Касети з переходів і закриті дискотеки для африканських студентів: як українські музиканти відкривали для себе музику

Кожен відкриває музику у різний спосіб. Хтось вперше чує її у вигляді маминої колискової, до когось вона приходить разом із “дворовими” піснями під гітару, а іншим щастить засинати під оксамитові мелодії батьківських джазових платівок.

У мене все було не так, як у людей. Музику мені відкрили ОРТ-ешна “Песня года” та Курт Кобейн. А все тому, що за відсутності радіоприймача довелося вдивлятися в кольорові нутрощі таємничого чорного ящика, ім’я якому — телевізор. З нього дивилися та відкривали рота імператриця Ірина Алєгрова, казанова Валерій Леонтьєв (до речі, тоді ще без сережки у пупку), третьовересневий Михайло Шуфутинський та, звичайно ж, примадонна Алла Борисівна. Зізнаюся чесно, ковтала усе це з величезним апетитом, бо іншого вибору не було. Аж якось натрапила, перемикаючи канали, на кліп Нірвани “Heart-Shaped Box”… і понеслась душа до раю, причому на величезній швидкості, причому у буквальному сенсі цього слова. Ви ж бо самі бачили кліп.

Вже потім були “Територія А” з ТНМК та Кузьмою, зарубіжна попса, “шесть альбомов «ГО» и пять альбомов «БГ», як співав Сергій Чіграков, панк, альтернатива, джаз, блюз, соул, фанк та реггі. Але, що поробиш, в пам’яті спочатку викарбувалася  “Песня года”.

Цікаво, яким чином українські виконавці відкривали для себе музичний світ?

Павло Крахмальов (Брати Гадюкіни)

Було так. Як народився я, дякувати Богу, Мамі і Татові, і відразу почув Музику. Вона була чудесна! Я спробував ії відтворити, але напевно не мав достатніх навичок, щоб зробити це вдало. Незважаючи на це, коли мене забирали з роддому, нянечки казали: “Співака нашого забирають.” Вже тоді я вирішив, щоб не травмувати вуха людей, треба вчитися.

Перше мене вчили мама з татом і дідусь. Вийшло так, що вони не були музикантами, але грали на фортепіано і співали, наприклад деякі оперні арії Лєнського і Тетяни, ще щось із Верді (колись були такі часи і це було традиційно). Потім до них приєдналась няня Марійка, яка просто постійно співала народних пісень. Музика була усюди. І все було би добре.. І я мав би бути юристом. Але трапилася така нормальна черепно-мозгова травма. Були всілякі знаки. Тоді я зненацька згадав про свою обіцянку собі – вчитися музики. І почалось, чи продовжилось, не знаю. Життя, грання і рок-н-ролл зробили з мене фаната музики. І як казала моя професорка в консерваторії: “Тепер нема на то ніякої ради.”

Оля Діброва (DVOE)

Коли мені було років п’ять, ми приходили в гості до моєї хрещеної, і я могла весь вечір просидіти біля фортепіано. Воно мене зачаровувало, і я навіть боялась доторкнутись до нього. Якось влітку в ворота нашого дому заїхала вантажівка – і вже свій інструмент «Україна» стояв у моїй кімнаті.

Не знаю, як мене витримували батьки і сусіди, але перші місяці я грала зранку до вечора, без перебільшень. Потім було років десять навчання, поглибленного вивчення теорії, гармонії, вокалу. Зараз я розумію, що Музика — це Сила, а я — юний падаван.

Антон Слєпаков (Вагоновожатые)

Музику вперше почув з батьківського бобінного магнітофона. Найпростіший набір того часу:  Володимир Висоцький, Boney M, Joe Dassin, дуже популярні в той момент, італійці, «Машина Времени». Юнацтво ж збіглося з подихами свіжого вітру, коли почався неймовірний бум вітчизняного року.

Фестивалі, рок-клуби, студії звукозапису, публікації абсолютно в усіх друкованих виданнях героїв того часу. Як можна було залишатися байдужим. Хотілося зробити, щось своє. Свою музику і пісні.

Костя Почтар (5 Vymir)

Вперше я не міг поладнати з емоціями після музики, коли я почув The Beatles. Мені було 11 років. Я скуповував касети в переходах, у 12 почав грати на гітарі і захотів бути музикантом. У школі ми всі вітали дівчат з 8 березня — тягнули жереб і дарували подарунки дівчинці, чиє ім’я ти витягнув. І от я купив дівчинці диск Sgt.Peppers Lonely Hearts Club Band, і в мене був вечір, щоб швиденько його послухати перед тим, як подарувати.

Мар’яна Головко («Коріолан»)
10509516_449223028559848_8317988070691816228_n

Мої батьки надзвичайно музичні. Тато – барабанщик,  до 30 років він грав в різних джазових брендах та подорожував по всьому Радянському Союзу. Потім змінив фах радикально. Його музична ерудиція на рівні відомих музикознавців. Тож я виховувалася у атмосфері музики, любові до неї, джазу, класики. В сім’ї тільки і розмов, що про музику і театр.

Sophie Villy
11419324_10153356617272158_5974947598643499005_o

Пам’ятаю і мамину колискову, і татові пісні під гітару. По-іншому я просто ніяк не могла заснути. Папа співав мені пісні The Beatles, БГ, Машину Часу, а пізніше вже ставив платівки The Cure. Я чітко пам’ятаю цей період, освітлення в моїй маленькій кімнаті і навіть запах.

Мирослав Кувалдін (The ВЙО)
10303368_745739478818064_3552785311038151178_n

Перші спогади про музику — це жартівливі пісні у виконанні моєї бабусі, уривки пропагандистських пісень радянського радіо та класна іноземна танцювальна музика на закритих дискотеках студентів з Африки, на які я потрапляв разом зі своїми батьками. Мені здається, що саме цей мікс в рівних пропорціях став тим підґрунтям, з якого виросло моє уявлення про гармонійну музику.

Саме таким було перше знайомство артистів із музикою. Чудово, що згодом воно вилилося у цілу купу власних творінь.

Текст: Іра Маймур

Фото: Женя Люлько, Кріс Кулаковська (Sophie Villy), Андрій Хромець (The Вйо), Facebook сторінка Мар’яни Головко. 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.