Цієї п’ятниці ми принесли вам трохи інді-попу, джазу та року, тому кожен має знайти щось для себе. Оля Закревська, наприклад, дізналася, що Андрій Чмут все-таки існує, Марічка Максимець познайомилася з творчістю Анни Петраш, а Яна Ільків зрозуміла, що то в неї просто нормального реггі не було. Цієї п’ятниці редакція Лірум рекомендує вам таке:
Фівер° — Pray4 U
Яна Ільків: «Сьогодні зранку я завела доньку в садок, дорогою додому забігла в кав’ярню і включила плейлист п’ятничних новинок на Спотіфай (звучить майже ідеально, але не заздріть, то тільки звучить так!!!). Деякі перемикала з перших секунд, дещо дослуховувала, але не запам’ятовувала. А ось тут раптом зловила себе на тому, що пританцьовую, намагаюся стукати по столу в такт і дивлюся, хто ж співає. Тож сьогоднішнє відкриття — харківський гурт Фівер°.
До сьогодні я думала, що я не можу слухати реггі. А то, виявляється, в мене реггі нормального не було (окрім The Вйо!).
“Pray4U” присвятили “захисникам та захисницям України, всім, хто продовжує йти своїм шляхом попри всі негаразди, всім, хто обирає світло й свободу, тобто вам”. Мені подобається як воно звучить, бо є вайби літа, свіжості й щось, що спонукає рухатися (а отже — жити!).
Минулого тижня Фівер° випустив трек “В долонях у літа“, я її не помітила тоді, тому залишу бонусом. Хочеться сказати, що вона приємна на дотик, але це ж неможливо. Тому скажу, що вона просто дуже фанково-тепла».
Andrey Chmut — Вогник
Оля Закревська: «По-перше, Андрій Чмут правда існує (відсилка для тих, хто любить ПЖ і Підпільний Стендап)! Це всесвітньо відомий український саксофоніст. Зокрема, він співпрацював з Джамалою та молодшим Іглесіасом, наприклад. А ще був аранжувальником на проєкті “Дім Звукозапису”.
Андрій багато років живе в Америці (певно через це його ім’я латинкою так написане), зокрема з 2018 року співпрацює з видатним джазовим музикантом Бобом Джеймсом. А ще, крім гри на саксофоні, він співає та випускає власні пісні українською мовою.
“Вогник” — це красива і стильна пісня, в кращих традиціях поєднання джазової та попмузики».
éllia — Мабуть, все буде добре
Оля Закревська: «“Мабуть, все буде добре, але, мабуть, не у нас” — дуже відчула ці рядки. Та й загалом усю пісню. Та й тиждень такий був, знаєте, гнітючий. Насправді це, здається, пісня про кохання, а може і про те, яким важким є сьогодні і яким невідомим є завтра».
Shmiska — Місто
Оля Закревська: «Шміска написала дуже “міську” пісню про втрату свого місця у місті. Ще сумніше її слухати, знаючи, що вона переїхала в іншу країну, а значить ця пісня певно про її особисту втрату. Я люблю гуляти містом під музику і завдяки цій пісні вже сьогодні іншим поглядом дивитимуся на рідні вулиці».
Oi Fusk — антиутопія
Женя Кудрик: «Признатися чесно, я відкрила для себе Фусика перед Mirage Camp, коли знайомилася зі списком учасників і слухала, що вони пишуть. І мені було дивно, що я не чула його раніше, адже по звучанню він на всі 100% відповідає моїм вподобанням. Мені подобається в його музиці відчуття повної свободи, ніби він взагалі ніколи й не знав ото стискаюче “робити як треба”.
І завдяки цій свободі так гучно звучить його автентичність і народжується щось абсолютно нове, щось сміливе і яскраве. Мене це дуже надихає».
Anna Petrash — Не твоя
Марічка Максимець: «Познайомлю вас з Анною, якщо ви ще ні. Хоча вона — не нове ім’я в індустрії (дебютувала у 2015 році), але я для себе її знайшла лише в сьогоднішніх “Новинках щоп’ятниці”. Але тішуся, що знайшла. Це м’який та легкий інді-поп, цього разу — про стосунки на відстані. Особисто для мене великим плюсом є те, що Анна сама режисує свої кліпи, а я такий комплексний підхід дуже ціную! Зробіть собі послугу та познайомтеся з Анною, зокрема з “Не твоя” та “Асфальтові сенси”».
Читайте також: Музичний гід Main stage фестивалю «Faine Misto 2024»
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: