Пісня за піснею: Покруч про альбом «ПКРЧ Голосними»

Головна

Музика

Лірум

Музика

Лірум

•

4 години тому

19 травня вийшов альбом ПКРЧ Голосними від супергурту Покруч. Проєкт заснували ще у 2015 році Євген Петрусенко та Сергій Любінський (ТОЛ, Velikhan, Revet Sound), згодом склад розширився завдяки участі Гліба Проціва (Vivienne Mort) та Олександра Грідіна (MegamasS).

ПКРЧ Голосними гурт створював протягом 10 років. У записі взяв участь 71 музикант, а треклист побудований як цілісна музична подорож. Композиції плавно переходять одна в одну, формуючи власну драматургію та настрій.

Альбом — своєрідний лабіринт, у якому кожен слухач може знайти власний маршрут. Музиканти про релізу кажуть:

«У ньому немає єдиного правильного маршруту, але є відчуття незворотності. Пройшовши цей шлях, слухач уже не повертається у початкову точку. Це не гра заради гри та не головоломка як форма — радше складна система, функціонування якої неможливо пояснити простими словами».

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» фронтмен гурту Євген Петрусенко розповідає про кожен трек альбому ПКРЧ Голосними.

Велкам

Це, мабуть, єдина пісня, текст якої написаний на замовлення. На замовлення мого внутрішнього роботодавця, в якого була тільки фраза «все це вам віддам — велкам». Ідея проста: це присвята всім тимчасово ненародженим людям планети Земля. Друга назва — Ненародженим. Тож заради цієї ідеї довелося попрацювати. І наче не дарма — ненароджені народилися.

Чума

Це епічна і важка історія. Її основа — оповідання Пʼєра Буля «Загадковий Святий»: про острів прокажених, куди припливає «святий» і, не боячись, обіймається з усіма. А у фіналі виявляється, що він хворий на чуму — і всім, хто на острові, лишилося жити лічені дні. Буль написав про це ще в середині XX століття — але історія не змінилася. Є ті, хто простягає руки в обіймах, а потім виявляється, що в цих обіймах — вирок. Метафорично тут багато порівнянь — наприклад, зросійщення.

Руки

Якось, просто граючи цей початок на гітарі та щось мугикаючи собі під ніс, я вслуховувався в музику, і звідти почув фразу: «можна я буду твоїми руками»? Вирішив продовжувати грати… а потім виринула іще одна: «щоб творити дива!». У мене аж мурашки побігли. Зрештою, відклав цей творчий вир на пізніше, бо все виглядало надто містичним. А зараз думаю, що дарма. Власне кажучи, це єдині сильні слова там. А ні. Іще «Ом».

Сон Це

О, солярне коло! Пращури вірили, що тебе виносять олені на своїх рогах. Але винести тебе — справа не з простих. Скільки років я з тобою провів. Засинав та просинався з тобою. Скільки опіків загоїв та ударів вистояв. Але все ще часом ловлю себе на насолоді від дотику твоїх променів. І в такі моменти здається, що це все сон. І завтра ти знову сяятимеш, даруючи життя. Стоп. Адже так і буде. Чи не сон це?

969-й км — зупинка міської електрички у Юрʼївці, Павлоградський район. На жаль, після ряду обстрілів вона вже не ходить.

Танго

Танго — це зима. Ще ніхто зі мною так не танцював, як вона. Рух — це єдиний ключ до виживання. Не рухаєшся — замерз. І ось вже всі ходять і роздивляються замерзлі скульптури. Цей любив спати — і замерз. А цей любив розглядати замерзлі скульптури… В моїй уяві чомусь постає дівчина в повному сноубордистському спорядженні, але зі зламаною рукою. Де я таке бачив?

Можливо, якась замерзла скульптура…

М11У4Л7 — це те, що в пісні Ганг маскується за шквалом інструментів, але, на нашу думку, варте окремої уваги. Образ вогняної колісниці доповнює експериментальна труба Олександра Яненка.

Ганг

Це не пісня. Це присвята. Це пресвята. Калі — богиня часу, смерті та руйнування в індуїзмі, одна з найвідоміших богинь індійського пантеону. Що ти їй віддав би найдорогоціннішого з того, що маєш? Ти кажеш — хіть (наприклад). І ось ти вже чихуахуа (наприклад).

40138Н — інтерлюдія до пісні Авангард. Прощання з усім мирським. Радіоприймач як останній зв’язок із минулим світом летить у воду.

Авангард

Це пісня обрію, пустелі, самотності, спокою. Її появі передували усамітнення, довга рефлексія, відчуття туги та фатуму. І ось настав момент, коли все це дало силу та поштовх до створення чогось нового.

Ти пишаєшся тим, що пройшов сам через усі незгоди — спромігся витримати ці випробування, саме ти впорався з усіма цими несправедливими стражданнями.

А потім виявляється, що через це пройшло приблизно мільйон людей — і то без подібного пафосу. Що ви знаєте про незручність ситуації?

56626252 — епілог до пісні Авангард авторства молодого саунддизайнера Михайла Островського, який проходив практику в Revet Sound.

Весна

Весна — це початок. Хоча я думаю, що все ж таки кінець. Хоча кінець — це теж початок. Але якщо коротко — весняне сонце, як колесо сансари, рухає млин життя. Смерть стає продовженням життя. Життя стає продовженням смерті. Я чую тертя цих жорен. Хтось їстиме хліб.

3019р. — це кода Весни, насправді. Просто винесена окремим треком.