Після того, як ми підбили підсумки найкращих кліпів та синглів першого місяця весни у рубриці «Зорепад релізів», прийшов час поговорити і про альбоми. Ми зібрали шість найцікавіших із них. А також розповідаємо про найкращий український альбом лютого.
Hindu – Scars
Льоша Бондаренко
Я завжди любив музику Hindu за її невимушеність. Це бедрум-поп, який нічого не вимагає від слухача. Вмикай, насолоджуйся і роби, що хочеш. Альбом Scars, як і вся творчість Тетяни Хінду – це щира розмова артистки зі слухачем у мрійливих аранжуваннях.
Мені важко виокремити якісь треки на платівці, тому що він звучить стильно, але доволі однотипно. Це та платівка, яка ідеально підійде, коли не знаєш, що ввімкнути на фоні для створення легкої атмосфери. Це щиро і талановито, хоч і не претендує на хітовий статус.
7/10
VNATURE – MEANING OFF (EP)
Льоша Бондаренко
VNATURE – проект 15-річних музикантів, випускників київської рок-школи. Дебютну платівку спродюсували музиканти гуртів VELIKHAN та Detach. Meaning Off – це солянка із усього важкого альтернативного року нульових-десятих. Найбільше тут прослідковується вплив Limp Bizkit та RATM. Проте місцями доволі виразно виринає стилістика SOAD та навіть Blink-182.
Загалом, цей альбом ідеальний для лайв-виступів. Кожен трек качає, має круті інструментальні партії і аранжування. Наживо це має розривати, проте в записі це доволі вторинно. Але у цьому випадку достатньо просто чекати, поки гурт «випишеться».
Особливої уваги заслуговує одна пісня, яка виділяється з-поміж усіх інших. Space Hacker Anthem – трек російською, який вражає доволі цікавим і розумним текстом, попри нав’язливий неймдропінг. Цією піснею гурт демонструє, що не тільки зумів доволі майстерно вписати досвід попередніх поколінь, а й готовий шукати власний унікальний стиль. Хоча й на виході він може кардинально відрізнятися від Space Hacker Anthem.
У плейліст: Space Hacker Anthem
7/10
[О] – Суперінтроверт
Катя Ятель
Весь час свого існування [О] були для мене гуртом одного хіта – Мушечки – та, загалом, викликали більше питань, ніж давали відповідей. Я не розуміла про що вони співають, який стиль для себе обрали, для кого все це роблять. Але, як не дивно, Суперінтроверт розставив усі крапки над “і” та показав нове обличчя [О].
Перед нами фемінний та ніжний альбом. Від пісні до пісні через слова Олі Чернишової озвучуються думки, які лунали у голові більшості дівчат – про невпевненість у собі, нерозуміння, як себе сприймати та показувати іншим, бажання нарешті бути поміченою людьми, про власну слабкість. Гурт вибудовує зрозумілий концепт, який не про хайповий зараз футуризм, і навіть не про дорновщину, якою грішать на Masterskaya. Він про переосмислення особистого досвіду та самокопання через шерінг пережитого.
> Читайте також: Пісня за піснею. Гурт [О] розповідає про дебютний альбом
Єдине, що мене справді турбує – сирість матеріалу. Якщо брати музичну складову, то слухати альбом довго важко через одноманітність та відсутність якогось розвитку. Він тримається заданого темпу, так і не даючи повністю зануритись у тексти. Якщо ж говорити про тексти, то при наявності дуже точних метафор та чіпких фраз, ліриці не вистачає ритмічності та мелодійності. Іноді здається, що замість куплету до пісні, Оля писала речитативну вставку, яку чомусь забула заримувати. Попри все, це чудовий початок нового шляху гурту.
У плейліст: Суперінтроверт, Нічого, окрім краси
7/10
Make Like a Tree – Mothernight
Артем Рісухін
Найкраще, що вдається Сергію Оніщенко a.k.a. Make Like a Tree – переносити атмосферу своїх подорожей у пісні. Саме переносити, а не створювати. Альбом Mothernight цьому підтвердження. Він проносить околицями Токіо, океанічними хвилями узбережжя Занзібару та спекою Танзанії. Від саксофонних пасажів To The Sea до пульсуючої електроніки Hope – Make Like a Tree виходить за рамки інді-фолку та ембієнту поступово. Це наче пробудження серед ночі, яка винесена у назву альбому.
Після десяти альбомів Make Like A Tree, на Mothernight дуже важко знайти нові ідеї – і в цьому найбільша проблема. Сергій пише тексти, які втоплені у музику настільки, що перестають мати хоч якесь значення. Якою б красою та атмосферністю не був оповитий альбом, самого концепту стає замало для того, щоб пісні оживали. Інтимним та цікавим аранжуванням не дістає цілісного каркасу, щоб стати або альманахом для ночі, або оповіданням.
Утім, Mothernight розкриває нову сторінку Make Like A Tree – це дорослішання як музиканта, так і художника.
У плейліст: In The Middle, Hope та City is A Cage
7/10
Maru – Million Tones (EP)
Лєра Пірус
Черговий реліз супергурт випустив у новому складі – замість Ольги Лукачової солісткою стала Христина Храмова, учасниця «Голосу країни». Завдяки тому, що Христина працює у напрямку рок-музики, на відміну від джазової виконавиці Олі, новий ЕР має рокове та експресивніше звучання.
До Million Tones увійшло чотири треки – один з них українською (Тінь), всі інші – англійською. Композиції хоч і різнобарвні, але достатньо форматні, ніби складені за однією формулою – пульсуючий, ритмічний куплет, який слухаєш в очікуванні на мелодичний приспів. І так по колу.
Що дуже подобається – крутий продакшн: щільна ритм-секція, звучна гітара та абсолютний баланс між усіма інструментами й вокалом.
У плейліст: Come Back та Тінь
6/10
Ницо Потворно – Політика, любов та п’янство (EP)
Лєра Пірус
Уже другий за цей рік реліз від екс-вокаліста гурту Леді Джанк Сергія Гусака – нова спроба виплеснути емоції та підняти теми, що хвилюють. Але, на відміну від дебютника Револьвер 13, у новому ЕР зачіпаються більш соціальні, аніж особисті запитання, що стає зрозуміло хоча б із назв композицій. Тут і суперактуальна Політика, і вічна Любов, і гостросоціальна пісня П’янство – данина Кровостоку.
Новий реліз вийшов агресивнішим та злішим. Виграшна фішечка виконавця, що вирізняє цю роботу з-поміж багатьох схожих у жанрі абстрактного хіп хопу, – розбавлення монотонного речитативу напруженим мелодійним вокалом, який у Сергія напрочуд цікавий.
У плейліст: Політика та Любов
6/10
Найкращий альбом лютого
Tik Tu – Ulitakis
Артем Рісухін
Робота над новим альбомом Tik Tu тривала два роки. Той випадок, коли довге очікування повністю виправдалось.
Ulitakis – не просто розширення звучання, а різноманітна музична палітра гурту. На цьому альбомі тернопільчани створють власний всесвіт. Кожна пісня розгортається навколо окремих замальовок, але в результаті, поєднується в альманах. Kotku – інтерпретація української народної колискової, яка звучить, мов казка, та стає ще чарівнішою у кліпі на цю пісню. Виділяється й англомовний інді-диско трек Tommy, в якому головний герой – хлопчик, що варить небезпечне зілля.
Ulitakis перелітає з одного жанру на інший – від поп-психоделії до електроніки та тріп-хопу. Альбом однаково органічно вплітає тексти різними мовами. Між світлою ностальгією Banana та готичними образами Планида. Tik Tu майстри аранжувань, які максимально розкривають настрій пісень та заглиблюють слухача у своє звучання.
Ulitakis розкривається в концептуальності не одразу, але коли цей калейдоскоп виходить на фінішну пряму, залишає приємний посмак. Один з найкращих альбомів цього року so far.
У плейліст: Kotku, Kukuti, Bezpechnishe Lyshytys’ Vdoma
8/10
Розповiсти друзям
&p[summary]=&p[images][0]=https://liroom.com.ua/wp-content/uploads/2019/04/cover_albums_march.jpg){kind=small}
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: