Аліна Ханбабаєва: “Харків — це не in the middle of nowhere, а точка на мапі, де вирує життя”

Київ — столиця України не лише формально, а й в культурному плані. Проте українська сучасна культура не закінчується Києвом. Ми поговорили з учасниками фестивалю Plan B та дізналися, як воно — створювати локальні мистецькі осередки.

Наша перша героїня — Аліна Ханбабаєва, директорка фестивалю.

Plan B — фестиваль соціальних інновацій та нової музики. Подія складається з трьох частин, Plan B Day, Plan B Night та Idea Boot Camp. Денна частина — конференція, де зустрічаються представники української культури, соціальні підприємці та міжнародні фахівці. Нічна програма — музичний фестиваль, який відкриває нову українську музику.

Цього року фестиваль пройшов онлайн та об’єднав три міста: Харків, Лисичанськ та Івано-Франківськ


Зараз Plan B об’єднує 3 міста: Івано-Франківськ, Лисичанськ та Харків. З якою метою та як відбувалися перші фестивалі?

Коли ми почали робити Plan B, було зрозуміло, що в Україні є багато людей, що створюють круті суспільно корисні ініціативи, але часто один про одного не знають, навіть якщо живуть в одному місті. Нам дуже захотілось цих людей познайомити, так і з’явився Plan B. 

Ще нам було важливо попрацювати з видимістю Харкова. Про Харків за його межами не так багато відомо. Є певний набір штампів, з яким його асоціюють. Харків — перша столиця (але це не привід для гордості), сіре місто, тут мер Кернес, тут найбільший ринок Барабашова, найбільша площа в Європі (але це неправда). 

Ми хотіли показати, що у цьому місті є багато цікавого як для людей з інших міст, так і для харків’ян. Коли Plan B відбувався офлайн, до Харкова на кілька днів приїжджали люди з усієї України й світу, щороку фестиваль збирав спікерів з 15 країн. Вони приїжджають, знайомляться, отримують практичні інструменти, контакти, натхнення. А також розуміють, що Харків — це не in the middle of nowhere, а точка на мапі, де вирує життя. Фестивалі відбувалися гучно і збирали класних артистів з різних країн й тисячі слухачів.  Показувати актуальну українську музику ширшому колу слухачів – ще одна наша мета

Коли ми робимо події в інших містах, нам цікаво дізнаватися чим ці міста живуть, що там відбувається зокрема в культурній та соціальній сферах, та показувати  це іншим людям.

Однією з цілей Plan B є об’єднання творчих людей. Фестивалю вже не перший рік. Чи з’явились такі проєкти, про які точно можна сказати, що вони зародились саме тут?

У нас для цього є окремий проєкт Idea Boot Camp, який допомагає новим ініціативам ставатися, об’єднує та генерує нове. І там дуже багато нових кейсів з усієї країни 

Ще спало на думку — знайомство організацій з Берліна, Харкова та Добропілля, які потім створили німецько-український  проєкт Reclaim your hometown. Люди спочатку їздили до Берліну, знайомились з різними практиками, а потім втілювали їх в Україні. 

У цього проєкту була друга частина — Reclaim your crafts, так само інтернаціональна.

Якою є аудиторія Plan B? Як публіка реагує на події такого типу в Харкові та інших містах, де проходив фестиваль?

Програму Plan B Night ми будуємо так: спочатку у нас великий концерт, після нього  3-4 вечірки. І так два дні поспіль. Це якщо говорити про Харків. Програму концертів курую я, вечірки ми створюємо у співпраці з різноманітними харківськими та українськими промо-групами. І це перетворює фестиваль на екосистему, яка дозволяє показувати зріз актуальної української та європейської музики та перемішувати аудиторії. Зазвичай, якщо тобі подобається техно, ти ходиш на техно, якщо тобі подобається класична музика, ти ходиш у філармонію. І т.д. А в цьому фестивальному вайбі ти можеш піти на концерт або обійти купу вечірок, піти послухати реп, техно, диско, важку електроніку, ще щось.  поспілкуватись з іншими людьми.

Якось в підвалі будівлі, де проходила конференція ми зробили маленьку музичну конференцію, де говорили зокрема про вплив культури на суспільство, і маленький клуб, десь на 15 людей. Відвідувачі конференції, що втомилися від серйозних тем могли піти послухати про музику, або просто потанцювати, а ті, хто приходили на музичну конференцію, вивчаючи локацію відкривали для себе світ соціального підприємництва та прав людини. Людям подобається дізнаватися одне про одного. І це працює у будь-якому місті Не знаю, чи важливо, яка аудиторія. Головне — це люди, яким цікаво, що відбувається навколо. Часто вони щось створюють самі та відкриті до нового. 

Щодо аудиторії в інших містах. Мені здається, ядро нашої аудиторії скрізь однакове. Єдине що в різних містах може бути різний бекграунд та слухацький досвід.

Щодо Харкова. У нульових з харківської музичної тусовки було чути 5`nizza, Lюk, Оркестр Че. Чим живе харківська музична сцена зараз?

Мені здається, зараз харківська музична тусовка збирається довкола електронної музики. Є класний проєкт Kultura Zvuka — клуб, школа діджеїнгу, лейбл та ком’юніті людей, які розвивають культуру звуку та музичну культуру. Вони вже вийшли за межі Харкова, відкрили школу в Києві, привозили класних артистів, але потім почалася пандемія. 

У Харкові ще є класний проєкт Rap.ua та Rap.ua Awards. Ідейний натхненник Антон Назарко разом з командою розвиває цю музичну нішу та ком’юніті. Є кілька невеликих угруповань електронних артистів та промоутерів, тусовка навколо Kharkiv Hardcore Fest та Kazka Openair, що збирає цікавих інді-артистів.
Є цікаві гурти, але їх не дуже багато.

Як ви оцінюєте харківську інфраструктуру для фестивалів та концертів?

Чесно кажучи, у Харкові все не дуже з інфраструктурою. Подивимось, чим все закінчиться з цими “прекрасними” нововведеннями карантину вихідного дня. Якщо нічого не зміниться, він дуже сильно вдарить в тому числі і по інфраструктурі. 

У Харкові майже немає місць для концертів, хороших великих майданчиків немає взагалі. Якщо хочеш зробити велику подію, доводиться щось вигадувати ми сприймаємо фестиваль як інструмент для об’єднання людей, змін у суспільстві, привернення уваги до якоїсь події, місця або проблеми. І ми завжди враховуємо це при виборі локацій

 Перший Plan B фестиваль ми робили у цирку Грікке. Це найстаріший цирк країни, він будувався ще за часів Російської Імперії. Унікальна будівля, яку місто може втратити через бюрократію. Ми спробували привернути увагу до цього місця, показати його харків’янам, багато з яких про нього не знали. 

Ми шукали приміщення під Plan B Night, яке могло б вмістити 1500+ людей, та знайшли кулуар Харківського оперного театру. Це величезне приміщення в надрах театру. Там зберігаються декорації, туди заїжджають фури з обладнанням. Працівники  театру спершу подумали, що ми трошки хворі. Там же стоянка, смітники. Вони казали “рєбята, нащо вам це треба?”. Але все ж нам довірились, а потім і самі почали використовувати це місце як альтернативну сцену Loft Stage. Культурні події наносять нові місця на мапу міста
А якось зробили рейв в знаковому для Харкова дитячому кафе Кристал. 

На карантині ви перенесли фестиваль повністю в онлайн, що дало свої плюси: охоплення збільшилося мінімум у 6 разів. Яким ви бачите майбутнє посткарантинних подій, онлайн залишиться домінувати?

Онлайн точно вже нікуди не подінеться з нашого життя, але після карантину — мені дуже хотілось би повернутись в офлайновий формат. Дуже не вистачає фестивального вайбу та живих концертів. У фестивалю є дві частини: конференція Plan B Day та музичний фест Plan B Night. Ідея така: люди приїжджають на конференцію, спілкуються, знайомляться, дізнаються щось цікаве. А потім йдуть разом тусити на концерти та вечірки, спілкуючись уже в неформальній атмосфері. Далі запрошують один одного в різні країни робити цікаві проєкти. Хочеться до цього повернутись, бо людська взаємодія часом відкриває класні й несподівані речі.  Але нам, думаю, треба переосмислити останні кілька місяців, протягом яких ми робили онлайн події, взяти з цього досвіду найкраще, перегрупуватися та подумати, куди рухатися далі. 

Тобто, майбутнє харківської сцени скоріше за ентузіастами, ніж за інституційною підтримкою?

Мені здається, що реальність сцени більш за ентузіастами, за незалежними проєктами. Проте звісно, усі хотіли б вибудовувати сталість та мати якусь підтримку в такий час. Але думаю, що виживуть ентузіасти.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.