Тричі в одну річку увійдеш? Розбираємо, яким вийшов Atlas Festival 2026

17-19 липня біля ТРЦ Blockbuster Mall відбувся Atlas Festival — один з двох великих музичних фестивалів у класичному розумінні, які наразі проводяться в Україні. На цій локації Atlas Festival вже втретє, і тому спроби розповісти про подію неминуче перетворюються у гру «знайди N відмінностей». Спробуємо зрозуміти, чим він запамʼятається цьогоріч.

Два абзаци пресрелізних цифр  

Найлегше порівняти фестивалі за цифрами. Як і у попередні два роки, Atlas Festival мав 6 сцен: Main та Prom Stage на парковці, Atlas Stage всередині неробочого крила ТРЦ, Shelter Loko Stage на підземній парковці-укритті та дві безоплатні сцени — Coca Cola та B-Mall Stage — на фудкорті та біля парку розваг всередині. Як і у попередні два роки, на цих шести сценах зіграло понад 80 артистів, серед яких — кілька іноземних. Як і у попередні два роки, мета — зібрати гроші на потреби ЗСУ. Але тут уже перша відмінність — ціль вже не 100 мільйонів гривень, а 150 млн в межах спільного «Збору 150%» із фондом «Повернись живим» та ПриватБанком на проєкт «Дронопад».

Станом на зараз зібрано 113 мільйонів, а ви можете збільшити цю цифру за посиланням і цим самим взяти участь у розіграші квартири та двох авто.  

Загалом на фестиваль за всі три дні прийшло 95 000 відвідувачів, разом із відвідувачами безкоштовних сцен. Це трохи менше, ніж торік (110 000), але більше ніж на Atlas United у 2024 році (63 000). На цьому з кількісною частиною  розібралися, більше даних від організаторів можете почитати тут.

Що таке фестиваль в Україні у 2026 році?

Для мене особисто з 2016 року Atlas (тоді ще Weekend) став неодмінним атрибутом літа. Пів дня під палючим сонцем чи зливою у полі ВДНГ, потім пів ночі поміж нічними сценами (розумію, у 2026 році складно уявити), на будь-який смак, намагання дібратися додому та ожити вранці — так виглядав розклад київського тусовщика на цілий тиждень фестивалю.

Так, Atlas був чудовим у своєму класично-фестивальному праймі з усім своїм масштабом, «привозами» і амбіціями в бік Sziget. Сумно, що схожим ми його побачимо ще не нескоро. Але водночас тішить, що Atlas знайшов свій формат, все ще проходить попри купу «але» (наприклад, наймасштабнішу балістичну атаку Києва 19 липня, як вам таке «але»…) і лишається на вістрі актуальності запитів аудиторії до фестивалю.

Думаю, найважливіший запит, на який реагує будь-який фестиваль зараз в Україні — дати змогу людям згадати, якою була безтурботна довоєнна «нормальність», водночас лишаючись включеними в контекст сьогодення. Так, ми фестивалимо, але збираємо цим 100+ мільйонів на військо. Так, ми прийшли слухати улюблених артистів, але чи не кожен з них висловить свою громадянську позицію зі сцени та нагадає про події в країні тут і зараз. Так, ми зараз на фестивалі, але після нього — на протест.

Організація фестивалів — це певна гра в «а який форс-мажор випаде на цей раз?». Маємо другу відмінність: Atlasʼу цьогоріч випав одночасний старт наймасштабніших мітингів за час повномасштабної війни — проти відставки міністра оборони Михайла Федорова, які згодом поповнилися вимогами зокрема замінити Олександра Сирського на посаді головнокомандувача Збройних Сил.

У нашій масовій культурі з минулого року символом протестів стала картонка з вимогами у форматі дотепного напису, нерідко — з цитатами пісень. Так, зокрема купи пісень учасників лайнапу Атласу. Картонки були всюди — з ними ходили відвідувачі, їх виносили артисти на сцену, паралельно видаючи спічі про політичну ситуацію в країні та своє ставлення до неї, вони впліталися у відеоряди виступів. 

Звісно, треба рахуватися з можливими небезпеками й під час фестивальної програми. Цьогоріч пощастило — була одна 15-хвилинна тривога на початку останнього фестивального дня. Усі відвідувачі за 8 хвилин спустилися в укриття, де їх вже традиційно чекала алея з громадськими організаціями, а також сцена, яка не припиняла свою роботу. Leleka i Paporot’, які тоді виступали, зібрали аншлаг. 

Відмінність третя: в укритті-парковці різниця між Atlas Festival 2024 і 2025 років порівняно з цьогорічним, напевне, найпомітніша — бригад, благодійних фондів та волонтерських організацій стало більше, їхні локації — креативніші, з акцентом на інтерактивності не лише в FPV-симуляторах.

Донатних активностей і мерчу вистачало на всіх. Врешті, можна було поспілкуватися з представниками бригад щодо умов служби. Брендові інтеграції теж не лишалися осторонь — Uklon організував діджей-плейс, де свої сети грали військові та ветерани. 

Лайнап, який кусає себе за хвіст

«Доповномасштабні» лайнапи зі світовими хедлайнерами ми побачимо обʼєктивно нескоро. Тому не заздрю організаторам українських фестивалів, які щороку мають тасувати одну й ту ж колоду артистів в намаганні дати глядачу щось таке, що він не бачив торік. Так, усі три роки підряд ми бачимо Артема Пивоварова, Бумбокс, Жадана з собаками, Курган & Agregat в хедлайнерах. Проте понад половина артистів виступала цьогоріч на фестивалі вперше з 22 року, при чому, не лише учасники маленьких сцен. Це — велика четверта відмінність.

• Хедлайнером першого дня став Monatik зі спеціальною програмою Monatlas, де були елементи шоу у форматі 360°, фіт з Phil It, харизматичні беквокалістки та двійники.
• Шугар теж не обмежувався просто віджеїнгом, а заморочився з постановкою та режисурою.

• Артем Пивоваров не зраджував своїм традиціям висотних виступів, проте цього разу уже не літав з даху ТРЦ, а зʼявився на світлових конструкціях даху сцени, стрибав з нього з канатом та літав на крані. Довжелезний патріотичний спіч — також на місці.
• З року в рік найбажанішим артистом Atlas лишається Бумбокс, який практично не виступає в Україні за межами фестивалю. І з року в рік Бумбокс уникає своїх хітів нульових, тримаючись нового й депресивнішого матеріалу. Реакції аудиторії знову доволі полярні: хтось був у захваті побачити улюблений гурт, а комусь виступ гурту був байдужим і відстороненим.

Що ж до артистів Prom Stage (раніше — Star і West Stage) — тут все цікавіше. Адже тут виступали артисти, які цілком справилися би з хедлайнерськими чи передхедлайнерськими слотами на головній сцені.

• Наприклад, на Prom цьогоріч грали Жадан і собаки, які у 2024-му році закривали останній день на головній сцені.
• І Курган & Agregat, яким за всіма показниками вже туди ж давно пора.

Це мало свої наслідки, бо найбільші натовпи ходили як раз з Main Stage на Prom і навпаки, утворюючи тисняву у вузькому проході біля входу на фестиваль. З цим допомагала огорожа і волонтери, які регулювали рух, але брак місця цим сильно не компенсуєш. 

Atlas (раніше — Аврора) Stage як і завжди, відповідала за атмосферні виступи та ставала прихистком для неохочих смажитися на бетонно-асфальтній пательні відкритих сцен.

• Саме тут грали одні з двох іноземних гостей цього року — австралійський електронний дует breathe. Вони відмовилися загалом від гастролів цього року, але спеціально приїхали в Україну з двома концертами. Коли артисти їдуть з іншого кінця світу, щоб підтримати нас під час війни — це, як мінімум, розчулює. До того ж вони вчинили, як і багато фестивальників — відвідали протест на підтримку Федорова. Як breathe вирішили потрапити до України — можна прочитати тут. 

Shelter, Blockbuster і Coca-Cola (раніше East) сцени традиційно мали купу лайнапних колаб з музичними ініціативами — з kontrabass promo, Megogo Live, Звучить!, artилерія, На її основі, B-mall Fest та Радіо Хартія. І хоч дві з них були безоплатними сценами всередині ТРЦ, за насиченістю молодими та цікавими артистами вони лідирували. Звісно, хорошого звуку чи фестивальної атмосфери годі шукати на сценах посеред фудкорту, але чи дає це шанс молодим артистам бути почутими не лише невеликою музичною бульбашкою — так.

• І саме Shelter Stage хостив другого закордонного артиста в лайнапі — словацький панк-гурт Vydrapená bužírka Punk System. Це проєкт співзасновника відомого словацького Pohoda Festival Міхала Кащака. Так-так, пан Міхал провів свій фестиваль і за тиждень примчав в Україну грати сет вже на нашому, ну він!

Трохи особистих вражень

Мені не вдалося повноцінно послухати сети багатьох артистів через дотримання ворк-фестівал-протест балансу, проте трохи вражень назбиралося.

1. Sadsvit став для мене приємним концертним відкриттям ще на першому весняному сольнику в Originʼі. Ми всі знаємо його пісні, але пісні необовʼязково є запорукою успіху живого виступу. А в Богдана з цим усе чудово — енергія з нього виплескується, він чудово взаємодіє як з аудиторією, так і зі своїм бендом на сцені, і знає, як і що сказати між піснями. Приємно спостерігати за молодими артистами, які вміють грати концерти.
2. Dakh Daughters. Я дуже давно не була на їхніх виступах і до цього не чула наживо їхню програму з альбому Pandora’s box. Проте мене безапеляційно пройняло, до мурашок на деяких піснях. Ще цей виступ займає в моєму особистому рейтингу перше місце по якості звуку.
3. Цим, на жаль, не міг похвалитися виступ хейтспіча на тій же сцені — була суцільна каша що в піснях, що під час міжпісенних спічів, які артист полюбляє. Любителів слему, які й так знають напамʼять тексти, це, звісно, не хвилювало, але хотілося б і іншим щось розібрати.
4. vesnavoseny цьогоріч стала найочікуванішою дебютанткою в українській музиці. Вона перетворила малесеньку сцену на перформанс навіть за практичної відсутності екранів, візуали на яких є вагомою частиною її лайвів. Рада бачити, як її виступи еволюціонують і раджу вам їх не пропускати. Потім подякуєте.
5. Latexfauna підійшли до сету з новою візуальною концепцією — в образах арабських шейхів і зі стилізованим портретом Федорова на екрані. 
6. Breathe могли б претендувати на звання найбільш атмосферного виступу на Atlas Stage — це було красиво, заворожливо і навіть щемко в моменти звернень до аудиторії. Та на жаль, ситуацію попсував звук.
7. Ницо Потворно значно змінився з часу, коли я востаннє бачила його на сцені, і я навіть заздрю швидкості цих змін. Заспівав нову пісню, гасився на сцені разом з Сергієм Вороновим та Максимом Тощо, а також згадав, що його НЕ було в черзі в театр Франка у попередні дні, і НЕ буде. 
8. Berliner Döner довів, що безоплатна сцена — не вирок, і завоювати прихильність аудиторії можна й там теж. Було б бажання, і матеріал, звісно.
9. Кажанну я цьогоріч не бачила наживо особисто, але інтернет каже, що вона значно апгрейднула вокал і сценічну постановку, а публіка в захваті. Охоче в це вірю — перевірю вже на Файному місті.
10. Yarima виступала на центральній сцені ТРЦ. Сподіваюся, людям, які йшли на шопінг і в парк розваг, сподобалося так же, як і мені.
11. Курган & Agregat давно переросли усі фестивальні сцени, окрім головної. Що за рівнем віддачі на сцені, що за кількістю зібраних донатів та загальної включеності у фестиваль. Адже вони — у всіх благодійних відео Атласу, на купі аукціонів, і загалом у всіх асоціюються з найкращими проявами соціальної відповідальності артистів зараз.

Риса, яка мені завжди подобалася в Atlas — постійна робота над помилками та прагнення зробити наступного разу краще й більше. Проте є враження, що проблеми фестивалю вперлися у фізичні можливості щось з ними зробити. Ну навряд можна зробити іншу конфігурацію сцен на парковці так, щоб і всі глядачі поміщалися, і сцени не перекрикували одна одну. І локацію змінити в умовах необхідності такого великого укриття теж нереально. 

Тому, мені здається, фестиваль вирішив рости не в бік масштабів і гучних імен, а в бік покращення досвіду відвідувача — це відмінність номер п’ять. Адже була маса всього, чим можна зайнятися поза виступами. Купа донатних ініціатив, купа інтерактивних спонсорських зон, де люди залишалися навіть після закінчення основної програми фестивалю. Врешті, була навіть зона, де можна було безоплатно набрати води з кулера. Ще раз: безплатна роздача води на музичному фестивалі. Звучить як щось із розділу фантастики.

Вгодити всім, звісно ж, не вдалося. З найпопулярніших скарг — схожість лайнапу з року в рік, та ціна квитка, яка не зменшилася з часів, коли на фестивалі виступали The Prodigy, Placebo тощо. Загалом, в цей список органічно впишеться моя особиста скарга на відсутність Tame Impala на місці хедлайнера. Ні, ну можна було б і привезти, що вже там…

А якщо серйозно, на третій рік проведення фестивалю в новому форматі вже не треба доводити, на часі він чи ні. Atlas Festival 2026 був таким, яким і мав бути — острівцем дозованої фестивальної нормальності посеред соціальної напруги на пʼятому році повномасштабної війни. Добре, що він є. Добре, що правильно розставляє акценти — спершу збір і допомога армії, а потім все інше. І методично працює саме на цю мету, підвищуючи планку. 

Читайте також: Atlas Festival 2026 зібрав 95 тисяч гостей і 103 млн грн на підтримку «Дронопаду»