Вчора, 6 листопада, у київському клубі MonteRay зіграв американець King Dude, також відомий як Томас Джефферсон Кауджил / TJ Cowgill. На розігріві зголосилась виступити українська команда Zwyntar.
Для мене цей концерт став несподіванкою, бо я потрапила туди незаплановано. Та і King Dude раніше не чула. Томас Джефферсон з командою завітав до України не вперше. У 2014-му вони виступали в одеському клубі “Бернардацци”. Для Києва це був дебют.
Двері MonteRay відчинялися о восьмій, я потрапила туди з запізненням на хвилин тридцять, однак у клубі вже було людно. Всі мої спроби знайти хоч з десяток знайомих облич, зазнали поразки – за весь гіг їх назбиралося троє, враховуючи мою фотографиню. А це доволі незвична ситуація для київських концертів, що говорить про те, що аудиторія King Dude та виступів, про які ми зазвичай пишемо на LiRoom чимало відрізняється.
На сцену вийшов київський дарк-кантрі квінтет Zwyntar. Україномовні фолкові тексти, відповідний вокал, гра Kat Borsgrave на пральній дошці та Eric Palmer на банджо. Гурт виглядав доречно та автентично, швидко знайшов спільну мову з аудиторією. Під кінець виступу я додала посилання на їх Soundcloud до обраних, та вийшла на свіже повітря з думкою, що непогано було б послухати Zwyntar ще раз в якомусь барі. Після розігріву частина слухачів пішла випити, інша – приєдналась до мене на вулиці.
Перерва між сапортом та King Dude тривала з півгодини. Коли вийшов артист вечора – я закохалась в музику з перших акордів, а коли почула вокал Кауджила, то декілька секунд звикала до того, як той схожий на Леонарда Коена. Ледь не першою моєю думкою стало “відчуваю себе у серіалі True Detctive” (пісня Коена Nevermind є саундтреком другого сезону – прим. ред.).
Сцену з King Dude розділили Тостен Ларсон на клавішних, Огест Джонсон на ударних та дівчина Марлоу на басу. Останній альбом проекту Sex (2016), як зазначав сам фронтмен, відрізняється від інших експериментами з басовими партіями. Це вперше для Кауджила спочатку писалась бас гітара, а вже навколо неї будувалась пісня. Не дивно, що концертна басистка King Dude на їм’я Марлоу виявилась вкрай харизматичною.
Готичний нео-фолк з текстами про богом забуті бари, відчай та безвихідь на сцені розчинився в тютюновому димі та шотах віскі Jim Beam. В залі лунали оплески фанатів, що чекали на американця з часів одеського концерту. Часом публіка поривалась слемитись, та обійшлось без стейдждайвінгу – охорона завчасно знімала прихильників зі сцени та виводила охолонути за межами клубу.
“Я дуже хотів потрапити до Києва. Тепер ми з вами справжні друзі”, – сказав King Dude на прощання.
Фото: Євгенія Люлько
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: