«Їдьте до нас, буде фігово, але це важливо». Як івент-менеджер Єгор Фелюст організовує концертне життя в Чернігові?
«Їдьте до нас, буде фігово, але це важливо». Як івент-менеджер Єгор Фелюст організовує концертне життя в Чернігові?
Єгор Фелюст роками робив концерти в мінус, слухав десятки відмов у пошуках приміщень, був водночас івент-менеджером і прибиральником, склив вікна і продавав квитки. Все заради того, щоб в його рідному Чернігові локальні гурти мали середовище для розвитку, а сам Чернігів перестав бути непривабливою провінцією на концертній мапі України. Після повномасштабного вторгнення Єгор продовжує свою роботу ще завзятіше, у нього нарешті є дві стабільні локації, а весь прибуток він віддає на благодійність.
Директор центру стартапів та інновацій «Перемога» Сергій Безбородько, який з 2023 року надає Єгору для його івентів старенький кінозал у донедавна закинутому кінотеатрі, називає його людиною, яка горить ідеєю гуртування локальної музспільноти: «Він відродив чернігівські субкультури, на які міська влада закриває очі так, ніби їх не існує, хоча це дуже креативна і класна тусовка. Єгор знає всі гурти: місцеві, не місцеві, малі, старі – це ходяча енциклопедія і дуже цікавий персонаж. Іншого такого в Чернігові немає».
Єгор Фелюст — перший, хто з моменту повномасштабного вторгнення привіз в Чернігів закордонного артиста, а за 2023 він організував у місті понад 60 концертів. Як йому вдається всупереч війні й місцевій владі організовувати концертне життя, чому важливо, аби артисти приїжджали та як він їх заохочує? Читайте в інтерв’ю журналістки Надії Швадчак з Єгором.
Цей текст створений в межах проєкту «Стійкість місцевої культури», у якому ми розповідаємо про те, як розвивається та відновлюється культура в регіонах, які знаходяться на лінії зіткнення або ж були деокуповані. Це історії про митців та культурних діячів, які попри війну плекають культуру своїх рідних місць, а також допомагають Україні у спротиві Росії.
Початок. Репетиційний капкан
Єгор завжди слухав багато андерграундної музики, завжди жив у Чернігові, і навіть мав гурт Private Route, з яким встиг записати EP Вопросы і трохи поконцертувати. Але на той момент це було безперспективно, і Єгор перейшов до роботи за сценою: почав писати про андеграундну музику для «Неформату», а невдовзі отримав від СЕО пропозицію робити івенти, на яку погодився.
Єдиною доступною локацією для концертів впродовж кількох років стала маленька репетиційка обшита скловатою, розрахована на двадцять людей. «Але часом ми туди набивали й 87, – пригадує Єгор. – У людей було бажання приходити, у гуртів – грати, тому я намагався якось вийти з цього репетиційного капкана».
Для цього Єгор сідав на велосипед і об’їжджав Чернігів. Якось за одне літо він оглянув до пів сотні різних локацій: складів, станцій сортування сміття, нічних клубів, ангарів. Каже, взагалі без різниці було що це за місце – аби лиш власник дозволив пошуміти й наступного дня забратися. Але найчастіше отримував відмови, його рідко хто розумів, співпраця з місцевою владою теж складалася не найкраще, бо то занадто гучно, то не можна без фольк складової дуже традиційного формату, то треба пояснювати, що нойз – це музика, а не «шум і ви мені колонки спалите».
«Тільки десь у 21-му, за три роки моєї роботи, люди побачили, що є якась стабільність. І почали з’являтися нові молоді гурти, – пригадує Єгор. – Я хотів дати їм відчуття, що їх потребують і їм є куди рости. Що це не безнадійна справа. І щоб про Чернігів якомога більше говорили в гарному контексті, бо тоді сюди майже ніхто не заїжджав».
На питання, що Єгор робив, щоб це змінити, каже: просто концерти в мінус.
Після 24.02. «Їдьте до нас, буде хуйово»
Про Єгора можна почути, що він займається музикою, якої більшість людей, ймовірно, не чула, і він це не заперечує: «Робити концерт Артема Пивоварова класно, але сенс? Що в Києві він збере своїх людей, що тут. Інша справа концерт гурту Кат, який написав альбом з передчуттям війни і його важко слухати не через те, що це важка музика, атому, що відгукується. Я ввімкнув його в перший вечір, коли звільнили місто, як тільки з’явилася така можливість. Проплакав і більше повертатися не хочу. Але я хотів зробити їхній концерт і зробив, бо це мені важливо – наживо отримати катарсис і митця почути».
Перші концерти після втечі росіян із Чернігівщини Єгор організував вже в липні 2022 – в пам’ять про знайомого Вадима Гавриша, який загинув на початку повномасштабного вторгнення РФ, воюючи в складі ТРО. «Концерти після окупації – це, звісно, макабр, – розмірковує Єгор. – Ніби танці на кістках. Але з іншого боку Ремарк писав про концерт не те що після окупації – а під час бомбардувань». Зібрані кошти з перших концертів Єгор передав сім’ї загиблого бійця ТРО, і надалі прибуток з будь-якого заходу спрямовує на благодійність: «Я собі не залишаю нічого, і до закінчення війни буде тільки так. Совість не дозволяє інакше».
Хоча у 2022 з Чернігова виїхало близько третини мешканців, концертних майданчиків так і не додалося, і київські ціни на квитки ставити тут було безглуздо, восени Єгор вирішив запросити до міста Паліндром та Kurs Valut. Він писав: «Їдьте до нас. Буде хуйово. Будете грати у стрипусі, звук буде херня, людей буде мало, але це важливо».
І вони приїхали.
«Це перші гурти високого рівня, які погодилися, попри небезпеку і те, що їх тут чекали найгірші концерти і найгірші збори в їхніх турах, – каже Єгор. – Тут реально не було нічого привабливого для них. Але вони хотіли нас підтримати і показати, що тут також може щось відбуватися. Тоді я зрозумів, що артистам такого рівня не начхати. Вони можуть їхати за ідею, бачать в цьому свій культурний внесок. І я побачив, що тут є аудиторія, яка буде ходити на таких артистів. Це було головним поштовхом, щоб почати робити більше, активніше, масштабніше. Мені все ще важко достукатися до нової аудиторії, хоча я знаю, що вона є».
Єгор займається організацією заходів сам. У нього є люди, які час від часу допомагають, але сталої команди, окрім джазових концертів, немає. Це означає, що саме Єгор шукає локації, обирає гурти, стоїть на вході під час концерту, продає квитки і займається SMM. Бувало навіть, що готував з другом їжу для бару. І можна знайти відео, де він після якогось з івентів миє підлогу.
«Організатор може називатися організатором, коли він робив щось на периферії, – вважає Єгор. – Це не просто написати артисту, домовитися з локацією і зробити рекламу. Щоб зробити концерт в Чернігові ти маєш пройти ці всі кола пекла роботи з владою, з бізнесом, з домовленостями, з кидаловом, і тим, що треба засклити вікна».
Вікна Єгор разом з другом склив у квітні минулого року, коли планував шестигодинну вечірку у закинутому ангарі. «Такі були умови власника: ось вам здоровенне скло – вставляйте, ось здоровенний шар пилу – прибирайте. Самі будуйте сцену, барні стійки, вішайте світло на шестиметрових висотах».
Так Єгор з другом провели два тижні: балансували на хитких козлах і піддонах, і вперше в житті різали скло. Після тієї вечірки в ангар їх більше не пустили: «Мені традиційно показали [власник] середній палець. Це класика. Важко пояснити людині, у якої є бізнес, що виступ панк-гурту – не обриганство і мракобісся, що нікому не стане гірше, якщо ми будемо щось проводити. Але ж це все не перший раз. Мені вже відомо, чим все закінчується, і попри відмови я знаю, що цим все одно має хтось займатися».
Тут і тепер. «Перемога»
Після років пошуків, успіхів і невдач, у 2023 Єгору вдалося знайти два сталі приміщення для проведення заходів у Чернігові. Це паб поблизу центру міста та закинутий кінотеатр «Перемога» на околиці. Торік кінотеатр став центром стартапів та інновацій. І власник пабу, і керівник «Перемоги» відкриті люди, які не бояться, що приїде Хамерман Знищує Віруси й виступатиме голяка.
«Перемога» зовні все ще виглядає закинутою, але всередині поволі повертається до життя: хоча у великому кінозалі після дощу зі стелі ще крапотить вода, малий силами волонтерів вже перетворився на концертний і приймає події. З травня 2023 там відбулися дві електронні вечірки, дев’ять гітарних концертів, хіп-хоп івент молодих місцевих виконавців, мініфестиваль закордонних артистів, чотири кінопокази, фестиваль короткого метру, лекція та ретрогеймінг.
Директор «Перемоги» Сергій Безбородько каже, що Єгор був одним з перших, хто прийшов і зробив конкретний запит на локацію:
«Він запитав, які правила, що потрібно. Ми пояснили, що в нас не буде грошей відновлювати кінозал, це маєте робити ви власними силами. І вони зробили. Я часто кажу, що ми тут робимо позитивні провокації – дозволяємо те, що не дозволяють інші. Єгор, по суті, вдихнув нове життя в андеграундну чернігівську сцену, і мені приємно, що ми цьому сприяли. Йому просто була потрібна локація, де можна самовиражатися, організовувати фестивалі і концерти».
Попри те, що Єгор знайшов стабільне місце, гурти все ще не завжди відгукуються на запрошення.
«Відмов багато, – констатує Єгор. – Але що я можу зробити? Менеджер одного гурту відмовив, сказавши, що вони не розглядають Чернігів в своєму турі, але потім я побачив анонс їхнього концерту в нашому палаці культури. Звичайно, простіше відіграти концерт там і зібрати гроші, аніж приїхати на локацію, де одна вбиральня, не опалюється і протікає дах. Але вони не розуміють, що це означає для мене, Сергія і 150-200 тих, хто прийде в “Перемогу” і зробить внесок в розвиток цієї локації. І їм неважливо повернутися сюди через два роки й побачити, як все змінилося. Так само, коли мені хтось каже, що в “Перемозі” холодно чи черга в туалет, я кажу, пацани, пару років тому ви після концерту витаскували скловату з тіла і не жалілися. Хочете, щоб щось відбувалося – треба щось робити. Якщо нам вдасться тут закріпитися – все буде тільки покращуватися».
Далі. Щось цікаве у Чернігові і не тільки
За минулий рік в Чернігові було 64 заходи, в яких Єгор брав участь або як співорганізатор, або стояв на вході: проводив кінопокази, виставки, фестиваль експериментального кіно і навіть ретрогеймінг. Концерти зараз – це вже не лише «важка музика», а й джаз, блюз, кантрі, експериментальна. Єгор точно знає, скільки заходів провів, для нього важливо бути першим, хто з моменту повномасштабного вторгнення привіз в Чернігів закордонного артиста, і тим, хто привіз найбільшу їх кількість. А це, перелічує, – Австралія, Франція, Америка, Японія, Британія. Як? «Бачу, в Києві виступає артист з Австралії – пишу, я із міста за 150 кілометрів від Києва. Не хочете заїхати?” Хочуть, заїжджають».
Нещодавно йому вдалося привезти до Ніжина гурт з Японії – так він розширює свою концертну географію з Чернігова до області. До кінця року хоче організувати для когось міні-тур за маршрутом «Чернігів-Ніжин-Славутич».
«В цьому є перспектива, бо якщо раніше ніхто не звертав увагу на Чернігів, як на периферію, то зараз не звертають на ще менші міста. Проте там живуть такі ж самі люди, які так само хочуть ходити на концерти».
Список подій, які Єгор хоче організувати надалі – невичерпний. У своєму телеграм-каналі «Шось цікаве у Чернігові», він зі сміхом визнає, що публікує виключно анонси власних заходів. Називає це концертною узурпацією, на яку має право. Але серед найбільших його бажань – ще раз привезти до Чернігова Паліндром і покращити репутацію міста:
«Я дуже хочу, щоб наступного разу Паліндром виступав не в стрип-клубі, і нікого більше не напрягали платити п’ять гривень за вбиральню. Хочу, щоб Стас Корольов не мав більше історій про те, що за 150 км від столиці його напрягає охорона за верхній одяг. Хочеться цього позбуватися. Я завжди після концертів питаю, що треба виправляти, бо хочу, щоб сюди приїжджали. Я бачу, що люди під час війни більше цікавиться тим, що відбувається в місті, і більше відривається. Вони приходять. Здається, думка, що кожен концерт може бути останнім у житті – ніби слон в кімнаті, якого ніхто не помічає, але всі знають, що він є».
Ця публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю Лірум і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: