Хто такі HUDAKI Village Band та чому їх варто послухати вже зараз

Цього місяця вийшов короткометражний фільм Rekity, який об’єднує в собі декілька пісень HUDAKI Village Band — фольклорного колективу із закарпатського села Нижнє Селище. Режисером роботи стала відома українська кліпмейкерка Анна Бурячкова. «Рекіти́» — закарпатська народная весільна пісня, названа на честь однойменного села.

У кадрі — життя українського заробітчанина із усіма типовими проблемами. Кохання, переїзд, дружба та пошуки себе. За кадром — фольклорні пісні, зіграні та заспівані на незвичний манір від HUDAKI Village Band. Ми вирішили дізнатися детальніше, що це за гурт та чому в Європі про нього знають набагато більше, ніж в Україні.

«Спочатку зібрались грати разом просто для задоволення. Грали на весіллях у друзів, потім друзі запросили виступити на маленьких сценах у Швейцарії. Потім нам стало цікаво, ми намагались знайти інших хороших музикантів і хороших людей поруч», — розповідають учасники гурту про своє заснування.

Локомотивом створення Гудаків став австрієць Юрґен Крефтнер, більш відомий як Юрій Буковинець. Він одружився з українкою та переїхав на Закарпаття. 2001 року вийшов дебютний альбом ГудакиГурт почав гастролювати Європою.

2005 року вийшов альбом Музика із ГандалаДо нього увійшли композиції старих музичних майстрів Василя Малючука (дримба) та Івана Волошина (спів, сопілка) з Нижнього Селища. Трохи пізніше, 2007, Гудаки зняли свій перший кліп.

У своїй творчості гурт не використовує класичні способи аранжування. Музиканти не користуються партитурами, не грають по нотах. «[Все робиться] На слух. Під час репетицій шукаємо засоби зробити звучання цікавим і переконливим. Буває так, що ми щось змінюємо вже у зіграному репертуарі, щоб не впадати в рутину».

2009 року вийшов третій альбом — Гудаки не люди, а вже 2010 року сталася значна подія — HUDAKI Village Band переміг у конкурсі «Plauener Folkherbst» та отримав звання кращого фолк-гурту Європи. Того року гурт дав більше 50 концертів у Європі, включаючи Німеччину, Нідерланди, Бельгію тощо. За словами Юрка Буковинця, більша частина аудиторії концертів — не українці.

2013 року вийшов новий альбом Вандруй!, знову наповнений українськими народними піснями. «В колективі музиканти, які грають на весіллях протягом десятиліть. У нас, в Карпатах, люди до сих пір співають і грають свої давні пісні. Музиканти — такі собі живі енциклопедії, – пам’ятають дуже багато старих пісень і танців», — розповідають Гудаки.


Цього року Гудаки випустили новий альбом — YO! . Частину платівки можна послухати на SoundCloud.

Презентація альбому відбулася в київському клубі Closer. У той же час вийшла відеоробота на Rekity. А про Гудаків почали говорити набагато більше.

Головна сила Гудаків — непідробна автентика. Цей гурт не намагається підлаштовуватися під кон’юнктуру, та використати елементи фольклорного звучання. Вони і є фольклор. Це люди, які навчалися грати на весіллях, у себе в селах, в природному середовищі українських народних пісень. У їх альбомах не тільки мелос Закарпаття, там можна зустріти, наприклад, лемківські народні пісні.

Про це говорить і Марко Галаневич із гурту ДахаБраха: «Якщо колектив грає на народних інструментах, то він уже набагато цікавіший, ніж той, що користується «йоніками-самограйками». Але є речі, які і не поясниш. Це коли жива народна енергія торкається тебе, захоплює і несе в інший час і простір. Так як то буває з Hudaki Village band».

Наразі Гудаки — це самобутній колектив, творчість якого більш цікава європейцям, а не українцям. Це підтверджує дисбаланс у кількості концертів за кордоном та на батьківщині. У контексті цього, сюжет відео Rekity видається ще більш символічним.


 Анна Бурячкова, режисерка

«Я довольно давно была знакома с музыкой Hudaki Village Band. В прошлом феврале Esse Production House предложили мне сделать клип на новую песню группы. Далее случилось знакомство с Юргеном, и все понеслось.

На самом деле, изначально было несколько идей. Ближе к лету мы поехали на концерт группы в Нижнее Селище, это Закарпатье. Провели там не больше суток, однако, для меня это послужило катализатором развития этой идеи. Все предельно честно — люди влюбляются и расстаются из-за погони за звездой удачи и заработка. Таких примеров на западной Украине бесконечное множество. Очень хотелось откровенно, но художественно рассказать об этом. Ведь как далеко бы мы не бежали, мы там, где наши сердца.

Гудаки меня подкупили честностью. И невероятным магнетизмом. Это особенно хорошо чувствуется на концертах».


 Марко Галаневич, гурт ДахаБраха

«Десь в 2005-му чи 2006-му році театр ДАХ було запрошено на фестиваль Селиська співанка. Там ми і зустрілися. Пригадую, що добиралися великим автобусом, пробили колесо і приїхали уже вночі. Проте, організатори нас дочекалися, адже був накритий великий стіл. Так само нас дочекалися музиканти з Гудаків. Від тих пір то любов.

Вони цікаві тим, що є таким собі первинним фольклорних колективом. Не науковцями чи композиторами, що працюють з обробками народних пісень, а самим «народом». Разом з тим, знаю, що вони постійно працюють над собою і вдосконалюються».