Не тільки холодне французьке електро. До Києва їде новий проект The Hacker. Чим він відомий?

Один з рядків лайн-апу Black! Factory Festival 2019 тримає в собі ім’я The Hacker presents Amato, за яким ховається новий проект Мішеля Амато – однієї з легенд французької техно/електро-сцени з 30-річним досвідом. Сам Мішель, який зараз повернувся до використання свого власного імені замість різних псевдонімів, готує для Києва щось, що ближче до EBM та швидкого техно 90-х – тієї музики, із якої він починав. І хоч Discogs-сторінка The Hacker одразу ж кидає нам в обличчя фразу «He is mainly known for collaborations with Miss Kittin» (ну, напевно, так), його музична кар’єра вартує і окремої згадки. Ось, чим він запам’ятався за свої 30 років у музиці.

Старт, XMF

Отже, Гренобль, 1989-й рік, Мішель, наслухавшись та надихнувшись Kraftwerk, Duran Duran, Cabaret Voltaireта D. A. F., починає писати музику для своєї ню-вейв групи, яку успішно кидає, почувши ранній хаус і вважаючи, що саме ця музика «змінить все» (згодом до раннього хаусу додались LFO та EBM). Для першого релізу йому, крім хороших музичних скіллів, все ж знадобився друг – Бенуа Болліні (The Money Penny Project) та кілька років тренувань. Їхній хардкор-техно проект XMF (Experi Mental Fear) звучав приблизно так:

Поява The Hacker, відсилки

На першому релізі XMF Records можна знайти великий список подяк (і фразу “no respect to the others” для всіх тих, хто в цей список не потрапив). Серед усіх перелічених там виділяються в першу чергу Aphex Twin та Джефф Міллз. І саме Джеффу The Hacker завдячує своїм іменем. Мішель взяв його з цього треку:

Релізи The Hacker починають сипатися з 1996-го, а вже у 1998-му він із друзями Oxiaта, Алексом, Рейно запускає власний лейбл Goodlife (назва взята з культового треку Inner City), на якому сам же і випускає перший реліз із назвою “Girls On Film” (здається, тут не обійшлось без Duran Duran). Трохи падає BPM, але аж ніяк не енергія…

Поява Miss Kittin

Їхня дружня колаборація з Каролін Ерве (справжнє ім’я Miss Kittin) почалася всередині 90-х. А вже наприкінці їх обох взяв під крило DJ Hell, прийнявши на свій флагман International Deejay Gigolo Records, де вони (разом з Давідом Карреттою) стали головними французькими провідниками в епоху електроклешу та основою тодішньої французької електро-сцени. На Gigolo вони випускають кілька релізів та перший альбом, який розійшовся чи не 50-ма тисячами копій, що потрапили навіть до таких людей як Елтон Джон чи Карл Лаґерфельд. А ще, само собою “Frank Sinatra” – напевно, свій головний хіт. Як зазначав Мішель – голос та манера Miss Kittin навіть не співати, а говорити, прекрасно пасувала його музиці.

Перерва з Miss Kittin, ремікси, альбоми

Після американського туру в 2002-му Мішель та Каролін розходяться на деякий час, але у їхніх фанатів не було причин засмучуватись – навіть під час «паузи» їхні релізи із уже записаними треками продовжували виходити, а самі вони в цей час непогано попрацювали окремо. The Hacker, наприклад, активно почав випускати ремікси – після успіху їх з Miss Kittin дуо його ім’я на релізі могло тільки додати тому ваги. У цей час він редагував треки, наприклад, Йорі Хулкконена, AIR, Nitzer Ebb та Fischerspooner– більш ніж потужні імена початку нульових…

…а також готував свій другий альбом. І, здається, успіх їх проекту з Miss Kittin, повпливав і на нього – на відміну від першого лонгплею The Hacker (вийшов у 99-му, коли той тільки закінчив свій «період Джеффа Міллза»), цей прорвався у французькі чарти, де зміг провисіти 4 тижні (правда, добратись при цьому вийшло лише до 130-го місця). Звичайно ж, на ньому знайшлось місце і для Miss Kittin:

Коротке повернення до «швидкого техно»

Як написано тут раніше, після появи псевдоніму The Hacker, треки Мішеля Амато стали трохи повільнішими. Це змінилось в 2002-му, коли двома релізами нового імені Мішеля – Black Ops почав свою роботу лейбл BRave Records. Лейбл був присвячений «рейв-ревайвлу» і в 2002-2003 роках видавав різних електронних продюсерів під «секретними» ніками (короткий пошук в дискографіях видає в підписантах лейблу, крім The Hacker, також, наприклад, DMX Krew та Маркіса Хоукса). Мішель забрав собі релізи під іменами BRAVE001 та BRAVE002. (і це ніяк не пов’язано з появою Brave! Factory Festival за декілька років. Здається…)

Знову Miss Kittin. І потім ще раз

Подразнивши фанатів релізом Hometown у 2007-му, вже за два роки дует Мішеля та Каролін закрив епоху нульових своїм другим альбомом з досить оригінальним іменем Two, головним треком з якого можна, напевно, вважати сингл 1000 Dreams.

Альбом та всі сингли до нього цього разу вийшли на лейблі Miss Kittin– Nobody’s Bizznessі це була (поки що?) їхня остання колаборація. Лише через кілька років, у 2015-му та 2018-му лейбл Dark Entries випустить на вінілі дві частини їх старого невиданого матеріалу Lost Tracks vol.1 & vol.2 (цифрові версії вийдуть на тому ж лейблі Miss Kittin). Обидва релізи зразу ж змусили фанатів та критиків здивуватись, чому ці треки не увійшли в жоден з їх попередніх альбомів/релізів, адже навіть через 20 років вони все одно звучать прекрасно. Наприклад, так:

Ще один лейбл The Hacker, ще альбоми

У 2009-му знову з Алексом Рейно Мішель запускає ще один лейбл – Zone, який дуже скоро став потужним майданчиком для репрезентації нового французького електро. Разом з такими легендами сцени як Ніл Ланструмм, Арно Реботіні чи вже згадуваний Давід Карретта, там також можна зустріти і нову кров з цілого світу (але переважно все ж Франції) – Gesaffelstein, Maelstrom, Djedjotronic, Cardopusher, Jensen Interceptor– це лише коротка вибірка тих, хто колись приземлявся на Zone. У The Hacker у 2014-му там вийшов його четвертий альбом “Love/Kraft” з фірмовим холодним звучанням.

Згадали четвертий, але якось непомітно перескочили третій – у 2008-му The Hacker порадував фанатів чимось більшим, ніж просто добіркою треків – він випустив CD/DVD-компіляцію, де нові треки були явно не найголовнішим. Крім них до комплекту входив його лайв у Греноблі (і його відео також), а також документалка про 10 років його кар’єри (альбом, до речі, називався X) та ще кілька бонусів – інтерв’ю та лайви.

І, щоб закінчити тему альбомів, – поки остання робота The Hacker вийшла у 2017-му на вже згадуваному Dark Entries – лейблі, який також прихистив і Miss Kittin, і взагалі ідеально підходить їм за стилістикою. Прекрасна 8-трекова робота, де жоден з треків особливо не виділяється, але, здається, так і було задумано. Навіть поява Miss Kittin (ну бо як без неї) зведена до мінімуму.

The Hacker знову Michel Amato

Нагадаємо, що саме з цим іменем він виступить на Black! Factory Festival в Києві в листопаді. Писати треки для цього свого проекту він почав у 2014-му, а вже в 2015-му вперше видався, ставши частинкою компіляції лейблу Cititrax, де його сусідами по релізу були такі монстри «марширувальних» ритмів, як Tzusing, An-Iта Broken English Club (трохи згодом на цьому ж Cititrax вийшов і його окремий реліз).

2019-й – досить продуктивний рік для Мішеля, три релізи за 10 місяців – це дуже непоганий показник. Amato можна було цьогоріч почути на досить відомому в нас лейблі Pinkman (два релізи в дискографії лейблу тримає не чужий Україні проект Antenna). Також цього року з’явилась і перша для його проекту колаборація – з власником лейблу Mannequin (spreading cold waves since 2008) Алессандро Адріані, з яким вони почали спілкуватись, коли замовлена на Бендекмпі пластинка лейблу Алессандро дуже довго йшла до Мішеля. Звучання їх всіх об’єднує та сама любов Мішеля до швидкого техно та раннього EBM. Щось подібне, судячи зі всього, зовсім скоро звучатиме і в Києві.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.