Чи варто дивитися комедію Netflix про Євробачення?

На Netflix вийшла комедія із Віллом Фаррелом та Рейчел МакАдамс «Eurovision Song Contest: The Story of Fire Saga». Вона розповідає про дивакуватих друзів із Ісландії, які мріють перемогти на Євробаченні. Після прем’єри фільм тримається на першому місці за переглядами серед українців на сервісі. Воно й не дивно – мало того, що наша країна любить та слідкує за пісенним змаганням, так ще й серед зірок, які знялися у фільмі є Джамала. Ми подивилися фільм і готові розповісти, чи варто витрачати на нього свій час.

Режисер Девід Допкін, окрім кумедного для нас прізвища, має не найкращу фільмографію. Більшість фільмів, у яких він був режисером – це клішейні комедії: від невдалого сиквелу «Шанхайські лицарі» із Джекі Чаном до фільму про друзів-пікаперів «Непрохані гості». Із списку вибивається хіба драматичний фільм «Суддя» із Робертом Дауні-молодшим, який, щоправда, не отримав позитивного відгуку критиків. 

Сігрід (Рейчел МакАдамс) та Ларс (Вілл Фаррел) – друзі з дитинства, які через специфіку прізвищ в Ісландії, не до кінця впевнені, чи не родичі вони. Бувши малим, Ларс бачить тріумфальний виступ гурту Abba на Євробаченні і дає обіцянку собі та всьому містечку, що принесе перемогу своїй країні. Разом із Сігрід вони запускають свій гурт, який грає у місцевому барі та на святах, і пише абсолютно клішейну пісню для конкурсу. Щасливі обставини та молитви ельфам виводять їх аж до фіналу Євробачення, де вони віднаходять свою справжню мрію – любов.

Цей опис міг би бути вичерпним при оцінці фільму, якби цього разу у Допкіна не було козиря у рукаві – контексту з історією у понад 60 років. Саме він робить із звичайної комедії, у якій висміюються кліше про різні народи та тропи (від гарячого татка, якому постійно треба щось довести, до нестерпних американських туристів), цікаву роботу. Допкін покликав у команду десяток іменитих продюсерів, зокрема Йоргена Елофссона (працював із Брітні Спірс та Келлі Кларксон), Андреаса Кларксона (Bye Bye Bye від NSYNC – його робота), Томаса G:son (на рахунку якого 99 пісень для Євробачення), і танцювальну команду So You Think You Can Dance. Разом вони записали цілий альбом, який поєднав кавери на популярні пісні та кілька оригінальних треків для фільму. Більшість цих пісень – саме такі, як ми чуємо на Євробаченні. Із примітивним текстом (тільки, щоб був хук, який в’їдається), ритмічною мелодією (щоб танцювати було простіше) і кульмінацією (щоб сльоза прокотилася). Сам режисер також провів хороше дослідження, поки спілкувався із реальними співаками-учасниками конкурсу і зміг створити реалістичні образи для учасників.

Серед омажів ми бачимо «білоруський гурт Moon Fang», який списали із Lordi, грецька учасниця має гіперболізований номер реальної співачки Елені Фурейра, яка представляла Кіпр, грозний вікінг із ліричною баладою очевидно тролить щорічне нашестя справжніх вікінгів від Швеції та Данії. Навіть колесо, подібне до того, що купують хом’ячкам, яке з’являється у номері головних героїв – посилання на нашу Марію Яремчук у 2014-му. Творці фільму навіть звернули увагу на те, як «Східний блок» голосує щороку лише один за одного, підтримуючи колишні республіки СРСР. Проходиться фільм і по тому факту, що британці, які знаходяться на музичному Олімпі, чомусь щороку відправляють на конкурс найбільш посередні пісні у світі.

Найкращий образ фільму – російський представник Александр, який танцює із напівоголеними чоловіками під пісню про сафарі-кохання, має «античні» статуї себе із ерегованим членом вдома та заперечує існування геїв у Росії (хоча й сам, схоже що гей). Команда хоч і не підтвердила цю інформацію, але є усі причини думати, що Ден Стівенс (також відомий за серіалом «Абатство Даунтон» та фільмом «Красуня і Чудовисько») списав свого героя з Сергія Лазарєва.

Доповнює цю реалістичну атмосферу велика кількість зіркових камео. Трансляцію шоу робить незмінний британський ведучий Грем Нортон, який коментує кожен виступ саме так, як робить це у житті – із насмішками та кривляннями. Вуличний музикант у місті, де проводять фінал – Сальвадор Собрал, переможець від Португалії. На вечірці у кітчевому маєтку російського учасника ми бачимо реальних артистів конкурсу – Джамалу, Netta, Джона Лундвіка (Швеція), Білаль Ассані (Франція), Loreen, Олександра Рибака, Кончіту Вурст та інших.

Тож, чи варто дивитися Eurovision Song Contest: The Story of Fire Saga»? Якщо ви активно слідкуєте за Євробаченням і навіть пам’ятаєте якісь номери, окрім українських, то однозначно так. Фільм дуже точний у своїй атмосфері та немов екранізує усі жарти з твіттера. Якщо вам, загалом, шоу не дуже цікаве, то на вас чекатиме двогодинна комедія із очевидною лавсторі, купою поганої музики та передбачуваним сльозливим фіналом.

Читайте також наш відгук на документальний фільм про ісландську співачку Aurora.