Новорічні корпоративи привидів

Історії про те як провести новорічну ніч в сімейному колі.

– У нас є одна проблема, – безрадісно сказав один інтроверт іншому, – де святкувати Новий рік?
Вони обидва були інді-музикантами і їх гурт ніхто не запросив на новорічний корпоратив.

Павло Нечитайло, гурт Zapaska: Цього року ми граємо в локації «Дідова хатчина» в Карпатах. Там красиво і є пуфіки, у цій колисці карпатського гарту. Вони нас запросили зіграти концерт. А от якби нас запросили зіграти в Кам’янецькому райвідділі? Зіграв би залюбки. Ті, хто морозяться грати поліції, забувають, що на Майдані всі грали мєнтам – і це найбезневинніше з того, що вони робили.

– Ок, – подумав любитель гурту Stoned Jesus, – треба запросити музикантів на наш корпоратив. Він прикинув кілька варіантів, викинув власні уподобання, зовсім гавно і раптом йому стало нудно. Набрав офіс-менеджера і дав доручення знайти гурт для святкування Нового року, щось середнє до смаків колективу банку, власником якого він був.

Антон Слєпаков, гурт Вагоновожатые: Если считать «корпоративами» просто выступления в новогоднюю ночь, то да, наша группа играет такие концерты. 2015-ый мы встречали на вечеринке Mezzanine/Closer, а нынешний 2017-ый – на промозглом ветру – на площадке Roof. Если же имеются в виду частные концерты или выступления на ёлках у олигархов, то нет, таких предложений пока не поступало. Готов ли я выступить в банке? Это гипотетические вопросы, на которые мне не очень интересно отвечать.

Скінчилися літні фестивалі, та життя тривало. Все ще хотілося їсти, самореалізації та драйву. Івент-менеджер Василь (ім’я змінено) йшов холодними вулицями Львова, розмовляючи сам із собою, а насправді – з віртуальним другом, який намагався інтерв’ювати Васю, хоча Василь ніколи принципово не давав інтерв’ю:
– То що, Василю, звертаються до тебе банкіри та інші багатії, щоб ти надав їм артиста на свято?
– Звісно ж.
– Львівські чи може й київські, а чи навіть із усієї України?
– Поки львівські, проте я планую з часом захопити весь ринок!
– А хто у тебе виконавця замовляє: керівництво компанії просить «дай когось веселого» чи звертаються за конкретним виконавцем, бо, наприклад, працівники полюбили когось, от і замовляють?
– Здебільшого просять когось цікавого. Конкретного виконавця рідко. От було нещодавно, що просили Томаса Андерса з Modern Talking, але трішки по бюджету їм не підійшов.
– А з українських кого найбільше просять?
– Олдскул: «танків», Тартак, щось у такому роді.
– А з молодих: Один в каное чи Panivalkova може?
– З молодих ніколи не просили поки. Уявляю собі бряцання виделками під Один в каное.
– А було, що ти сам пропонував когось із «молодих»?
– Та було… Вони не дуже орієнтуються в нових артистах: Onuka знають, Христину Соловій…
– Тобто, в основному – це виконавці з телевізора?
– Хочуть щось масове, впізнаваних, щоб сфотографуватися можна було на фоні.
– Виходить, що потрібна не стільки музика, скільки селебрітіз – для фото, задоволення его і т.д.?
– Так, це ти вірно підмітив, потрібні селебрітіз. І щоб пісню якусь можна було підспівувати, а краще – 5-7 пісень.
– Федишин, інші львівські зірки – затребувані?
– Федишин, Винник, Дзідзьо – це топ. Не працював із ними, але запитують часто. Винник зараз, напевно, найпопулярніший артист на корпоративах.
– Тобто, середній вік замовника корпоративів – 40 років і вище?
– Та ні! Від 30-ти років.
– Тобто, 30-літні львівяни фанатіють від Винника та Федишин, настільки все запущено?
– Так. Але тут справа, що частенько працівники не вирішують хто має бути, вирішує одна людина – відповідальний менеджер компанії. Вони ж нав’язують свій смак колегам.
– А до тебе звертались якісь інді-гурти, львівські чи українські, щоб ти їх на корпоратив влаштував? Які гонорари виставляли?
– Так, зверталися. Нормальний гонорар для починаючого гурту – 500-1000у.о. Для більш-менш відомого – від 2000у.о. Для відомого за святковий корпоратив – від 5-7000у.о., топ-гурти можуть і 30-50000 у.о. запросити. Про «Океан Ельзи» ходять чутки, що не менше 100000у.о.
– Торг можливий?
– Замовники завжди торгуються. Але я – рідко. Нормальна знижка – біля 10%. Або є ще варіант, коли влаштовую кілька корпоративів поспіль для одного виконавця, тоді також можна отримати знижку.

… А тим часом у Хмельницьку:

Андрій Зоін, директор фестивалю «Республіка»: я от не займаюсь організацією новорічних корпоративів. Новий Рік – це час для родини. Нікому ті артисти в нас не потрібні, тим паче, на свято. Час корпоративів пройшов 5 років тому. У компаній немає грошей. Зараз достатньо ді-джея: це без лажі і без дорогого апарату. Та й взагалі, це не для мене: весілля, корпоративи, похорони – це окрема ніша шоу-бізнесу і окрема каста організаторів. Не чоловіча це справа. Загалом, у нас в Хмельницьку найвищий рівень корпоративів – це кавер-гурти. Ось ними інколи займаюсь.

Кремезний довговолосий юнак в костюмі Діда Мороза зайшов у квартиру, дістав з холодильника пиво, зробив ковток, поставив бутилку на журнальний столик, відкинувся в кріслі, взяв не підключену електрогітару і тихенько, щоб нікого не розбудити, заграв прог-рок. Сьогодні він вирішив, що вперше і востаннє підзаробив на дитячому вогнику в дитсадку.

Ігор Сидоренко, гурт Stoned Jesus: Мы играли всего один новогодний корпоратив в нашей истории – у меня на офисе на новый 2012-й… Еще когда я работал на офисе, хе-хе. Компания называлась Kologlobal. Мы тогда по Киеву собирали максимум 100 человек, я удивился, когда позвали, а потом понял, что просто кто-то из сотрудников спалил, что я в группе играю. Заплатили какой-то гонорар, я даже не торговался – тогда было в кайф лишний раз в году сыграть. Отыграли 30 минут и пошли кушать-выпивать. Если бы нас пригласили выступить на «Честь имею пригласить» Яна Табачника? В той параллельной реальности, в которой нас туда позвали, Swans играют на Огоньке у Пугачевой. Мы ему заплатили бы, чтобы сыграть, да.

Коментар фейсбук-аналітика:
Я не дуже спеціаліст у цьому, але скажу, що корпоративи – новорічні чи будь-які інші – це ті ж самі концерти, просто не ти запрошуєш, а тебе запрошують. І коли тебе запрошують – то ти можеш захотіти більше грошей, це нормальний заробіток. Погано те, що в нашій країні існує величезний пласт музики, хорошої музики, невідомий широкому загалу: мало кому цікаво з цими людьми фотографуватися. І от було б добре, якби знайшовся якийсь чарівник, який би розповів світу про цих людей, якось пояснив, що музики набагато більше. Бути потрібним – ось що важливо у новорічну ніч.

Сергій Мартинюк, гурт Фіолет: Прикметно, що за випадковим збігом обставин, один з перших виступів Фіолет у далекому 2009-му був саме на передноворічному корпоративі. З того часу хоча б кілька таких виступів в рік ми завжди мали. Особливо, оргам корпоративів у Луцьку (свого часу) подобалася наша акустично-приджазована програма з контрабасом. Кожен такий досвід чи не щоразу закінчувався якимись напівкарколомними пригодами. Цього грудня мали кілька пропозицій з виступами, але у зв’язку з тим, що частина музикантів їде в передноворічні дні з України, ми їх особливо і не розглядали.

Минулого року були осінні корпоративи, передноворічних – не було. Тогочасний склад музикантів «Фіолет» грав в одній з популярних на Західній Україні кавер-банд і у них весь «корпоративний» сезон був забитий, суміщати не могли.

Поки останній корпоратив грали у 2015-му році. У програмі був кавер на пісню Соколята Хурсенка, на випадок, якщо хтось спробує щось замовити. Тоді ми її ще не виконували на концертах.

Ось 25-поверхова будівля податкової. Навпроти – 30-типоверховий бізнес-центр із чорного скла. На 20-их поверхах, у залишках конфеті, тортів та розлитого шампанського, дивляться один на одного два сумних інтроверти, що чомусь погодилися взяти участь у новорічному корпоративі. Інколи вони щось кричать один одному, та прірва між висотками поглинає усе.

Sasha Boole, сонграйтер: Поки не доводилось грати корпоративи. Завжди називаю космічно великі ціни, бо не хочу цього робити. Може колись хтось погодиться і я потім зможу рік взагалі концертів не грати. Новий рік зустріну приватно. За всю мою кар’єру у цю пору грав лише раз, але то був не корпоратив, а просто клубний концерт.

Костянтин Поштар, сонграйтер та гурт 5 vymir: Цього року ми не граємо новорічні корпоративи. Це не питання принципу, нас просто не дуже туди кличуть. Двічі ми грали на весіллях, кілька разів – на дні народження. У більшості, це далеко не рок-н-рольні двіжі – картинні галереї, дяді в дорогих костюмах. Байдуже чи це пляска для п’яних корпощурів чи посиденьки богеми – здебільшого, я відчуваю себе піцою. Навіть якщо її не з’їдять, вона має бути на столі і пахнути. Хоча ні, не байдуже – в галереях ми вдягаємо чорні костюми. Були і прикольні корпоративи, звичайно – на тусовках громадських активістів. Вони багато і віддано працюють і, здається, справді випускають всіх демонів назовні, коли місяться під сценою. Такі я зараховую як справжній концерт. А от в Шевченківському райвідділі корпоратив не грав би: для сьогоднішніх ментів не грав би нічого. Хай може зараз вони і не гірше за тих, що були завжди, але я налаштований критично, хоч і не скептично.

ЕПІЛОГ

Антон Прібиткін, гурт «Secret Avenue»:

– Привет, Антон! Хотел бы задать вопрос для статьи на LiRoom. Вот сам вопрос: играют ли Secret Avenue новогодние корпоративы и если “да”, то где в этом году? Если не хочется – можно не отвечать. Но за ответ – спасибо!)
– Привет. “А ты точно продюсер?”)
– Могу показать скрины редакционного задания!
– Мы играем на Софиевской площади в новогоднюю ночь, точнее в час ночи.
– Там же будет холодно, публика непонятная, вам уже пора пьяными быть – это для вас работа за гонорар или в кайф (не учитывая того, что для вас все концерты в кайф, конечно же)?
– Мы недавно играли для “изысканной” публики концерт на годовщину ЦУМа. Я не разделяю, например.
– “Изысканная публика” – это была молодежь или солянка всех возрастов?
– Там были очень разные по возрасту и типажам люди, иностранцы и даже какая-то известная тусовочная женщина лет 70-ти.
– То есть, фактор денег, места, причины для тебя особой роли не играет, есть ты, музыка и пространство перед сценой, заполненное людьми.
– Я одинаково отдаюсь, что в маленьком клубе, что на большой площадке, что для тех, кто нас знает, и для тех, кто еще нет. Ну, бесплатно мы не играем, разве что благотворительные темы, там, таблеточки, для трудновоспитуемых в Буче играли с Daamage этим летом.
– А какой у вас новогодний гонорар? Если не хочешь говорить цифру, то он отличается от обычного?
– Для меня больше всего в публике важно, чтобы она не сидела и не ела. Гонорар обычный, сумму говорить не буду. Я все равно разучился стандартизировано праздновать Новый год, поэтому выступал бы даже бесплатно, но менеджмент не позволит (шучу. это ж работа, нелегкая причем).
– Выступил бы на шоу формата: представители крупного бизнеса, власти, все сидят за сервированными столами, едят, ну, и вас как молодых, подающих надежды, пригласили, за стандартный ваш гонорар?
– Из меркантильных интересов в данный момент, чтобы содержать свою команду из 6 человек и пустить эти деньги на создание контента хорошего – согласился бы. Я деньги на клип не могу найти, даже в долг.
– Вставим это в статью, может кто подкинет денег.
– Но нас бы не пригласили, это идеализированная ситуация. Напиши, что это завуалированный краудфандинг.
– Ок.
– Спасибо за вопросы.
– Спасибо за ответы.
– Какой степени едкости материал будет?
– Научно-познавательный.
– Ок, охотничьи и рыболовные истории, в общем.

Автор: Сергій Боричевський

Фото обкладинки: Mickey’s Christmas Carol