Антон Слєпаков та ДахаБраха розповідають про любов та співпрацю із гуртом Port Mone

Port Mone – тріо, яке вважають одними з найбільш яскравих представників сучасної білоруської музики. Їхню музику називають “мінорною сумішшю з пост-року та фолку”, “чимось середнім між мінімал-техно, фоновим джазом та нью-ейджем”. Незважаючи на те, що білоруси доволі рідко бувають в Україні в них є спільна платівка Khmeleva Project із гуртом ДахаБраха, яка вийшла 2012 року. Усі три платівки Port Mone отримували “Альбом року” за версією міжнародних експертів порталу Experty.by.

26 грудня Port Mone зіграють в Майстер Класі в Києві. Напередодні концерту ми вирішили запитати в учасників гурту ДахаБраха, звідки в них така любов до білорусів. А також поговорили на цю тему із ще одним шанувальником Port Mone – Антоном Слєпаковим з гурту Вагоножатые, який також мав досвід співпраці із музикантами гурту.

Ніна Гаренецька, гурт ДахаБраха:

Перший раз я почула Port Mone у запису. На їх концерт у Києві випадково сходила наша Іринка, з гурту «ДахаБраха», там вона обмінялась з музикантами дисками. І наступного дня прийшла до нас у великому захопленні й з ідеєю зробити з Port Mone спільний проект, адже те, як вони відчувають музику дуже близько до нашого поняття. Ми подумали, що непогано було б об’єднати їхню інструментальну емоцію з нашим традиційним співом, не менш емоційним. Нас зацікавили нестандартна форма і глибока емоційна насиченість композицій.

Звісно тепер ми дружимо і дуже за ними сумуємо.На жаль, наш проект зараз не грає. Але ми не втрачаємо надії, що наші енергії ще зустрінуться на сцені й затанцюють надзвичайно гарний танок!

Як на мене, музику Port Mone можна описати словом – море. Треба заплющити очі й просто співпереживати цю музику. Ці музиканти дуже вдало передають свої емоції за допомогою інструментів: акордеона, бас-гітари, джамбе. Часом сумно, часом сентиментально, часом — це любов і ніжність. Port Mone — це нестандартна музика, яку не почуєш скрізь по радіо чи телебаченню.  Вона атмосферна та вимагає уваги й віддачі від слухача

Чи я піду на  концерт Port Mone у Києві? Звісно! Вони зробили багато нового і я дуже хочу це почути! Варто не пропустити цю подію, якщо ти дійсно любиш МУЗИКУ і неважливо хто ти є.

Марко Галаневич, гурт ДахаБраха:

З музикою Port Mone я познайомився завдяки колезі по гурту “ДахаБраха” Ірині Коваленко. Вона була на київському концерті, де познайомилась з музикантами, і одразу написала нам в групу, що то було щось неймовірне, що треба щось з ними зробити. Port Mone — інструменталісти, “ДахаБраха” більш вокалісти, тому підспівуючи увесь концерт, Іра тоді одразу зрозуміла, що це доля. Ми зробили спільну програму, від праці над якою отримали величезну насолоду і чудовий результат! З Port Mone ми залишились гарними друзями, хоча сьогодні зв‘язки підтримуємо тільки в інтернеті та ходимо на концерти один одного.

Мені завжди важко описувати музику. А про таку музику, як у Port Mone, взагалі слів не підбереш. Це музика без слів, але з надзвичайно сильними емоціями та переживаннями. Особливою космічною атмосферою. Музика естетська, тонка та драматична. Вона унікальна, я ні з чим не можу її порівняти. Це свій особливий музичний простір і час.
Я довго чекаю на цей концерт, бо хочу почути наживо нову програму і старі улюблені композиції. Особливо раджу його людям, які люблять нетривіальну, якусь особливу музику, але ще ніколи не чули Port Mone. Бо той, хто хоча б раз їх почув і так прийде.

Антон Слєпаков, гурт Вагоновожатые:

Я прекрасно помню, как я познакомился с группой Port Mone. Мой днепропетровский приятель Саша Чиж, с которым мы в то время играли по субботам в футбол, сказал мне после очередной игры : «Приходь сьогодні в Master Shmidt, там буде дуже цікавий гурт з Білорусі, дуже тебе запрошували і хотіли, щоб ти був». Но у меня было намечено в этот день празднование дня рождения и прийти я не смог. В этот же день я послушал музыку Port Mone в сети и страшно пожалел, что не сумел присутствовать на их живом выступлении.

С каждым новым прослушиванием медитативная импровизация белорусского трио расползалась по комнате аляповатым световым пятном… я погружался в неё все больше и больше и к исходу пятого прослушивания стал практически фанатом коллектива. Даже Ростислав Чабан, заглянувши как-то к нам на чай оценил «интересного коллегу-басиста», а Слава был всегда довольно скуп на комплименты коллегам. С тех пор я всегда следил за Port Mone. И когда они было в обойме новой белорусской волны фестиваля «Можно» Саши Богданова, и во времена их совместного альбома с «ДахойБрахой», и когда ребята подписали контракт с легендарным английским агентом Ником Хоббсом.

Но для меня Port Mone всегда существовали в некой параллельной реальности, никак не пересекающейся с моей, кроме того небольшого концерта в Днепре. И вот однажды, осенью 2014 мне написал Сергей Кравченко (перкуссионист Port Mone) и предложил поучаствовать в его электронном проекте sk.ein. С кавер-версией на песню «горри» легендарной формации «Перкалаба». Эта совместная работа получилась очень тонкой, лиричной и трепетной. Кроме того, она стала первой песней, которую я исполнил на украинском. Виртуальная дружба переросла в общечеловеческую. Мы выступили на «перкалабовском» концерте, много гуляли по городу….писали друг другу письма.

В Польше, на фестивале Krynki мы познакомились с аккордеонистом Port Mone – Алексеем Ворсобой. А в нынешнем феврале, в Минске и с басистом – Алексеем Ванчуком. (Человек просто крепко стиснул меня в объятиях).

Почему я рекомендовал бы этот концерт? Зачем, что то говорить, когда и так все понятно. 26 декабря Port Mone привозят новую «экологическую» программу, а для меня их приезд двойная или даже тройная радость — повидаться с друзьями и впервые услышать эту всепогружающую музыку живьем. Наконец-то закрыть гештальт и попасть на тот, когда-то пропущенный концерт.

Фото Антона Слєпакова: Настя Телікова

Фото Ніни Гаренецької: Philippe Ruel

Фото Марка Галаневича: Jan Rijk