Святослав Вакарчук у Дніпропетровському Національному Університеті ім. Олеся Гончара

«Я пам’ятаю час, коли лиш починався світ
Хто міг, той підіймався та йшов.
Ішов собі високо в гори, взявши у похід
Свою надію сильну, як любов.
Що все буде добре
Для кожного з нас.
Що все буде добре,
Настане наш час», —

Так, словами із «Все буде добре» зустріли фронтмена гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука студенти в Дніпропетровську. Зустріч із відомим українським співаком та громадським діячем відбулася 15 квітня в Палаці студентів ДНУ ім. Олеся Гончара. Назначена подія була на дванадцяту дня, але за декілька годин біля входу до Палацу вже почали збиратися прихильники творчості та громадської діяльності музиканта. Одразу стало зрозуміло, що зала будівлі всіх не вмістить, але бажаючі побачити кумира продовжували приходити. Пройшли чутки, що пропускати будуть тільки за студентськими квитками ДНУ, однак студенти із інших ВНЗ не втрачали надії потрапити усередину. Але запускали, дійсно, тільки тих, хто навчається в Дніпропетровському національному університеті , всі інші, кому пощастило відвідати зустріч, опинилися всередині тільки завдяки хитрості, або знайомим. Для тих, хто залишився на вулиці, музикант попросив винести колонки, щоб його було чутно.

Так, чи інакше – зала була повна, люди стояли навіть в проході. Святослав вийшов на сцену разом із ректором ДНУ, провів на ній дві години, відповів на запитання слухачів та поділився своїми міркуваннями:

Про свободу:
— Коли я потрапив в 15 років закордон по обміну, то це був для мене шок, ця поїздка змінила мене на все життя. Я все життя до неї думав, що живу вільно, а прилетів в Канаду — і в мене мов впала пелена з очей – я побачив, як живуть вільні люди. Виявляється, що книги, які ти читав – це лише десять відсотків того, що існує в світі, інші нам не можна було читати, що бачив по телевізору – це те, що дозволялося нам показувати. Виявилося, що крім тієї музики, що ти слухав до того, є різна музика, яка може сподобатися. Уявляєте, так жило декілька поколінь наших батьків? З тих часів для мене свобода – одна з головних цінностей життя.

— Свобода – це те, що породжує цікавість життя. Тому що ви маєте шанс вставати кожен день і думати: «Що я ще не зробив? Що я можу зробити сьогодні?» Ці речі – вони принципово міняють ваше відношення до життя, ви стаєте людиною, яка хоче повноцінно жити.

— Дехто може сказати, що свобода не є головною цінністю на Землі. Є ще, наприклад, безпека, стабільність, так, це теж цінності. Але в європейському суспільстві, тому суспільстві, про яке ми завжди говоримо, люди вперше поставили свободу вибору, як основну цінність життя, і вона у них стоїть вище за безпеку або стабільність. Але є країни, де безпека і стабільність цінуються вище за свободу. Тобто в таких країнах людині важливо, щоб вона була жива, здорова, щоб було, що їсти, а вільна вона, чи ні – це вже не така проблема. І теоретично, ці люди також можуть бути щасливими, але зовсім не факт. Точніше – факт, що ні. Також, я вважаю, що країни, де народ вирішив, що свобода для них цінніша, матеріально забезпечені краще, ніж інші.

— Для щасливого життя в країні є два простих правила: 1) Свобода вибору – основна цінність людини; 2) Закон – один для всіх.

— Народ повинен усвідомлювати, що борючись за свободу у нашій країни — потрібно виборювати її кожен день і це довгий шлях: може покоління, може два. Якщо йти цим шляхом (боротися за свободу – прим. ред.) – потрібно терпіти, а ми, на жаль, не дуже терплячі.

— Якщо свобода буде базовою цінністю для нашого суспільства, то ми зможемо перебудувати нашу країну так, як уявляємо, і безпека та стабільність стануть для нас як наслідки, а не як цінності.

Про Україну:

— Країна – це велика сім’я, це велика сукупність людей, які домовляються, що хочуть мати спільне майбутнє.

— Я іронічно ставлюся до потуг різних верств суспільства, коли вони закликають, що нам потрібно сформулювати національну ідею. Якщо постійно про це кричать – отже, її нема. А яка може бути національна ідея? «Всі хочуть жити щасливо» — ось вона.

— Україна зараз в такій ситуації, що любий успіх для нас – це вже національна ідея.

— Друг в України один – сама Україна.

— Якщо зараз був би чесний суд, хоча б один рік – кожен громадянин відчув би покращення в матеріальному плані. І це тільки суд, не говорячи про інше все.

Про великих і маленьких людей:

— Ви – власник свої долі. У вас є три варіанти:

1) Сказати: «Я – такий, який є» — і жити в цьому моральному, соціальному та інтелектуальному болоті.
2) Сказати: «Я — маленька людина, у мене нема сил щось змінити, звалю-ка я звідси». Але вас, я впевнений, все життя буде переслідувати думка, що ви нічого не змінили.
3) Пробувати змінювати все самому. Це складний шлях. Це – через «не можу». Але тільки так можна досягти успіху.

— Дайте відповідь для себе на такі запитання: «Я хочу бути щасливою людиною?», «Я готов змінювати все, чи ні?», «Я готов боротися до кінця?» — якщо всі три відповіді позитивні – дійте.

— Людина, яка нічого не робить, не має права казати: «Все буде добре». Це не людина, це — біологічна одиниця. Лише людина, яка переживає, яка бореться, яка збиває коліна може сказати, що «Все буде добре».

— Я вважаю, що в країні повинна бути така піраміда: людина (зверху) – громада – держава. А мені здається, що ми пропускаємо громаду. Маленька громада вирішить маленькі питання краще, ніж великі, велика громада – хай вирішує великі питання, а держава-державні. Я за таку модель. Що потрібно робити вам? Створюйте свої маленькі громади. Спілкуйтеся, обговорюйте ті питання, в яких ви обізнані – це як мінімум. Якщо вдасться – дійте. Ми творці своєї долі.

— Професіональний політик – це людина, яка робила багато громадських справ і люди почали їй довіряти.

— Кожному з нас потрібно позбавитися від комплексу: «Я маленька людина, що я можу зробити?»

— Так склалося, що наша країна історично мала два шляхи розвитку і я вважаю, що не потрібно якийсь-то шлях викорінювати. Дві культури можуть прекрасно існувати в одній країні. «Ми різні – але ми разом», — запам’ятайте це. Це наша сила. Ніхто не може заборонити мамі спивати своїй дитині колискову рідною мовою. Але, звичайно, також потрібно захищати свою національну ідентичність, культуру. Потрібен здоровий баланс в цьому складному питанні.

— Будь-яке насильство рано чи пізно приречене на невдачу.

— Я вважаю, що потрібно дати дитині самій вибрати ту релігію, яку вона хоче сповідати. Але я зроблю, зі свого боку все, щоб виховати свою дитину на тих цінностях, на яких виріс я сам. А для мене це десять заповідей.

— Потрібно зробити в країні культуру добрих справ модною.

— Питаєте, як воно бути депутатом? Раз я так швидко звідти пішов, гадаю, ви знаєте відповідь.

— Всі розуміють, що цілісність країни завжди вигідніше для всіх, ніж розділ. Розділ — це боляче, погано і шрами. Це хірургічна операція. Вона необхідна тільки тоді, коли несумісна з життям.

— Я зичу вам, щоб все було добре і дякую за увагу!

 

Наприкінці зустрічі, за пропозицією зали, всі разом із Святославом заспівали гімн України.

Нагадування: Зустрічі зі студентами Святослав Вакарчук вирішив проводити замість весняних концертів, які повинен був давати в Росії, та які за різними причинами скасували організатори. Соліст «О.Е.» вже зустрівся з студентською молоддю в Києві, Харкові та Донецьку, наступне місто після Дніпра – Запоріжжя. Також співак готується до туру по Україні, присвяченому двадцятиріччю гурту. Концерт у Дніпропетровську відбудеться 7 червня в СК «Метеор».

Svetlanka Vladimirova

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.