Чим поповнити домашню бібліотеку? 11 книжкових новинок осені

Ми вже розповіли про 7 українських фільмів, що вийдуть в прокат цієї осені, та зібрали 10 великих музичних подій, які радимо відвідати. Тепер час книжкових осінніх новинок. У цій добірці перша за сім років прозова книжка Жадана, неординарна драма про київські пам’ятники, дебютна книжка режисера Антоніо Лукіча та інші.

Сергій Жадан. «Арабески» (Meridian Czernowitz) 

1 вересня у продажі з’явилася перша за 7 років прозова книжка Сергія Жадана. Він написав небагатослівну книжку про війну: у коротких, стримано-реалістичних замальовках письменник розповідає історії про військових та цивільних, життя яких зазнало безповоротних змін. 

Такі знайомі та звичні для художнього світу Сергія маргінальні герої опинилися в реальності прифронтових міст. І саме цей момент, коли буденна і воєнна реальності переплітаються, Жадан намагається вловити у «Арабесках» – не лише словами, а й власноруч намальованими малюнками.

Павло Белянський. «Битись не можна відступити» (Vivat)

Письменника Павла Белянського ви можете за книжкою «Я працюю на цвинтарі». У 2022 році в прокат вийшов однойменний фільм режисера Олексія Тараненка за мотивами оповідань. За пів року до того, одразу після вторгнення Росії Павло мобілізувався до лав ТРО, і тепер написав книжку, присвячену історіям військових, з якими він служив.

Вона мала вийти ще на початку літа, напередодні Книжкового Арсеналу. Однак увесь її наклад було знищено російським обстрілом друкарні в Харкові 23 травня. Не зважаючи на це, видавництво Vivat надрукувало «Битись не можна відступити» заново, і вже наприкінці серпня автор почав підписувати томики своєї четвертої книжки для тих, хто її передзамовив. А тепер ви можете її придбати. 

Антологія «Бабай. Нічний сеанс» («Бабай» & Видавництво Жупанського) 

Книга для тих, хто любить літературу жахів або прагне, за висловом видавців, отримати «щеплення від шоку». До її створення долучилися низка авторів українського фентезі: Павло Дерев’янко («Літопис Сірого Ордену»), Світлана Тараторіна («Лазарус», «Дім Солі»), Макс Кідрук, Олексій Жупанський та інші.  

Окрім того, що ця антологія може запропонувати читачам відносно малопоширений для української літератури жанр, «Бабай. Нічний сеанс» також матиме і благодійну мету. Проєкт передбачає, що 50 гривень з кожного придбаного примірника видавці спрямують на підтримку бригади «Азов», в якій проходить службу Павло Дерев’янко.

Таня Калитенко. «Агонія» (Velorum) 

Чи знайомі ви із Танею Калитенко? В літературному житті вона є авторкою роману «Антеро», який тепло прийняли читачі та критики у далекому 2020 році, а також філологинею із захищеним PhD про мультивсесвіт у середньовічній літературі. А от у реальному житті Таня є поціновувачкою блекметалу, вислуховує контроверсійні опінії користувачів твітеру та позиціює себе древлянкою.

Так от, древлянка Таня Калитенко написала драму-фарс про Київ! В «Агонії» авторка «оживляє» столичні пам’ятники українським діячам для того, щоб ті об’єдналися у протидії залишкам імперського Києва у публічному просторі.

Отже, химерність Таніної драми якоюсь мірою співвідноситься із літописною химерністю столиці. Саме тому їй, можливо, вдалося написати найоригінальніший драматичний текст про Київ з часів драми Феофана Прокоповича «Володимир».

Києво-Печерський патерик («А-ба-ба-га-ла-ма-га») 

До речі, про літописну химерність столиці: «А-ба-ба-га-ла-ма-га» перевидає книжку, без якої неможливо уявити середньовічну українську літературу. Як відомо, ще за часів Ярослава Мудрого ченець Антоній Печерський заснував монастир, який згодом стане Києво-Печерською лаврою.

З часом у ченців виникла потреба записати усі дивовижні історії, що трапилися у монастирі й служили доказом його святості. Ці історії переписувалися ченцями протягом століть, аж поки у 17 столітті не почалася релігійна полеміка про те, чи варто українським священникам приймати унію. І для того, щоб зберегти автономність української духовної історії від польської, Києво-Печерський патерик надавався якнайкраще.

Тепер же, завдяки «А-ба-ба-га-ла-ма-зі», історії ченців, що жили у монастирі на зорі існування Києва, можна буде прочитати в перекладі українською мовою. Це не перше подібне видання, але завдяки своїй ошатності воно може створити хайп довкола цього багатовікового тексту.

Євген Синиця. «Кирило і Мефодій. Політичні інтригани словесності» (Віхола)

Що буде, якщо харизматичний археолог і викладач напише науково-популярну книжку про події тисячолітньої давнини? Незабаром ми зможемо про це дізнатися, адже видавництво «Віхола» анонсувало книжку Євгена Синиці, цікаві історії якого про давніх слов’ян можна також послухати тут і тут.

Здавалося б, ми всі зі школи чи університету щось та й знаємо про те, як грецькі священники, що знали болгарську, створили для слов’ян абетку, яку ми сьогодні називаємо кирилицею. Але правда в тому, що таку інформацію найкраще отримувати з перевірених джерел і від компетентних людей. І Синиця, з усією його дотепністю, має якнайбільше потенціалу на те, щоби писати талановитий наукпоп. 

Павла Вільна. «Анна, яку я кохала» (Видавництво «Видавництво») 

Видавець Ілля Стронґовський пропагує видання соціально значущої літератури – зокрема такої, яка б збільшувала видимість та прийняття ЛГБТК+ людей.

Тож цілком логічно, що після виходу доволі помітної квір-книжки «Майже хороші хлопці», «Видавництво» продовжило надавати голос українським авторкам, що досліджують тему дорослішання та сексуальності. У випадку «Анни, яку я кохала», йдеться про дебютну книжку письменниці, в якій героїня, що опинилася в любовному трикутнику, намагається відрефлексувати свою лавсторі, що розтягнулася на роки.

Катерина Калитко. «Відкритий перелом голосу» (Vivat)

Якщо ви ніколи не читали віршів Катерини Калитко, то просто зобов’язані це виправити, придбавши її 11-ту поетичну книжку. Катерина утвердила себе як один із найважливіших голосів української поезії протягом 2010-х збірками «Катівня. Виноградник. Дім», «Бунар» та «Ніхто нас тут не знає, і ми нікого».

Що ж робить вірші Калитко настільки особливими? Перш за все, завдяки своїм перекладам балканської літератури вона ще замолоду на дуже особистому рівні увібрала в себе досвіди війни. Тому немає нічого дивного в тому, що її поезія до й особливо після 2014 року багато рефлексує про війну, біженство та інші подібні теми, які нині стали реальністю мільйонів українців.

Свої вірші Калитко зазвичай загортає у щільні плетива метафор, приділяючи при цьому велику увагу жіночим досвідам. Останнє, що варто розуміти про поезію Катерини – це її вкорінення у традицію високого модернізму; тож, на відміну від, приміром, Сергія Жадана, вона не йде на деяке спрощення форми й збільшення доступності своїх віршів. Тому під час читання майже кожну її поезію треба прожити, щоб наблизитися до того рівня персоналізації, з яким авторка створює свої тексти. 

У майбутню книжку Катерини «Відкритий перелом голосу» увійшли виключно ті вірші, які були написані після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тож у ній на читачів чекають такі знайомі усім відчуття болю та надії, зафіксовані талановитою авторкою.

Євген Пашковський. «Щоденний жезл» (Komubook) 

Третє видання і оновлена редакція класичної книжки кінця 1990-х, за яку Євген Пашковський отримав Шевченківську премію. «Щоденний жезл» – це роман-есей, написаний у своєрідній, складній манері автора, в якій багато автобіографічних деталей поєднуються із потоком свідомості, який майже не ділиться на абзаци. 

У цьому творі Пашковський, говорячи від свого імені, намагається осмислити історичну реальність кінця 1990-х, при цьому відчуваючи до неї сильний скепсис. Це й не дивно, адже Пашковський був чільною фігурою так званих «письменників-традиціоналістів», що намагалися протиставити тогочасній анархії «християнські цінності».

Саме «Щоденний жезл» був одним із тих творів, що надихнули Тамару Гундорову на її найвідомішу працю «Післячорнобильська бібліотека». За її спостереженнями, у романі Пашковського катастрофа на ЧАЕС стає ніби праобразом Страшного Суду, який посилає людству сигнал до того, щоб перевинайти себе і врятуватися від небуття, яке несе в собі «постмодерна реальність». 

Фактично, цей роман став наразі останнім у кар’єрі Пашковського. Після того він перестав брати участь в літературному процесі, оселився на селі в Житомирщині, де намагався жити своєю працею. А тепер, на тлі нового видання усіх п’яти книжок Пашковського (зокрема і «Щоденного жезла»), українські читачі зможуть кинути виклик його складним текстам і перевірити, чи не втратили вони своєї художньої вартості.

Антоніо Лукіч. «Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій» (Stretovych) 

На тлі успіху повнометражних фільмів «Мої думки тихі» та «Люксембург, Люксембург» режисер Антоніо Лукіч прочитав кілька курсів лекцій про те, як створювати чіпкі та добре продумані кіноісторії. Після цього режисер запустив канал «Мої думки про кіно», де публікує відеоесеї про історію кіно та вибрані проблеми цього мистецтва. Тепер же вийде книжка, створена на основі раніше прочитаних лекцій.

Книжка вийде у листопаді, а у випадку передзамовлення видавництво Stretovych обіцяє кожному передплатнику автограф Лукіча.

Юрій Рокецький. «Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і “Брати Гадюкіни”» («Наш формат»)

Ще одна книжка цієї осені, яку не можна пропустити. Свого часу, на зламі 1980-х та 1990-х «Брати Гадюкіни» не просто були одним із найцікавіших музичних проєктів. Їхні іронічні та кічеві пісні ніби віддзеркалювали реалії тогочасної України, завдяки чому слухачі впізнавали в текстах Кузьмінського себе.

Багато речей з тієї епохи вже назавжди залишаться в минулому. Однак для тих, хто хотів би поностальгувати за тими часами, коли музику слухали не зі стрімінгів, а митці відчували небувале піднесення, живучи на зламі епох, ця книжка зможе стати чудовим путівником у цей контекст.

А що по подіях?

Якщо простої купівлі книжок вам недостатньо — є і літературні фестивалі. 

Наприклад, 26-29 вересня у Києві пройде «Книжкова країна». Минулого року його провели вперше і команді  вдалося залучити 25 тисяч відвідувачів. Організатори обіцяють, що вхід на подію буде вільним.
3-6 жовтня у Львові пройде BookForum. Організатори вже анонсували декількох цікавих гостей, серед них – письменник Салман Рушді, який пережив замах через фетфу Аятоли Хомейні; лауреат Міжнародної букерівської премії 2023 року Георгій Господінов; філософиня Ґаятрі Чакраворті Співак, відома своїми піонерськими працями в галузі постколоніальної критики.