Андрій Чемес (Radio Skovoroda): «У 2017 році радіо не може себе ні в чому обмежувати»

Ми запускаємо серію матеріалів про онлайн-радіостанції, в яких будемо дізнаватись про історію створення, особливості роботи та специфіку цих проектів. Першим героєм нашої рубрики став Андрій Чемес, співзасновник львівського «мандрівного радіо» Radio SKOVORODA. 

Ми зустрілись з Андрієм після його лекції на конференції Music Hub в рамках Atlas Weekend та дізнались, як влаштовані «мандрівні студії», хто працює над Radio SKOVORODA Fest та при чому тут «сродна праця» Григорія Сковороди. 

– Ви починали з fm-радіо. Розкажіть, у чому різниця між fm- і онлайн форматами?

– Загалом різниця у тому, що на тих fm, на яких ми працювали, були власники. Переважно, ці власники належать або до якихось політичних сил, або до олігархічних сил. І інколи це все впирається у дуже багато різноманітних обмежень, через які ти не можеш переступити в ефірі. Це стосується і тем, які тобі не бажано підіймати, і гостей, яких тобі не бажано запрошувати, Власне, для нас на початку створення Radio SKOVORODA це була основна відмінність між fm і онлайн-радіо.

– Ви казали в різних інтерв’ю, що fm-радіо стало надто форматним. Що ви мали на увазі?

– Те, що у 2017 році радіо не може себе ні в чому не обмежувати. Світ настільки швидко розвивається, що дуже багато тем стають набагато потрібнішими, якщо можна так сказати. Не говорити про них лише тому, що це не відповідає формату, неправильно. У себе в ефірах Radio SKOVORODA ми намагаємось піднімати дуже багато важливих і потрібних речей — це стосується і прав людини, і розвитку культурної індустрії, і будь-яких інших суспільних процесів.

Але, знову ж таки, ми намагаємось це робити цікаво і так, щоб для аудиторії 18-35 років це було теж цікаво. Щоб це було нестандартно, прогресивно, модно, якщо можна таке слово до цього приставити. Тобто будь-яка тема, подана до конкретної аудиторії, може бути цікавою і немає вже тем, про які не бажано говорити. Тому ми і називаємо себе «Радіо вільних ідей». У нас в ефірі може бути все.

– Думаю, тут варто повернутись до історії створення. Розкажіть, як вам прийшла ідея створити онлайн-радіо?

– Є такий Артем Галицький. Він музичний редактор багатьох класних радіостанцій, у нього чудовий смак. Він створив чат у фейсбуці, в який додав мене, журналіста Володимира Бєглова і телеведучу Мар’яну Романяк. Ми зустрілись на каву і почали говорити, хоча ми до того не були друзями. Ми так сиділи і говорили, як працюється там чи там, що подобається, що не подобається. Так дійшли висновку, що, можливо, вже є шанс створити щось своє.

– Чому ви обрали саме цю назву?

– У мене таке враження, що це не ми вибрали цю назву, а вона нас. Пізніше було доволі багато містичних речей, пов’язаних зі Сковородою. Мені здається, що він десь у навушниках сидить і нас слухає, допомагає розвиватись, надихає і підштовхує до нових речей (сміється).

Сковорода був новатором і філософом, говорив про сродну працю (концепція Григорія Сковороди про те, що кожен має займатись тією роботою, що відповідає природним здібностям людини — прим.ред). Це те, про що ми – медійники, журналісти – завжди говоримо. Ви ж тут сидите не просто так, і зараз спілкуємось ми з вами не просто так. Це відбувається тому, що ви відчуваєте, що вам подобається те, що ви робите. Власне, ми так само хотіли максимальну увагу приділяти тому, що нам подобається, щоб не було ніяких обмежень. Оця сродна праця. Так і сталося, що без грошей ми почали займатися своєю сродною працею і одне за друге зачепилось, почало розвиватись.

– Скільки людей зараз у команді Radio SKOVORODA?

– Це питання змінне. Людей, які постійно щось роблять для Radio SKOVORODA, – дев’ять. Це і ведучі, і технічна сторона – звукорежисери, музичний редактор і так далі. Але людей, які причетні до створення різних програм, авторів – їх понад 30.

– Чи є можливість охочим, у яких з’явилась, приміром, ідея для шоу, приєднатись до вашої команди?

– Можна приєднатись. Зараз у нас канікульний період, новий сезон почнеться аж у вересні. Можна нам написати у фейсбуці «Ей, як ваші справи? У мене є ідея, може щось спробуємо разом?». Але у нас були випадки, коли люди зовсім без ніякого досвіду писали і ми вирішували спробувати. І вони пробували. Але ми розуміємо, що це не зовсім той контент, не зовсім та якість. Тому так ставалось, що ми з людьми розходились. Людина має чітко розуміти, що вона може це робити так і так. Для нас якість дуже важлива, але загалом були випадки, коли люди пропонували щось і так ставалось, що ми досі працюємо з ними, вони роблять якісь проекти.

– Як влаштована робота на Radio SKOVORODA? Чи є постійна студія?

– Власне, ми як тільки починали, то придумали формат «мандрівної студії» не з доброї волі, якщо можна так сказати. Просто не було коштів та можливості зробити свою красиву студію. Тому ми спробували такий формат – ставити студію у різних локаціях. Знову ж таки, цей Сковорода, який слухає у навушниках наше радіо, він же теж був мандрівник. Так само і ми мандруємо. Цей формат за нами закріпився і ми разом із Сковородою мандруємо далі.

Зараз так складається, що потрібно якесь одне місце, бо хтось може поїхати, наприклад, у Варшаву і звідти робити матеріали, хтось у Києві, хтось у Львові. Відповідно, зараз задіяно вже три студії паралельно і робити щось на місці вже складно. Повинна бути локації, куди можна прийти і в домашній атмосфері провести якісь ефіри чи зробити записи, тому над стаціонарною студією ми зараз працюємо.

– Ви згадали студії у Варшаві, тому я не можу не спитати про ще один закордонний проект. Ви планували робити ефіри з США. На якому етапі цей проект?

– Зараз ми його відклали. Це був проект пов’язаний з діаспорою. Але зараз дуже багато роботи навколо «мандрівних студій». На літо ми взагалі майже відмовились від всіх програм, бо ми просто не встигаємо з нашими пересувними студіями. Але цей проект про діаспору ми далеко не відкладаємо, бо він вже є прописаний, можливо з вересня до нього повернемось.

– Ми багато вже згадували про «мандрівні студії», тому розкажіть як цей формат працює? Як ви обираєте місце та забезпечуєте технічну якість?

– Це все «метод тику». Ми довго до цього йшли. Загалом, ми інколи між собою жартуємо, що Radio SKOVORODA було створено з сірників і скотчу, тому нам не потрібно багато техніки. Ясно, що є певні технічні рішення, до яких ми дійшли і які працюють.

Знову ж таки, зробити хороший звук, коли навколо тебе гримить музика, особливо якщо це фестивалі і головна сцена від тебе за 20 метрів, це важко. Але весь цей інтершум, який створюється навколо, додає шарму і відчуття присутності, ніби слухач є на цій події. Тому ми намагаємось робити якісний звук і зараз ми ставимо ставку на відео, щоб воно було якісне і цікаве.

– Розкажіть про найважчі ефіри, які вам траплялись.

– Чесно кажучи, не можу пригадати прямо важкі ефіри. Бувають складні локації. Наприклад, коли це якесь відкриття і в тебе мало місця, тому ти мусиш на одному малесенькому столі вмістити мікрофони, пульт і ноут. Усе це досить складно, особливо, коли хтось іде, тебе зачіпає, щось може впасти.

Якось ставили студію на вулиці Лесі Українки у Львові. Це досить вузька вулиця і, хоч там автомобілі не їздять, іноді місцеві мешканці можуть заїжджати. Наша студія стояла посеред дороги, тому коли хтось їхав, треба було піднімати стіл і відходити. Ми тоді казали в ефірі, «секундочку, в нас їде машина і треба переставити студію. Ага, вона проїхала, ставимо назад». Такі моменти можуть бути.

Загалом, найважчим був перший ефір, коли ми ще не знали, як це спрацює. Ми тоді мали набагато більше якоїсь незрозумілої техніки, яка, як ми потім зрозуміли, нам і не потрібна. Я пам’ятаю, коли ми ставили, як ми думали, екран, який має забирати звук. Я разом із дядьком моєї дружини у нього в гаражі, вночі цей екран складав до купи з таких великих фанерних штук, поролоном обмотував, а потім банером накривав. Він був шалено важкий. Такий важкий, що його не можна було підняти, прямо ціла стіна. Ми його грузили у спеціальний бус, везли у центр, де мала бути студія, але там його не вийшло поставити, бо він просто не влазив нікуди. Біля цього місця, де мав бути ефір, є церква. Отець тої церкви — мій хороший знайомий. Я попросив його нашу стінку лишити у церкві, щоб забрати її зранку. Ми стоїмо на тому місці з величезною бандурою, не знаємо, куди її поставити. Потім врешті принесли її на локацію і вияснили, що вона не працює і ця стінка просто для краси. Такі нюанси інколи бувають, але це все досвід.

– Яких найцікавіших гостей ви можете згадати?

– У нас так склалось, що ми товаришуємо з нашими гостями, вони нас люблять. Ми дуже тішимось, коли Джамала приходить на ефір, наприклад. Вона буквально позавчора (розмова відбувалась 28 червня — прим.ред) заходила і ми поставили студію під деревом. Вона прийшла і каже: «О, студія під деревом у парку, такого в мене ще не було!».

Практично зі всіма артистами ми дружимо. Усі хороші, з усіма класно і приємно спілкуватись.

– Ви багато підтримуєте молоді гурти. Наприклад, для Latexfauna ви взагалі стали чи не першим майданчиком. Як ви знаходите їх? Чи це все вони самі на вас виходять?

– Це все наш Артем Галицький. Він завжди намагається виловлювати найшвидше щось таке цікаве, що з’являється. Я пам’ятаю, як він взяв в ротацію пісні Latexfauna. Тоді про них взагалі ніхто не знав, вийшла тільки перша пісня. Вони дізнались, що ми їх крутимо, і написали нам подяку, а ми, у свою чергу, запросили їх виступити на нашому фестивалі. Так воно все закручується — ми починаємо спілкуватись, ходимо разом на пиво і всі вони стають хорошими друзями Radio SKOVORODA.

– За вашим плейлістом складається враження, ніби у вас української і закордонної музики десь 50 на 50 приходиться.

– У середньому, можливо, десь так. Можливо, трошки більше іноземної.

– У вас є якесь «внутрішнє квотування»?

– Ні. Ми ніколи про це, чесно кажучи, не говорили, бо у нас ніколи не було проблеми з українською мовою. Ми себе одразу назвали «перше україномовне онлайн-радіо». Коли почалась уся ця історія з квотами, то ми не зрозуміли з чого шум. У нас все ведення тільки українською мовою, українських виконавців ми крутимо. Можливо, не аж так багато, але ми не відчуваємо, що потрібно більше.

– Ви вже згадували про Radio SKOVORODA Fest. Чи та сама команда займається його організацією?

– Так, та сама команда працює. Ми взагалі трудоголіки і нам треба в команду якусь таку людину, яка стояла б з батогом і підганяла, що «ти робиш то, а ти то» (сміється). У нас є такі «вільні поети», які збираються у кімнаті, то є багато розмов і мало діла. Ми, до речі, шукаємо якогось хорошого project-менеджера, бо ми якісь надто творчі. Зараз ми робимо все самі, але так неправильно.

– Скільки людей відвідує ваші фестивалі?

– Останнього разу, на наш четвертий фест, прийшло 900 людей, що для нас було несподівано. На всі фести приходить від 500-а людей і більше, що в принципі для такої молодої радіостанції класно. У липні ми проводимо вже п’ятий.

І це ще один момент, який відрізняє fm і онлайн. Онлайн — більше нішова історія, людина відчуває свою близькість до нас. Вона знає, як ми виглядаємо, що ми любимо, які теми піднімаємо. Можливо, наш слухач ототожнює себе з ведучими і тими темами, що звучать в ефірі, відповідно і лояльність вище. Нас не слухає одночасно сотні тисяч слухачів, але нас слухають свої.

– Ви казали рік тому, що ваша цільова аудиторія — це творчі, креативні люди, що зазвичай залучені в IT, від 18-35 років. Зараз щось змінилось?

– Увесь цей умовний, хоч я не люблю це словосполучення, креативний клас – це досі ядро. Мені здається, що у деяких проектах з’являється і трошки старша аудиторія.

– Зараз в Україні стрімкими темпами росте кількість онлайн-радіостанцій. Чи відчуваєте ви конкуренцію з ними?

-Я не можу сказати, що це конкуренція. Конкуренція – це коли є розвинена галузь, у якій є багато грошей, відповідно там є за що змагатись. Зараз в онлайні я не відчуваю ще дуже багато, скажімо так, інвестицій чи зацікавлень рекламодавців. Галузь тільки розвивається і те, що з’являється нові радіостанції — це плюс для нашої справи. Так рекламодавці почнуть розуміти, що це тренд, що це окрема сфера і що комусь вона потрібна. Відповідно, будуть більше звертати увагу на рекламу на онлайн-радіостанціях.

Тому конкуренцію я не відчуваю. Мені приємно, що з’являються радіостанції, які на мою думку, якщо так можна нескромно сказати, брали якесь натхнення від нас і роблять власне оцей формат «мандрівних студій». Я вже кілька радіостанцій бачив, які так себе позиціонують, і це означає, що це потрібно.

– Чи можливо монетизувати онлайн-радіо?

– Це важке запитання. Можливо, рік тому я б інакше на нього відповідав.

Воно все розвивається, просто повільно і інколи це заважає. Я дивлюсь на інші онлайн-радіостанції, спілкуюсь з їх засновниками і вони кажуть, що відчувають прогрес, що це колесо рухається. Інколи це збиває з пантелику, бо ти розумієш, що, щоб це все розвинулось до нормальних масштабів, треба час, і це не дуже райдужно виглядає. Але у цей момент треба стукнути себе по спині і сказати «так, треба доводити діло до кінця, триматись своєї дороги і бути впевненим у тому, що все буде добре і приноситиме свої дивіденти».

– Розкажіть, чого чекати від осіннього сезону?

– Не знаю (сміється).

– У весняному сезоні було багато розмовних шоу.

– Так, дуже! Я думаю, що в осінньому сезоні буде менше програм. У весняному сезоні ми мали багато всього і ми не встигали. Накладаються усі ці «мандрівні студії», які забирають дуже багато часу. Дуже часто у нас працює дві паралельні студії, плюс ще два проекти і це вже забагато. Тому, я думаю, у нас буде постійне денне шоу і, можливо, одне шоу на день тематичне.

– Формат ранкового шоу так і не збираєтесь вводити?

– Ми, можливо, цього сезону трошки поекспериментуємо, але так щоб на постійно я вам дати відповідь з ранковим шоу я не готовий.

– І останнє, уявіть, що до вас приходить людина, яка нічого не чула про Radio SKOVORODA. Чому вона має обрати саме вас і які шоу ви б порадили їх послухати у першу чергу?

– Я би порадив просто включити наше радіо і послухати нашу чудову музику, яка надихає. Музика на Radio SKOVORODA є для того, щоб надихати.

У нас все можна і треба слухати. У нас є дуже круті програми, які робить Володимир Бєглов; є веселі програми від Lviv City Stand Up; є дуже крута програма від одного з топових мандрівників Ореста Зуби, який дає ексклюзивні поради; є програма від Collegium Musicum, які нестандартно говорять про класику. Багато було спецпроектів, як «Чистий четвер». У нас у Львові є проблема зі сміттям і ми вирішили зробити проект, який розповідав би як можна сортувати і утилізувати, куди можна здавати сміття, приклади європейських країн. Це був короткий проект, буквально 5-6 програм, але він дуже добре розійшовся і зараз ми будемо робити текстові варіанти цих розмов.

Фото: Вікторія Мишкоріз