«Мальопис року»: як українська комікс-індустрія отримала власну премію

Український ринок мальописів розвивається швидкими темпами, і в цьому процесі все більше формується не лише контент, а й культура його сприйняття. Один із важливих кроків у цьому напрямку — створення відзнаки «Мальопис року». Премія, яка починалася як ініціатива ентузіастів, поступово набуває ваги й впливу в межах вітчизняної індустрії. Розглянемо, як виникла ця нагорода, як змінюється її формат та що вона означає для українських авторів і читачів.

Створення премії стало логічною відповіддю на потребу української мальописної індустрії мати власний майданчик визнання. Автори ютуб-каналу та спільнота поціновувачів мальописів Третя Паралель про це замислювалися вже неодноразово, аж поки ініціатива не вийшла за межі обговорень:

«Питання полягало лише у тому, хто мав би за неї взятися. Ми на Третій Паралелі неодноразово обговорювали, що це можемо бути ми, а коли до нас прийшов Юрій з медіа UAGEEK із подібною думкою, ми зрозуміли, що час настав і зібрали журі», — коментує головний менеджер відзнаки Микита Янюк.

Першим завданням організатори визначили базові речі: створити систему голосування і провести церемонію. Індустрія зреагувала позитивно, а формат, заснований на живому спілкуванні та обговореннях, показав себе з найкращого боку.

«Ми добре посиділи, побазікали про мальописи й оголосили переможців. А отже — реалізувалися».

Еволюція формату: з живої дискусії до двоетапної події

Згодом формат відзнаки зазнав змін. Замість одного довгого стріму організатори вирішили розділити захід на дві частини: офіційну церемонію та неформальне обговорення.

«Ми зрозуміли, що формат живого спілкування вдалий і звичний, однак відзнака потребує більш прямого й церемоніального формату».

Такий підхід зробив подію доступнішою для глядачів, яким важливо побачити результат, не витрачаючи години на перегляд обговорень. Водночас обидва формати збереглися: офіційна частина у вигляді підготовленого відео та стрім — як простір для дискусій.

Категорії стають ширшими: чому додали ліцензії

Хоча основною метою відзнаки було привернення уваги до українських авторських творів, організатори не могли оминути ліцензійний сегмент, який складає значну частину ринку.

«Насправді саме ліцензії займають більшу частину ринку мальописів, а деякі видавці фокусуються майже виключно на перекладених творах», — розповідає Микита Янюк.

Тож у 2025 році до премії додали окрему категорію для ліцензій. Видавці могли самостійно номінувати одну ліцензію у кожній з трьох категорій: Європа, Америка, Азія. Голосувало за них обмежене журі, а сам факт участі видавництв позитивно вплинув на зацікавленість подією.

Як формується шортлист і чи буде офлайн?

Система визначення переможців побудована на двоетапному голосуванні. Спершу — формування шортлисту, згодом — вибір переможця. Винятки можливі лише в разі обмеженої кількості номінантів у категорії.

«Переможців ми обираємо шляхом двоетапного голосування. Перший етап — це шортлист, другий — переможець, якого всі дізнаються вже під час відеоцеремонії», — розповідає Микита Янюк.

Поки що перехід в офлайн-формат не на часі — організатори не отримували відповідних пропозицій і зосереджені на вдосконаленні наявної онлайн-моделі.

Вплив на індустрію

Чи допомагає премія українським авторам стати помітнішими? Частково так — особливо у випадку нових категорій, як-от «Короткі історії», де представлені нові імена. Але головна сила відзнаки, за словами організаторів — у створенні сталої події, яка вписується в календар індустрії.

«Не певен, що більшість наших глядачів відкривають для себе нових авторів саме завдяки нашому заходу, хоча цього року новостворена категорія “Короткі історії” таки висвітлить певних авторів значно ширше», — розповідає Микита Янюк

---

Читайте також: «Нашебачення. Повернення легенди»: як це було