Як команда and action створювала кліп на пісню «Мукачево» Океану Ельзи

17 вересня гурт Океан Ельзи випустив пісню Мукачево, у якій Святослав Вакарчук рефлексує все своє життя — як із малого хлопчика перетворився на голос покоління тих, кому болить. Разом з піснею вийшло анімоване відео від команди and action. 

6 тижнів роботи над проєктом згуртували команду, яка зазвичай працювала невеликими групами на різних паралельних проєктах. Проєкт Мукачево став унікальним, бо залучили майже усіх в компанії — відео створювали чотири аніматори, дві ілюстраторки, артдиректорка та продюсерка. Терміни були стислими, але результат вартував того. Про процес створення та виклики, які виклики стояли перед командою — читайте у розмові з and action.

and action — агенція, що створює відеоконтент для українських та міжнародних брендів. Працювали з Avalon, Київстар, Сільпо, Comfy, LOKO, TED-Ed та іншими. Компанія пропонує повний спектр послуг: від ідеї до самого створення самого відео. Займаються зйомками, анімацією та постпродакшеном. 

Культура and action тримається на трьох слонах — автентичність, гумор і турбота про людей. До Мукачева вони не працювали з анімаційними кліпами, але ця думка постійно проскакувала в розмовах команди. Тож коли почалися переговори з Океаном Ельзи усі дуже загорілися.

«Це був челендж. У кліпі дуже-дуже багато сцен. Над одною сценою могло працювати одразу три людини й кожен робив свій шматочок.  Але нам вдалося організувати, спланувати та віддати вчасно матеріал, адже терміни були дуже стислими. Це був той унікальний випадок, коли вся команда була супервключена та залучена на одному проєкті, і це ще більше нас згуртувало», — каже співвласник агенції and action та артдиректор проєкту Віталік Небельський.

Арт директорка Оля Капись каже, що команда намагалася знайти оптимальний візуальний стиль, який подобався б команді й водночас не був масштабним у виконанні. Важливо, що гурт дав багато творчої свободи.

Ілюстрацією займалися Софія Покорчак та Софія Калин. Головний виклик для них був у тому, щоб створити головного героя максимально схожим на Вакарчука через автобіографічність пісні.

Софія Калин, окрім ілюстрацій, розробляла варіанти стайлфрейму (ілюстрації по яких можна зорієнтуватися, як буде виглядати фінальний стиль у відео, — прим ред.) та дизайни персонажів. Для неї найбільшим викликом було встигнути в закладені терміни та зберегти якість, працюючи в стилі, який розробила її колега Софія Покорчак, аби всі ілюстрації були гармонійні між собою:

«Ми з командою швидко увійшли в процес, бо часу на повільний старт не було. На проєкт у нас було всього півтора місяця —  це дууууже мало. Я навчилася зупиняти свій перфекціонізм в потрібний момент і не піддаватися бажанню нескінченно вдосконалювати композицію, кольорові поєднання чи додавати дрібні деталі, які мало хто помітить. Це пастка, особливо в діджитал-ілюстрації, де можна без кінця щось змінювати. Я створила три стайфрейми і якби було більше часу, то точно продовжила б експериментувати та шукати нові рішення».

Кліп вирішили зробити в обмеженій колірній гамі, майже монохромній, з акцентом на сакуру.

«Ми не хотіли, щоб кліп виглядав занадто дитячим або як стандартний мультик, тому вирішили зробити його цікавішим. Колірна гама — синє середовище і виділена рожевим сакура — створювала потрібну атмосферу. Втім, 4 хвилини такої гами могли стати нудними. Тому ми поділили кліп на частини, відповідно до етапів життя героя», — розповідає арт директорка Оля Капись.

Сакура у кліпі символізує дитинство в Мукачеві й команда прагнула зробити на ній акцент протягом всього відео. В кінці кліпу, коли герой переживає кризу, пелюстка сакури стає символом повернення до себе, особливо в моменти, коли ти маєш зовнішні виклики, а суспільство має вимоги до тебе. 

«Коли наш герой опиняється загубленим у темному абстрактному середовищі — пелюстка сакури допомагає йому згадати своє справжнє “я” — дитяче, юнацьке, доросле, знайти шлях назад до себе того, яким він був впродовж життя. Колірна гама все ще залишилася вузькою, але з кожною частиною життя головного героя змінюється: дитинство в ніжних блакитних тонах, юність в зелених, коли все буяє і тільки починається, а кінцева частина в темно-фіолетових відтінках».

Сценаристка Марина Бучанська каже, що найголовнішим в проєкті було те, щоб анімація відображала кожен етап віку Вакарчука. Тож виконавець розповідав багато інсайтів: як народилася пісня, що в ній заховано, які його переживання, куди їздив і що бачив. А продюсерка усе це аналізувала.

«Основний виклик — зробити так, щоб анімація працювала на кожному приспіві, бо ідея приспіву досить сильна та символічна», — каже продюсерка.

Над проєктом працювали чотири аніматори — Теймур Бзікадзе, Микола Багрій, Максим Котляр та Софія Покорчак. Кожен з них відповідав за окремий процес,  тому головним завданням було зробити ідеальний кадр, щоб все виглядало гармонійно.

«Наприклад, сцена, де хлопчик левітує і потім злітає в небо — це дві окремі сцени, які створювали двоє різних людей. Тому було надважливо, щоб вони виглядали однорідними та не мали змін у пропорціях чи стилістиці, що й вдалося реалізувати», — розповідає Теймур Бзікадзе, який створював покадрову анімацію та motion design.

Моушн-дизайнер та 2D-аніматор Микола Багрій займався анімацією частини сцен і композингом всього відео на останньому етапі. Він каже, що складнощі виникали з тим що потрібно було добитися вигляду «покадрової анімації», використовуючи after effects:

«Найбільшим викликом було зібрати всі сцени разом на етапі композингу. Слідкувати, щоб правки, які виконувалися іншими аніматорами були додані в основний проєкт. А паралельно доводилося відлучатися на інші невеликі задачі».

Матеріал опублікований на умовах партнерства.