«Абсолютно мобільна пересувна машина спогадів, фіксування злочинів та відбиток часу»: warнякання випустили альбом та презентують його у Києві

17 листопада на лейблі Dnipropop вийшов дебютний альбом документально-терапевтичного проєкту Антона Слєпакова та Андрія Соколова warнякання. До однойменного альбому увійшло 23 композиції. За час повномасштабної війни Антон та Андрій дали понад 70 благодійних концертів в українських та європейських містах, на яких звучали деякі треки з альбому.

Але 21 листопада в Будинку Кіно (Київ) відбудеться презентація альбому та розширена концертна програма warнякання 5:0 зі спеціальними гостями та ексклюзивними номерами, що пролунають тільки один раз саме на цьому виступі. 

Спеціальні номери готують Олександр Михед, Стас Корольов, Si Prosses, Анастасія Весна, Євгеній Дубовик, Олександр Колмен-Сердюк та DID.

Проєкт warнякання створювався в реальному часі, як реакція на повномасштабне вторгнення Росії до України. Як кажуть автори проєкту, кожен трек — це як маленька «короткометражка»: якась повністю документальна, а якась вигадана та «за мотивами». Їхній дебютний та по факту єдиний альбом warнякання — машина спогадів, скомпільована з 23 композицій, які були наново записані й перезведені у Дніпрі — місті, де Антон з Андрієм познайомилися та почали працювати над своїм сайд-проєктом. Над записом, мастерингом та зведенням працювали на домашній студії у Юри Буличева (Monotonne). 

Що кажуть про warнякання його автори? 

Антон Слєпаков:

«Попри концентрацію тексту в кожному треці, в цілому warнякання — це особливий вид німоти. Бо жодне слово не в змозі описати наш стан та відчуття у лютому 2022 року. Фіксувати все, бо потім буде доволі важко відтворити саме ті відчуття і весь перебіг подій. Бо за ці півтора року ми прожили декілька життів. Основа цієї програми — лаконічна електронна музика Андрія Соколова, яка або ще не встигла стати матеріалом проєкту walakos, або підганялася по ходу, в паузах між волонтерством та ракетними атаками на столицю. Коли вдягати навушники та відкривати проєкт краще в безпечному сховищі. Кожен трек warнякання — маленька документальна “короткометражка”. Щось повністю документальне, щось вигадане та додумане… ПТСР був зафіксований у Вознесенську, Безсилля — у Харкові, Без війни та Розмова з Реф‘юджізасом — в європейському турі warnyakannya… Абсолютно мобільна пересувна машина спогадів, фіксування злочинів та відбиток часу».

Андрій Соколов: 

«Ми розпочали warнякання як суцільно документальний і терапевтичний проєкт, в першу чергу для нас самих. Невизначеність перших тижнів широкомасштабного вторгнення спонукала шукати точки опори… і ми віднайшли їх в тому, що робили і робимо найкраще. У вже знайомому нам мобільному форматі продакшну ми фіксували емоції, стани, ситуації, стан суспільства, біль та надію у невеличких треках. Згодом перші історії почали зачіпати велику кількість людей — і ось вже перший концерт і перший тур. Ми продовжували записувати та грати програму наживо в усіх доступних нам містах України та Європи.  Я слухав ці треки сотні разів при створенні і на концертах, але відслуховуючи матеріал перед майбутнім релізом мене накрило від того, який потужний і тонкий одночасно витвір в нас вийшов. Стани та ситуації в альбомі знайомі кожному, хто продовжує лишатись в Україні, боротись і жити на тлі війни. Подія warнякання 5.0 фіналізує створення проєкту, ми покажемо його аудиторії в найліпшій з можливих його форм: реліз на цифрових майданчиках, великий концерт у столиці, талановиті дружні митці й неопубліковані досі треки».

Стас Корольов,  який виступить на warнякання 5.0, розповідає чому не міг відмовитися від участі в події та чому це важливий й екстраординарний концерт: 

«Все своє творче життя тріпую в плані роздумів про те, чому артисти частіше за все з часом зливаються – роблять менш цікаві і прогресивні речі, застигають в певній “робочій” формі, чому часто перші альбоми так і залишаються найвагомішими речами в дискографії тощо. Антон Слєпаков в цьому плані для мене є прикладом, як не повторити цей шлях. Бо Антон за понад 30 років мистецької карʼєри не став робити щось менш цінне, не перестав бути актуальним. Є ціле покоління людей, що знають і люблять ВГНВЖ, але не шарять Грузовиків. І, впевнений, вже є низка людей, що знайомі з тим, що Антон робить в колаборації з Валокосом (Андрій Соколов, псевдо — walakos), і не дуже знають ВГНВЖ. Це все тому, що Антон є в першу чергу митцем. Йому важливо бути відповідним тут і зараз світу, що стрімко змінюється. Він не тримається за працюючі, поставлені на рейки проєкти і завжди шукає відповідні форми для нових запитів. Йому важливо бути актуальним, але не зраджувати собі. Він не гониться за трендами, а змінюється, відшукуючи відповідну собі і своїм запитам форму. Колись я взагалі казав “коли виросту, хочу бути як Антон”. Вже не хочу. Хочу бути Стасом. Але Антон все одно є для мене найкращим прикладом артиста в українській музичній індустрії. З повномасштабним вторгненням Антон з Волокосом почали робити warнякання. І я був в захваті від того, наскільки мобільним, – знову ж таки, у відповідь до стрімких подій в житті і світі, — він зміг стати в новій формі. І наскільки актуальною є ця його мистецька фаза. Поки я робив одну актуальну пісню, вони зробили вісім. І всі вісім — розйоб».

Матеріал опублікований на умовах партнерства.