jockii druce — trashhouttttttt. Роздуми про життя, війну і суспільство, загорнуті у найпримітивнішу форму

jockii druce став відомий широкому загалу десь на початку повномасштабної війни. Тоді, у 2022, він випустив трек Шо ви браття, який став одним із неочевидних гімнів спротиву і моральної мотивації. Потім був ще один хіт бой стули пельку, доволі помітна будем снідать. Також було скандальне інтерв’ю Bird In Flight, у якому він розповів, що продовжує в житті спілкуватися російською і не вважає, що всі росіяниі погані. А потім ніби зник з радарів.

На початку 2024 jockii druce заявив про себе яскраво: мініальбомом на 7 треків, на якому засвітилася Дорофєєва та саунд-продюсер BADWOR7H. А сам альбом виявився одним із найглибших і водночас найпримітивніших висловлювань за час повномасштабної війни.

Головний редактор Лірум Олексій Бондаренко розбирає, як дрюсу вдається доходити до по-справжньому глибоких думок використовуючи мат через слово.

У тому самому скандальному інтерв’ю (на яке дрюс до речі посилається в тексті пайка стайл), він визначив дуже важливу характеристику своєї роботи. Для нього реп — це прикол. Він впевнений, що нормально реп тут все одно ніхто не зробить, тож чого й тужитися зайвий раз. І це дає значну стилістичну й текстову свободу.

Загалом хіп-хоп дрюса вирізняється тим, що він надзвичайно правдоподібний. Тобто я легко уявляю, що ми от сидим з ним за одним столом і він оце мені все навалює. Щось схоже відчувається у Курганів, але тут виведено на зовсім інший рівень.

Ба більше, я навіть провів соціальний експеримент і включив trashhouttttttt друзям, коли ми тусувалися на дачі. Я думав, що ми послухаємо один трек, а врешті дослухали альбом до кінця. І всіх щось та й зачепило.

В окремих синглах, що виходили протягом 2023 року дрюсу не вдалося докрутити жодну з тем, за яку він брався, хоча цікаві спостереження й ідеї прокльовуються в кожному. У trashhouttttttt же місця достатньо і для роздумів про дорослішання й стан здоров’я (audiovova, бути долбайобом), і про глобальний заколот, і диктатуру соцмереж (вони все знають), і позагравати з мейнстримом (журба з Дорофєєвою і BADWOR7TH). 

До речі, для Наді участь у такому проєкті — сміливе, але яскраве рішення, яке одразу виводить її ніби за лапки стерильного попринку. 

Але головним блоком залишаються три останні пісні: пайка стайл), так а нахуя, та якщо чесно всім на тебе похуй. Тут дрюса несе і несе душевно. Тут і про самосвідомість, і про реакцію на інтерв’ю, і про життєвий вибір, і про постійні срачі всередині країни та парадоксальну любов до співгромадян, що б вони не робили, тут і про Сосюру, і релятивістську філософію. 

ти такий блять долбойоб, але я так тебе люблю

Починаючи з глобального, дрюс робить декомпозицію до екзистенціалізму в епоху соцмереж. 

заведеш собі собаку блять
заведеш собі тікток
покажеш тікток своїй собаці
покажеш свою собаку у тіктоці

Майстерність цього альбому криється в кількох факторах. По-перше, дрюс має унікальний стиль читки. Він ніби й мугикає весь текст, але ти все одно добре розумієш кожне слово. По-друге, аранжування зроблені радше у формі саунд-дизайну, ніж стандартного хіп-хопу: стилістично вивірено і з гумором. 

Але головним фактором, який вирізняє цей альбом з-поміж інших, є те, наскільки легко й влучно дрюс балансує між глибоким і примітивним. Саме тому мати через слово лиш доповнюють цю картину, а не псують її. У тебе складається враження, наче ти говориш з кєнтом, який все життя прожив на вулиці і працював на хуйових роботах, але при цьому чомусь шарить німецьку філософію і розбирається в нюансах соціологічних досліджень. 

Можна пробувати дойобуватися до політичної позиції дрюса, спроб його виправдань за інтерв’ю, (не)толерантності та багатьох інших аспектів. Але мені цього робити не хочеться, тому що це — та сама сирість, за яку реп полюбили в першу чергу. Можливо дрюсу й хочеться показати себе долбайобом, але не вдається приховати, що голова в нього працює.

прийшов на парад, слиш ви гомофоби
не мішайте мені сосать хуй, долбойоби

Рівень рефлексії і самокритичності дрюса змушує йому співпереживати. І якщо чесно мені важко згадати більше щемку лінію в українському репі за останній час, ніж:

всім на мене похуй… ууууу….
причому не так похуй, по-злому, знаєш, МЕНІ ПОХУЙ ЕЕЕ
а так по-доброму, знаєш…
як…
на цвєточек похуй, який росте у дороги, і не хочеться його зривать

trashhouttttttt — один із найцікавіших реп-альбомів часів повномасштабної війни. Саме тому, що це не зовсім то й реп, і не зовсім то про війну. Але при цьому робить для розвитку першого й аналізу другого набагато більше за тонни кон’юнктурної байрактарщини.

9/10

---

Ця публікація була підготовлена в межах проєкту «Strategic Media Support Program». Проєкт «Strategic Media Support Program» реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки People in Need (PIN) та Pioneer Foundation.