Пісня за піснею: Артистка Чуприненко про свій дебютний альбом «Екскурсії по городу»

1 травня у Артистки Чуприненко вийшов дебютний альбом. Екскурсії по городу — це дев’ять пісень про Херсонщину в окупації, про зв’язок між матір’ю й донькою через сотні кілометрів і лінію фронту. Про дім, до якого не можна повернутися, але з якого неможливо піти.

Мама Марусі залишилася на тимчасово окупованій Херсонщині й щороку надсилає доньці відео — екскурсії городом, який вона садить. Це стало для артистки можливістю побути вдома, поки додому не можна.

«Це нелегкий альбом. І з одного боку мені дуже хочеться, щоб його почули люди, а з іншого — мені так страшно, що його хтось почує, тому що це трошки більше, ніж просто документальні пісні», — каже Маруся Чуприненко.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» Артистка Чуприненко розповідає про кожну пісню в альбомі.

Одіяло

​​Це перший трек альбому, і єдиний з матюками. Я довго думала, чи треба з матюками щось виставляти, по-перше. А по-друге, коли ми з саундпродюсеркою Кариною Рожевською склали вже альбом, склали порядок пісень в альбомі, то ось це — було найкраще рішення. Але при цьому це настільки для мене складно зрозуміти, що це тоже я і ці відчуття — це теж мої відчуття. Ось стільки злості — це теж мої відчуття. Бо я часто спираюся на відчуття любові в музиці та стараюся транслювати відчуття любові в музиці. Але злість — це теж частина життя, і без цього розповідь про дім була б точно неповною. Тому маємо оттаке Одіяло.

Взагалі я написала Одіяло вночі після розмови з батьками, коли тата відмовилися приймати в лікарню з українськими документами. Тому там і є злість.

помидорки низькорослі ранні

Цей трек про мамині екскурсії по нашому городу. Під час створення альбому частина великої нашої роботи з саундпродюсеркою заключалася в тому, що ми передивлялися мільярд кружечків від моєї мами. Просто мільярд відео, де вона розповідає про наш город і показує, що вона садить, які є дерева, які квіточки посадила. І це все дуже мило. Ми переслуховували дуже довго і вибирали шматочки. Спочатку ми скоротили до 7 уривків, потім до 5, і потім до 3 шматочків. Дуже важко нам було обрати, що ж саме ми хочемо залишити. 

Світ повен любві

Найсвітліший трек альбому, про дорослішання. Він єдиний, який я написала ще до повномасштабного вторгнення, коли я тільки-но починала працювати з жанром документальної пісні. Я написала її взимку, коли була у своєму селі. І після канікул, коли поверталася, а жила я на зйомній квартирі з подружками, вони питали, що я новенького написала, а я їм завжди грала. І ось після канікул вони знов питали та мені стидно було грати цю пісню, бо дівчата з таких різних регіонів, і в них певно всьо по іншому було, не так, як в мене, і нащо її тоді співати. А виявилося згодом, що багатьом вона дуже близька. 

У дитинстві я жила в оточенні любові та була впевнена, що весь світ — такий. У процесі дорослішання дуже розчарувалася, бо виявилося, що світ повен не тільки любові, а ще й несправедливості, ненависті та болю. Довго не могла змиритися з цим, та з часом зрозуміла, що світ мені нічого не винен, світ це просто світ. І якщо я хочу, щоб він був повним любові, то це моя відповідальність робити його таким. 

Заміновані поля

У мене було багато назв цієї пісні. Колись це було «Грунт». І мій гітарист ніяк не запам’ятовував назву її, завжди казав: «Це та пісня, про бєзнадьогу?». Тому вона має ще одну назву — «Бєзнадьога». А коли вже складали альбом, то я зрозуміла, що назвати треба так, щоб люди могли асоціювати її з чимось. Дуже люблю цю пісню. Ода любові до степового краю:

«Стоячи на піщаній землі видно занадто багато неба».

Одна з найбільш складних та реалістичних. 

в мене тоже все нормально

Дуже щемко мені від маминої фрази

«може желє колись будемо робить».

Хочеться берегти це відчуття тяглості та звʼязку з людьми, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях.

Серце

Ця пісня вже встигла полюбитися всім. Акустичну версію ми записали ще у 2022 році, у вимушеній еміграції в Будапешті. В альбомі вона вже оновлена, ширша версія. У Серці лише уві сні можна знайти полегшення та повернутися додому.

Камінь

Це трек про тугу за домом, куди неможливо повернутися. Камінь я написала через рік після Серця, і тут вже навіть у сні неможливо знайти спокій. Серце, яке вміє міцно любити — приречене міцно тужити за втратою.

шоб земля не гуляла

Мам, продовжуй садити города, будь ласка! Збирай врожай! Закатуй смачне варення, яке ми обов’язково зʼїмо разом!

Дощ

Ця ніжна дзвінка версія Дощу для того, аби зацілувати наші зранені серця, подути на ранку.

---

Читайте також: Пісня за піснею: Priana про мініальбом «Втеча»