Читаємо уривок з книжки «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» Максима Яковлєва

У січні 2023 року у видавництві «Віхола» вийшла друком книжка «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» Максима Яковлєва. Автор досліджує найрізноманітніші теорії змов та пояснює, як конспірологи бачать світ і за допомогою яких інструментів вони складають свої змовницькі мозаїки.

Максим Яковлєв розповідає про змови у спорті та на Євробаченні, про загибель принцеси Діани, перемогу Обами на виборах за допомогою маніпуляцій погодою, а також про те, що Римську імперію нібито придумала іспанська Інквізиція, а Україну — масони.

Книжку можна придбати у паперовому та електронному форматі. А LiRoom публікує уривок із книжки.

Непозбувна бентега
як конспірологічний антидот 

Туга, журба, відчай, скорбота, жаль, печаль, сум, розпач, зажура, безнадія, скрута, смуток та, звісно, фірмова, хоч інколи й невимовна, бентега. Якщо, згідно з огульним міфом, корінні народи північних територій мають багато слів на позначення невіддільної складової умов свого життя — снігу (підкреслюю, що це великою мірою вигадка), на цьому тлі можливості української мови передати спектр емоцій від туги до бентеги не лишають шансів чужоземному слову «депресія», крім як на позначення медичного діагнозу. Вкотре радію, що в Україні нема статті за образу почуттів віруючих і дозволю собі провокативне твердження: православна культура справила потужний вплив на формування української національної ідентичності, але нам геть не чужим є… буддизм. Не закидуйте мене помідорами. Адже хто як не українці зі своїми тугою, журбою, зажурою, бентегою та всім іншим емоційним скарбом по-справжньому розуміє благородну істину буддизму, що життя — страждання?

«Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх», «журба їсть людину, як іржа залізо», «як прийде туга — пізнаєш друга», «так сумує, що хоч з мосту в воду», «лиха та радість, по котрій смуток наступає» — українська фразеологія, на мою думку, чудово ілюструє мою тезу про те, що слабкі передумови для формування конспірацистського світогляду в українській культурі. Про які таємні товариства з підступними планами чи потужним світовим урядом мова, коли в нас і так то журба, то бентега. Де там ті рептилоїди, масони, ілюмінати чи ще хтось, якщо українська народна мудрість каже: «Не зітхай: чого нема, то й так нехай». На кволі перспективи більшості теорій змови в Україні можна подивитися й під іншим кутом. Віталій Кононенко в монографії «Концепти українського дискурсу» в розділі «Абстрактно-емоційні концепти» розглядає концепти сум, туга, журба, зауважуючи: «За народними уявленнями, сум — істота, що виявляє людські якості; порівняйте у фраземах, де поняття сум сприймається як персоніфікований образ, як діяч: сум (бере, забирає, побирає, узяв, обіймає, обгортає, обхоплює, поймає, находить, налягає, нападає тощо)». Думаю, що рептилоїди не спроможні обгортати, налягати чи нападати так, як це майстерно робить наш потужний рідненький сум з його братами смутком і розпачем та сестричками журбою, тугою і бентегою. Може здатися, що така емоційна реакція веде до бездіяльності чи відстороненості, але, по-перше, це неправда, доказом чому слугують українські революції, а по-друге, вона функціонує і як блок, перепона для проникнення підозрілих ідей, спрямованих на відволікання від, власне, суму, журби і туги. Уявіть собі, що козака, зануреного в роздуми про тяжку долю, який сидить з бандурою, а біля нього стоїть кінь, якийсь конспіролог намагається відволікти балачками про хіміотраси чи підступні плани ілюмінатів. Хоча українська народна мудрість і каже «терпи, козаче, отаманом будеш», підозрюю, що це не той випадок.

Максим Яковлєв — політолог, досліджує українську та міжнародну політику. Очолює кафедру міжнародних відносин і керує Школою політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Читайте також: Уривок з книжки «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття» Катерини Зарембо