Пісня за піснею. Гурт [О] розповідає про дебютний альбом

Вчора резидент лейблу Masterskaya гурт [O] випустив дебютний повноформатний альбом Суперінтроверт. Ми попросили фронтвумен проекту Олю Чернишову детальніше розповісти про кожну пісню альбому у рамках нашої нерегулярної рубрики «Пісня за піснею». За її словами, до цієї платівки ввійшли пісні за останні кілька років її життя, коли вона пережила чергову екзистенційну кризу.

Чим я не така

Мені часто кажуть, що я занадто скромна, тиха, справляю враження невпевненої в собі людини. Звісно, я маю багато недоліків і час від часу на них зациклююся. Одного дня я вирішила укласти мир з тим, що живе в мені і не дозволяти людям розказувати мені ж, хто я і що я. Я роблю це з любов‘ю, усвідомлюючи, що ми всі не янголи, але тим не менш, ми прекрасні. Нам і так непросто живеться, чому б нам не жити в мирі самі з собою і одне з одним?

Соні Уолкмен

Одного разу мій улюблений mp3-плеєр втомився грати для мене. Він був моїм найближчим другом, бо зберігав усі мої улюблені треки і в ньому був класний диктофон, куди я записувала фразочки, мелодії для нових пісень. Соні покинув мене. Єгор (Гавриленко – музикант, учасник гурту [O] – прим.ред) порадив мені написати про це пісню. Так, наче плеєр – мій ідеальний хлопець.

Під час написання випливли й інші теми: чи можна вважати несправжнім кохання, що скінчилося? Усі мої стосунки були всерйоз і назавжди. Що з того, що ми розсталися? Я знаю, що на глибині почуття живуть завжди. Це як дістатися ядра планети, де вічно вирує гаряча лава, основа всього.

Мені подобаються іронія і грайливість цієї пісні. Я роздумую на вічні і болючі теми з гумором, значить, я дорослішаю. Це приємно.

Нічого, окрім краси

Це пісня-госпел. Хотілося написати вічну пісню про головне. Таку, щоб її співали й через сто років під Маком на Льва Толстого. Не знаю, чи вдалося. Побачимо. Принаймні, настрій я вхопила. Це пісня про божественну природу людини, у яку я вірю безкомпромісно. Наша сила в тому, що ми можемо обирати, як дивитися на світ. Коли я обираю бачити красу, зло зникає. Я повторюю собі цю мантру. Тільки краса. Нічого, крім краси.

Суперінтроверт

Уявіть себе на вечірці. Ви дівчина. Ваш погляд зачіпає якийсь симпатяга і між вами проскакує іскра. Ви лякаєтеся нового почуття і втікаєте додому, щоб звідти виголосити йому позаочі свої справжні почуття. Ви усвідомлюєте, що готові закохатися. Ваше серце розбивалося вже не раз, тому ви стаєте обережною, як киця на кухонному столі. Ви виголошуєте свої умови, при цьому намагаєтеся дати зрозуміти, що угода варта зусиль. Ви втрачали голову передчасно, тому не хочете закохуватися першою. Виказавши все, що йде від голови (вона, бідолашна, стоїть як тільки може на варті вашої безпеки), ви нарешті даєте слово серцю і визнаєте, що таки закохані, як би це не було страшно. Протистояти цій красі немає сили. Саме так життя і продовжується, і слава Богу.

Поясни

Ще одна пісня про головне. Можливо, я трохи перебираю з абстрактними темами, нічого, випишуся, буду ясніша. Я усвідомлюю свій рівень. Тут знову йде мова про потенціал людини, про нашу позачасову красу і про думки, які заважають нам її побачити. Ми думаємо, що ми не досить хороші, забиваємо на свої мрії, бо хтось колись розбив наші надії, вважаємо, що безпечніше зберігати статус кво. Вважаємо себе маленькими людьми, думка яких нічого не варта.

Я й сама так думала, поки не усвідомила, що впливаю своєю присутністю, словами і думками на всіх, з ким стикаюся хоч на мить. Тому кожного дня повертаюся до питання «Хто я? Хто ти?». На відміну від пісні Хто я?, тут переважає надія, усвідомлення, які чудові речі ми, люди, можемо творити за бажання. У приспіві немає слів, тільки чисті мелодії-емоції, які мені нагадують пісеньку Про аленький цветочек, яку виконувала Клара Румянова. Звуки диких і радісних джунглів вилилися з нашої з Сашою (Каспаровим – саундпродюсером та музикантом гурту [O] – прим.ред) підсвідомості «неждано-негаданно». Я думаю, це в нас вовтузиться отой потенціал, про який ми самі не здогадуємося.

Вода

Найсумніша пісня, яку я написала в своєму житті. Вона про розставання. Це завжди дуже тяжко. Ти втрачаєш частину себе, втрачаєш мрії, лишаєшся дезорієнтованим, розірваним на клаптики. Такі моменти дуже цінні. Нам би вчитися їх цінувати, бо саме тоді ми задаємо собі найважливіші питання. Починаємо шукати себе, Бога, сенс, неважливо, як називати. Часто треба опуститися на саме дно, щоб відштовхнутися. Такі темні дні душі – неминучий етап еволюції, думаю.

Колись десь я прочитала, що людина живе за психічними програмами, які закладаються у віці до трьох років. Проте вони можуть бути стерті сильними переживаннями в момент глибокої кризи. Тому я більше не боюся тяжких моментів, хоча йти через внутрішню темряву дуже страшно. Хочу підтримати всіх, хто проходить через темні часи. Не здавайтеся, шукайте, стукайте, не закривайтеся в собі, просіть про допомогу, моліться, якщо можете. І дайте собі і світові час.

Плейбой

Пісня продовжує тему Води, проте тут вже інший настрій. Тут я дозволила собі трохи гіркого сарказму. Зазвичай в житті я не дозволяю собі виражати такі емоції, але іноді їх треба прожити, щоб відпустити. Ми всі шукаємо способи, як впоратися з негативними емоціями. І мистецтво я вважаю поки що одним із найбільш дієвих і безпечних. Часто сумна чи «зла» пісня сприяє катарсису, почуття спадають і картинка змінюється. Тому вирішила ризикнути і оприлюднити таку пісню. Подруги зацінили, значить, вже недарма.

Колискова

Якщо вас зачепив альбом, то в цьому місці вас має накрити який-не-який катарсис. Після всіх пригод з перешкодами хочеться вірити у все хороше. Хотілося намалювати ідилічну картину мирного життя, трохи казкової злагоди. Коник-горбоконик приносить добрі сни, янголи створюють новий день із добрих пісень. Усе у нас гаразд, в добрий час. Стараюся собі нагадувати, що варто не тільки мріяти про щасливе майбутнє, але й бачити те хороше, що є вже зараз.

Чую

Це наша перша з Сашою пісня. На неї є кліп, який створили лейбл Rookodill’a і режисер Олександр Прилуцький, танцюристи і художники. Ми вирішили включити її в альбом, бо нас просили багато наших слухачів випустити її в аудіо.

Вона про ностальгію, тугу за хорошим, яка часто заступає наше бачення хорошого зараз і в майбутньому. «В круговерті тіл ти знайшов мій дім, то чого боятися?», – це про те, що, втрачаючи когось, ми зустрічаємо любов і дружбу в іншій формі, адже життя завжди продовжується, змінюється лише зовнішнє. Далі буде сонце.

Пливи

Пісня, яку я вважала своєю найсумнішою, поки не написала Воду. Цікаво, що метафора води з‘явилася знов, задумаюся про це. Пливи – про пошук порятунку і опори. Часто я покладаю надто великі сподівання на близьких людей, забуваючи, що вони часто самі не стоять на ногах міцно. «Знаю, ти б урятував, та ти теж тонеш». Усвідомлюючи, що очікувати порятунку марно, я знаходжу опору в собі і навіть починаю підтримувати товариша по нещастю: «тримай обличчя над водою, сильним будь перед бідою».

Здається, Румі писав: «Той, хто привів мене сюди, Той і відведе мене додому». Тому я вирішую віддатися плину життя в повній довірі: «А може, хай несе вода, може їй видніше. Хвиля, хвиля, ще одна, а далі тиша, далі тиша».

Гурт [О] вже анонсував перший великий сольник у клубі Atlas. Він відбудеться 17 травня. Придбати квитки можна за посиланням.

Фото: прес-служба