Не засмучуйся, що це пройшло. Посміхнися, що це було. Рецензія на Pur:Pur – Smile

Для тих, хто ще не слухав: Платівка важливого харківського інді-гурту pur:pur, яка мала вийти три роки тому та називатися “Невидане”. На ній музиканти відходять від акустичного гітарного саунду та заходять у поле розмашистої електроніки.

Для тих, хто послухав: Харківський гурт pur:pur пережив багато: змінювалися склади, набір інструментів, підходи до роботи та візуальні образи. Незмінним залишався дует Євгена Жебко та Нати Сміріної в основі проєкту. Вони вдвох і випустили останню платівку Smile.

Альбом мав називатися Unreleased, тобто «Невидане». Врешті вийшла платівка Smile, тобто «Посмішка». Гурт чесно розповів, що реліз готувався аж із 2015 року, але музиканти тільки зараз змогли зібрати все докупи. Попри те, що гурт нічого не оголошував, виглядає так, ніби це остання, прощальна платівка. І її хочеться охарактеризувати фразою: «Не засмучуйся, що це пройшло. Посміхнися, що це було».

pur:pur – один із найпомітніших та найцікавіших гуртів 2010-х в Україні. Вони були одними із зачинателів «харківської тусовки», їхні пісні було цікаво слухати та вчити, вони стали одним із місточків, який поєднував українське інді з українським мейнстримом.

Smile увібрав у себе майже все, що pur:pur робили із першого альбому, який вийшов 2010 року. Тут є три мови, якими співала Ната – російська, англійська та українська. Процентне співвідношення приблизно збігається із пропорцією треків цими мовами у творчості гурту. Єдине, чого тут не вистачає – це чіпких, здебільшого акустичних, гітарних рифів, на яких трималася музика гурту аж до участі в нацвідборі на Євробаченні 2016 року.

Переломний момент у саунді pur:pur відбувся після виходу треку We Do Change, із яким музиканти пішли на своє перше (з двох) Євробачення. Акустична основа поступилася електронному саунду, а інтимність домашньої розмови перетворилася на розмашисті хори та лункий вокал. Відтоді pur:pur почали шукати себе в електропопі і, схоже, так і не знайшли.

Хоча насправді, перехідним альбомом можна вважати ще Nevertheless, який вийшов ще 2013. Електроніки стало набагато більше, ніж було раніше. Але вона була вписана без утрати основної мелодики. Грубо кажучи на Nevertheless гурт надихався Radiohead періоду Kid A, а на Smile – продюсерським талантом Diplo.

Вдало поєднати гітарну мелодійність із чіпкими продюсерськими ходами вдалося щонайменше на треках Искусство (на слова Ах Астахової) та Тоска. Обидва розкриваються ближче до кінцівки, і це доволі сміливе рішення в епоху стрімінгів, де треба чіпляти за перші 20 секунд. І там, і там можна почути відлуння навіть хетів TR-808, без яких зараз не обходить жодний рептрек.

Дивно, що на фоні цих треків пісня Fire (із якою гурт пішов на Євробачення 2018) звучить помітно слабше, вимучено. Так само як і Smile, у якій гурт ніби не може зрозуміти, вони більше хочуть в ONUKA чи у Missio. Натомість Unlike Me – насправді вдалий реверанс у сторону фолк-мотивів сучасного українського електропопу. Таку пісню легко уявляєш на великій сцені фестивалю. Якщо pur:pur хотіли позбутися образу «гурту для квартирників» та набути форматності великої сцени, то на цьому треку їм це вдалося. Символічно, що це останній трек альбому.

Попри те, що Smile – де-факто збірка невиданого, харків’янам вдалося випустити абсолютно повноцінний та концептуальний альбом. А це велика рідкість за мірками останніх років. Треки об’єднані між собою текстовими інтерлюдіями. Драматургія окремих пісень формує загальний каркас платівки, яка має тихий і інтимний початок, та гучну, масштабну кінцівку. Атмосферність завжди була сильною стороною цього гурту.

Smile звучить водночас неактуально та свіжо. Російськомовні ліричні вставки звучать дуже в дусі 2015-2016 років, коли ця платівка мала побачити світ. Водночас треки Искусство та Unlike Mine не мають часової прив’язки та навряд втратять актуальність у найближчі кілька років.

Це талановита музика зі своїм обличчям. Набагато сильніша, ніж більшість того, що виходить в Україні. Але протягом усієї платівки не покидає відчуття, що гурт хоче повністю змінити свою ідентичність, але йому це не вдається через бекграунд, якого не може позбутися. 

7/10

Підписуйтеся на нас в Інстаграмі, Телеграмі та YouTube