100 улюблених українських пісень 2016 редакції LiRoom

Черга рейтингів та топів ще настане. Цього року ми вирішили зробити ще один список, якого не робили раніше, але підгледіли в зарубіжних музичних блогах. Кожен із п’яти людей, які останні місяці працює над LiRoom обрав по 20 улюблених українських треків, які були випущені у релізах цього року. Це не рейтинг і не об’єктивний список “найкращого”. Це просто 100 українських пісень, які нам справді подобаються.

Артем Рісухін (1-20 пісні):

Цей рік був досить насиченим на одноманітні, пусті релізи від українськіх музикантів. Буває, слухаєш п’ятий гурт поспіль, а воно як одна пісня. В той же самий час, 2016 приніс велику кількість альбомів і треків, які підкорили моє крижане музичне серце. Це буває рідко. Олексій (головний редактор LiRoom) на дасть збрехати – я завжди більш націлений на зарубіжні ринки.

Мої думки про Krobak і Septa ви можете прочитати у нашому рев’ю на кращі альбоми листопада. Щодо цього списку, то мене дуже тішить нішевий андеграунд. Не ті гурти, що пишуть у шухляду, а ті, що знайшли свою невелику аудиторію, та йдуть напролом.

Це й Sorrow Leads To Salvation, і мої земляки Gamardah Fungus, і бічкрафт (вони взагалі пробились до шикарного американського лейблу Warf Cat Records). Трек Kiev гурту Trip Inside Me був у моєму плеєрі більше місяця. Альбом HINDU дуже нагадував Grimes, що не є проблемою. Він сам по собі чудовий, але зачепив мене більш за все бонусний трек. Відмінний шугейз GEUXX. Закохуючі мінімалістичні синти від vtoma. Вагоновожаті під кінець року увірвались до моїх навушників треком Пунктир.

Загалом, цього року вийшли на світло дуже круті тенденції в українській музиці. Хотілося б побачити їх розвиток у 2017.

Вероніка Моль (21-40 пісні):

В редакції я певно єдина людина-просто-споживач-музики, яка може дозволити собі мислити зрозумілими категоріями “качає / не качає”, “настрій / не настрій” і не турбуватись про категорії критики, виховання смаків аудиторії чи власної експертизи. Певне, тому я частіше за інших виступала по трешу – тут маю сказати, що в моєму плейлесті мали бути Курган і Агрегат. Але їх просто немає на саундклауді, і головний редактор сказав замінити.

Не можу порівняти цьогорічний досвід з попереднім, бо тільки цього року я так активно звернула увагу на українську музику. Але є кілька альбомів 2016, які я заслухала до дір – Panivalkova (не знаю, як дякувати дівчатам за те, що вони мені відкривають своєю творчістю), Latexfauna (і самі знаєте що там крутого, додати нічого), EMMX (слухала би цей міні-альбом при першому польоті в космос), её (теж особистий захват) та Гриби (я вмію легко ставитись до музики). Нова ONUKA мені сподобалась лише після живого виступу на Polyana Music Festival.

Трішки менше разів слухала нових Blooms Corda – чесно, минулий альбом є ріднішим, ніж GIGOTOSIA. Плюс Black Maloka – не зовсім моя музика, але зайшло. Від Грибів перескочила на Сімптома – захопливий тембр. Улюбленою від Грибів я додала Любовь, хоча мене дико впирає весь альбом. Знаю, як всіх розриватиме на цьому треці (Луна для пацанів, всі діла), але якщо ви хоч раз закохувались на дискотеці так, що не відпускало на наступний ранок – зрозумієте. З цього стає очевидним ще одна річ про мене – я людина станів. Тому цей плейліст особисте “тут і зараз”, хоча я пробувала максимально пройтись по пам’ятним трекам 2016. Не слухайте, не насолоджуйтесь і не коментуйте. Це моє, власне.

Катерина Ятель (41-60 пісні):

Я одна з тих людей, хто до кожної події свого життя, цікавої людини чи яскравої емоції підбирає відповідний саундтрек. Так вже вийшло, що цього року надто велика кількість подій у мене відбувались під саме українську музику (може то звісно LiRoom так вплинув на внутрішній плеєр, але мені більше подобається думати, що це рік був багатий на різноманітні релізи, яких достатньо покрити спектр людських емоцій).

Кожний трек тут вибраний не за те, що у нього якийсь глибокометафоричний хитрозаримований текст, чи унікальна мелодія, що поєднує в собі одночасно декілька стилів і десятки інструментів, а тому, що вони знайшли відгук з моєю історією, під них можна любити і ненавидіти, пити у барі чи чіллитись вдома, розважатись і плакати.

Вікторія Мишкоріз (61-80 пісні):

Цей рік видався неоднозначним. Багато нової музики, котра або не така вже й нова, або просто не звучить. Мені особисто весь час не вистачало тієї складової, котру англійською назвали б “intelligent”. Ось чому до списку улюблених пісень досить швидко і без зайвих роздумів потрапили Koloah, Cape Cod, Onuka та Hidden Element.

Наступний рік буде нелегким для музикантів. Без виходу за власні рамки комфорту, вони вже нікого не здивують. Всім набридли якісні копії. Я хочу відкривати плейліст і впізнавати у музиці її виконавця, а не десятки людей, що його надихали. А от 2017-й без сумніву може стати чимось новим для української музики і, що часом навіть важливіше, довершеним. Принаймні у мене є багато причин у це вірити.

Олексій Бондаренко (81-100 пісні):

Незважаючи на те, що я постійно пишу про українську музику, в моїх аудіозаписах ви знайдете не так багато треків від вітчизняних виконавців. У якийсь момент я зрозумів, що справді гарна музика та, яка залишається в плейлистах надовго. Яким би цікавим не був трек, актуальним чи експериментальним, якщо він не залишається в плеєрах меломанів, його цінність зменшуватиметься з кожним днем.

Те, що є в цьому списку, я постійно слухав протягом року. Тут Истеричка, яку я вперше почув два роки тому в “44” і постійно питав Panivalkova, коли ж вони її нарешті запишуть. Тут Latexfauna, які стали одним з головних відкриттів цього року. Тут Бумбокс, який супроводжував мене протягом головних подій цього року. Тут Vivienne Mort, любов до яких в мене росте з кожним концертом. Тут Грибы і Симптом – головні герої Facebook-суперечок. Тут Trip Inside Me, Septa та MAGUA – головні особисті відкриття альтернативної сцени. Тут Tik Tu та Semmar – надзвичайно перспективні представники улюбленого мною інді. Тут багато хто ще, від Анджа до Океану Ельзи.

Особливу роль для мене відіграють Оркестр Че, які (дуже шкода) розпалися, але я встиг на один з їх останніх лайвів на невеличкому фестивалі Трикутник. У цьому плейлисті міг би бути майже весь альбом Жадана, але я стримався. Ну і, звичайно, один з найгучніших гуртів цього року SINOPTIK, кількість відвіданих концертів котрого мені страшно навіть рахувати.

Гарний вийшов рік. Пісні доводилося не відшукувати в голові, а видаляти зайві.