороших сценаристів і скрипт-хілерів. Тут більше персонажів, більше подій, більше екшену, тому ймовірність облажатися зростає з геометричною прогресією. Утім, не можна сказати, що із цього раунду Хома вийшов переможеним.
Проблема «Першого разу» іншого штибу — погані реклама й назва. Дякую авторам, завдяки яким я думав, що Дзідзьо збожеволів і водить школярів на показ власних home video. При тому, що в другому фільмі ще менше вульгарності, крім огидної сцени, у якій Бодя показує Дзідзьо велосипед. Все-таки меседж фільму в тому, щоб не поспішати і знайти кохання. Деякі сцени вийшли справді добре. Навіть починаєш відчувати приємну незручність від думки, що фільми Дзідзьо здатні викликати мурашки по шкірі. Можливо, вони більше сподобаються молодому поколінню. Хома заслуговує на звання «українського Джима Керрі» (я не порівнюю їхні таланти й досягнення) — типажного комедійного актора.
Я ставив перед собою завдання перевірити, наскільки реально серйозно аналізувати українські комедії — «Контрабас» і «Перший раз» стали приємною несподіванкою! Наприклад, якщо довго дивитися «11 дітей із Моршина», то почуття гумору поступово відмирає, а українські секс-комедії викликають бажання прийняти аскезу й більше ніколи не роздягатися. Тому я хотів би частіше бачити фільми, схожі на історії Дзідзьо, аніж дивитися чергову нудну екранізацію закордонних комедій.
Фото: офіційні сайти UFD і B&H Films
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: