Radiohead, Blink-182 та непальська музика: детально про саундтрек до «Ми не згаснемо»

24 серпня в межах Одеського міжнародного кінофестивалю відбудеться показ документальної стрічки «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко. Фільм розповідає про дорослішання підлітків на сході України на тлі війни та підготовку до подорожі в Гімалайські гори.

Лірум є інформаційним партнером події. 

Випускова редакторка Лірум Яна Ільків поговорила з Алісою Коваленко. Про перший досвід роботи режисерки із композитором та пісні з реального життя — читайте нижче. А тут пропонуємо послухати частину саундтреку: Apple Music, YouTube, Spotify, Deezer.

«Ми не згаснемо» — копродукційний фільм України, Франції та Польщі. Кожна країна мала свою зону відповідальності за певну творчу роботу. Так, з музикою працювали в Польщі. Польські колеги запропонували місцевого композитора — Войтека Фрича, з яким раніше вже співпрацювали й чиєю роботою були задоволені. Для Аліси Коваленко робота із композитором — перший настільки масштабний досвід роботи. До того вона мінімально взаємодіяла із музикою в принципі.

«Я радикальна документалістка. Мені здається, що часто музика в документальному кіно може перетворитися в маніпулятивний інструмент: коли сумно — сумна музика, коли весело — весела, там, де поплакати треба — скрипочку даємо. Мені здавалося, що це створює якийсь штучний ефект і з цим небезпечно працювати. Але тут світ підлітків і цей світ наскрізь пронизаний музикою. Я і себе пам’ятаю в тому віці: я під музику і закохувалася, і страждала. Тож ми хотіли створити додатковий драматургічний рівень, де музика створювала б емоційний стан, який закритий від простого спостереження: коли ми мріємо, сумуємо, думаємо, але не проговорюємо це словами».

Коли ми зустрілися із Войтеком, то одразу було враження, що він відчув цей фільм. Ми разом працювали: шукали енергію й потрібне звучання. Це був творчий пошук і наш спільний, і окремо композитора», — розповідає режисерка Аліса Коваленко.

Режисерка зізнається, що на початку була ідея, аби вся музика у фільмі була музикою з реального життя донбаських підлітків. Але тут виникло одразу кілька нюансів. По-перше, на Донбасі слухали багато російськомовного і мало локального. По-друге, фінанси. Оскільки героїв п’ять і слухають вони дуже різну музику — це було б дуже дорого. А по-третє, деякі артисти, яких слухають підлітки на Донбасі, боялися і відмовлялися давати свої пісні у фільм. Серед них, наприклад, Макс Корж.

«Ми намагалися комбінувати, але виходила якась какофонія. А нашим завданням було — створити полотно, яке б об’єднувало всіх. Тож ми подумали, якщо зробимо щось англомовне, то, можливо, це буде щось універсальне і робитиме цих підлітків теж універсальними. І глядачам це відчуватиметься», — каже режисерка.

Відтак із реального життя у стрічці лише одна українська пісня — Love it ритм Монатіка та кілька іноземних. 

Ще частина треків була написана спеціально для «Ми не згаснемо» Войтеком Фричем. Наразі їх немає на стримінгових платформах, але над цим працюють. 

Аліса Коваленко писала для цих композицій референси, деякі з них — тексти із лірики одного з героїв фільму — Руслана, який писав реп. Тож у цих композиціях багато образів та символів, що взяті з реальності Донбасу. Крім цього, композитор працював із польською авторкою Катажиною Зелінською, яка допомагала адаптовувати текст.

Аліса Коваленко каже, що у кожної композиції є своя енергія й емоційні стани, які змінюються протягом фільму, як і самі герої. Наприклад, у треці The Sounds of Glory авторам було важливо зануритися у світ підлітків, які може й живуть у темній реальності, але і мріють. 

«Ми хотіли створити музику, яка б передавала прагнення до чогось. Також хотіли, щоб у ній було щось брудне, індустріальне, щоб було звучання Донбасу. Тож ця композиція рокова. Вона про сильне бажання щось змінювати, бути щасливим, радіти».

Трек High — про замріяність, більш повільна, медитативна і з нотками ностальгії. Коли ти відлітаєш з цього світу в якийсь уявний.

Point on the Map — про надію. Вона супроводжує героїв, коли ті готуються до Гімалаїв.

Heartland — тривожна композиція. Коли вона грає підлітки дізнаються, що можливо не зможуть поїхати

«Це пісня яку треба було побудувати з двох частин: перша — відчай і тривога, а друга — все ж таки вихід, надія», — пояснює Аліса Коваленко.

Just us — гімалайська композиція про те, що ти знаходишся у світі про який мріяв, про відчуття тут і зараз, відчуття краси.

Виконували ці треки — Лукаш Лах та Пьотр Зіола.

Решта музики у стрічці — те, що грало в реальному житті героїв.

«Я дуже люблю музику з реальності. До цього тільки так і працювала, але тут також є нюанс з очищенням прав. Це складно, тож багато хто боїться з цим працювати й стараються вичищати», — пояснює режисерка.

Домовленості про отримання прав відбувалися через українську компанію, яка зв’язувалася з агентами артистів. Зі слів Аліси, деякі агенти запитували бюджет фільму і тоді називали ціну, а з деким доводилося торгуватися. 

Найдорожчою була непальська музика (Dharmendra Sewan — Resham Firiri, Marmik Lama — Phoolbutte Sari), але ціни режисерка назвати не може:

«У фільмі була сцена, яку було складно перезаписати й протиставити іншу музику. Тому ми мусили домовлятися, адже нам назвали божевільні гроші, це якісь індійські хіти».

Випадково до саундтреку потрапила пісня Daydreaming Radiohead. 

«Ми їхали з героями в Карпати і я знімала їх в автобусі. Водій ставив блатняк і не хотів перемикати. Діти в навушниках, музику завантажили, а я не підготувалася. На одній заправці я почала швидко завантажувати хоч щось, і от завантажила Radiohead. Я була в навушниках, знімала дітей саме під цей трек і почала вслуховуватися. А воно ж якраз про це — про мрійників. Потім ми використали Daydreaming в монтажі трейлеру. Пісня дуже зрослася з нами й при цьому правда відображала емоцію й атмосферу фільму. Тож вирішили, що до останнього будемо намагатися взяти цей трек у фільм і нам вийшло».

А от що не вийшло — на пряму зв’язатися з Томом Йорком. Команда хотіла, аби він подивився стрічку. Коваленко каже, що, можливо, вони недостатньо боролися, але тоді було багато роботи, щоб встигти завершити стрічку до Берлінале.

Решта пісень у фільмі — те, що правда грало у реальному житті героїв: Jingle Bells / Jingle Bell Rock Hollyridge, вже вищезгаданий Love it ритм Монатіка, I won’t be home for Christmas Blink 182.

Під Монатіка підлітки танцювали й в кадрі навіть видно, як вони наспівують цей трек, тож заміняти його сенсу не було. А I won’t be home for Christmas один з героїв стрічки — Андрій — слухав, сидячи в гаражі напередодні зимових свят. 

«І це той випадок, коли пісня з реальності абсолютно збігається зі станом героя. Ми дуже хотіли залишити цю композицію і водночас боялися, що нам не вийде через гроші чи щось інше. Але було не дуже дорого. На жаль, не можу озвучувати ціни».