За час повномасштабної війни харківське видавництво Vivat перезапустило книгарню в Харкові й відкрило там ще одну, ще по дві в Івано-Франківську та Києві. Відкриття останньої відбулося 16 грудня. У планах на наступний рік — відкрити ще 9 книгарень у різних містах.
Про те, як видавництво наважилося побудувати велику книжкову мережу Vivat та які виклики стоять перед видавництвом в цілому — читайте у розмові випускової редакторки Лірум Яни Ільків з генеральною директоркою видавництва Юлією Орловою.
Як «ковідна тисяча» допомогла зустріти повномасштабну війну?
У 2021 році в Україні запустили державну програму «єПідтримка» (та сама «ковідна тисяча»), яка була спрямована на підтримку вакцинації проти пандемії COVID-19 та тих індустрій, що найбільше постраждали від пандемії. Зокрема, витратити 1000 гривень можна було на купівлю книжок, квитків у кіно чи театр, похід до музею чи картинної галереї, на абонемент до спортзалу, квитки на потяг та літаки в межах України тощо. Видавництва стали безумовним лідером, адже станом на 21 лютого 2022 року українці купили книжок загалом на 1,2 млрд грн. Це допомогло Vivat «добре» увійти в повномасштабну війну з точки зору видавничого бізнесу.
«Нас врятувала “ковідна тисяча”. Кращої підтримки від держави я не пам’ятаю за все існування взагалі книговидавничого бізнесу в Україні. Абсолютно усі видавництва опинилися у дивній для себе ситуації: був дефіцит книжок та паперу, всі хіти вимелися, шалені черги на друкарнях. Ми не встигали запаковувати й відправляти книжки. Наші об’єми дуже зросли, січень та лютий 2022 року були прям дуже хорошими місяцями в плані продажу і це допомогло добре увійти в 24 лютого», — пригадує Юлія Орлова
Книгарня у Львові, що допомогла втриматися на плаву
Пані Юлія каже, що коли почалася повномасштабна війна, то видавництво не було готове. У березні майже не працювали, за винятком книгарні у центрі Львова, яка й допомогла втриматися на плаву:
«Коштом цієї книгарні ми й виживали. Вона приносила прибуток достатньо нормальний, у нас зросли об’єми в півтора раза десь в березні. Згодом — вдвічі, ніж до початку повномасштабного вторгнення. Багато людей переїхали у Львів і ходили в нашу книгарню. Тим паче у нас там є достатньо великий підвал».
Власне, львівський магазин, що зміг прогодувати видавництво на початку війни, — позитивний кейс, після якого команда не боялася відкривати нові книгарні й в інших містах. Так, влітку 2022 відкрили першу столичну книгарню, а у 2023 році — ще дві в Івано-Франківську, другу в Харкові та Києві. Ці книгарні є прибутковими, втім прибутки є комерційною таємницею:
«Сума, яку ми вкладали у відкриття, кожної книгарні, залежить від вартості оренди, що відрізняється в кожному місті, та кількості товару, який ми закуповуємо. Але загалом це кілька мільйонів гривень на відкриття кожної книгарні площею 100-150 метрів. Процес відкриття книгарні, як правило, триває кілька місяців. Основне і найважче – знайти вдале місце, де облаштуємо новий книжковий простір. Дизайн інтер’єру, ремонт, наповнення стелажів книгами — це теж тривалі процеси. Паралельно ми готуємо програму відкриття — лекції з українськими письменниками, блогерами, психологами, цікаві майстер-класи, дискусії. Для нас важливо не просто відкрити книгарню, а перетворити цю подію на свято для людей, які нас люблять і підтримують».
У Харкові працює дві книгарні, обидві прибуткові. Другу книгарню видавництво відкрило в тестовому режимі за кілька днів до повномасштабного вторгнення. У серпні цього року відбулося офіційне відкриття. Це потребувало вкладень, оскільки потрібно було закупити та привезти нові книги, знайти працівників, під’єднати термінали тощо. Єдине, що вже було — це приміщення з ремонтом та пусті стелажі.
«Нам було важливо, щоб в центрі міста було життя. Харків зараз для мене як хвора дитина. Це така ситуація, коли ти це розумієш, з одного боку, і ти не можеш залишити це місто. Харків’яни, які там залишилися, хочуть збиратися разом, вони хочуть бачити життя, вони хочуть не чекати поки закінчиться ця війна, а вони хочуть жити зараз. саме в цю хвилину. Будь-яке відкриття означає, що життя триває».
Наступного року запланували відкрити 9 нових книгарень у різних містах України: «Хочемо побудувати велику книжкову мережу Vivat, де б наші читачі могли купити, погортати або почитати нові якісні українські книги. Випити смачної кави або келих вина. Поспілкуватися з друзями чи просто перепочити».
Нестача працівників та віддалена робота
Оскільки видавництво Vivat входить у групу компаній «Фактор», то з початком повномасштабної війни їм не довелося залучати нових партнерів чи спонсорів. Вже з квітня 2022 року команда почала працювати більш-менш повноцінно.
Втім, до сьогодні перед видавництвом стоять виклики й найбільші з них — нестача працівників і дистанційна робота.
«Люди — дуже болюча тема. Команда Vivat насправді професійна і кожну людину я ціную, як перлинку. Багато працівників залишилися за кордоном, за півтора року повномасштабного вторгнення, у нас звільнилося 46 людей. Це дуже багато, але водночас ми прийняли 60 людей. Третина видавництва практично змінилася, а таку заміну людей дуже важко робити в умовах повномасштабного вторгнення і в умовах дистанційної роботи. У Харкові працюють склади — це близько 20 людей, з офісу — ще 10. Дистанційна робота дуже впливає на підготовку книжки. Та й керувати організацією, яка вже так довго не працює в офісі дуже важко, бо знижується продуктивність, втрачається вмотивованість людей», — розповідає Юлія Орлова.
Зараз у видавництві працює близько 130 людей в штаті й понад 200 на аутсорсі (перекладачі, деякі редактори, художники, дизайнери тощо). Щоб вийти на той обсяг роботи, який був до 24 лютого, треба набирати ще більше працівників.
Втім, видавництво зростає. За 2022 рік Vivat зробив 359 найменувань. Це майже така ж кількість, яка була і до 24 лютого того року. За 2023 рік видавництво зробило 490 найменувань: 222 з них – це нові тайтли, 268 – додруки. Також варто зазначити, що збільшився й наклад: раніше друкували по 3000 примірників, зараз — 4000-5000
Робота з українськими авторами
Повномасштабна війна не дуже вплинула на видавничий план Vivat, але видавництво трохи змінило роботу з українськими авторами — хоче приділяти їм більше уваги з точки зору промоції.
«Розумію, що для того, аби українські автори зазвучали гучніше потрібно, щоб була синергія роботи автора і видавництва. Бо видавництво — це тільки посередник між автором і читачем. Наша задача — донести книжку до читача, а не просто надрукувати, а це великий пласт роботи».
Цього року видавництво підписало 68 контрактів з українськими письменниками, у 2022 році – 52, а у 2021 – 41. Тобто кількість книжок українських авторів помітно зростає.
Також цьогоріч видавництво вперше запустило конкурс на найкращі ромкоми серед українських авторів і їм надіслали 143 рукописи.
«143 рукописи — це достатньо багато, але ми все це читали і запекло сперечалися, адже в кожного з команди різні вподобання. Зрештою, ми оцінювали за певними критеріями й обрали три рукописи над якими працюємо і які вийдуть в нашому видавництві. Ми також заплатили премію переможцям конкурсу. Це цікавий досвід, ми й хочемо ще один конкурс зробити, але спершу треба відпрацювати цей і розкрутити авторів».
Підняття цін та дохід
З початком повномасштабного вторгнення вартість одного примірника у Vivat зросла на 60%. Юлія Орлова каже, що команда постійно думає, що можна зробити, аби вартість не зростала: «Зараз ми робимо книжки в м’якій палітурці. Мені здається, що це крок на зустріч читачу, адже вони дійсно виходять дешевші».
Про дохід видавництва за 2023 рік можна буде говорити орієнтовно у лютому наступного року. У 2022 році сума валового доходу (не прибутку, а усіх надходжень) була близько 169 мільйонів гривень.
«У прийдешньому році плануємо відкривати нові книгарні, де люди читатимуть якісні українські книги й спілкуватимуться, та видати на 300 тайтлів більше, ніж цього року. У цьому зробили майже півтисячі. А також продовжуватимемо популяризувати українських авторів в Україні та за кордоном. Моя мрія, щоб до них вишикувалися нескінченні черги, бо вони цього варті. І щоб люди купували книжки не час від часу, а щомісяця. Бо людьми, які читають не можна керувати, адже керують вони», — каже Юлія Орлова.
Читайте також: «Є великий ризик в тому, що пам’ять може залишитися непроговореною». Розмова з режисеркою «Степне» Мариною Вродою
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: