Читаємо уривок з книжки «Зірки й кістки» Ірини Грабовської

«Зірки й кістки» Ірини Грабовської стала однією з найбільш продаваних книжок видавництва Vivat у грудні 2022 року.

Це перша частина трилогії, заснованому на реальних подіях європейського середньовіччя.

Анотація: Світ, осяяний священним світлом Зірок, уже кілька років роздирає війна. Князівство крилатих, Ретон, опиняється в епіцентрі конфлікту могутніх людських держав. На плечі юного княжича Янна лягає важкий обов’язок: відновити спадкове право, встановити мир на рідній землі та припинити винищення одноплемінників. Але вижити у світі, де на полі бою повстають мертві, а живі керують монстрами, — це завдання геть не просте, бо вороги плетуть інтриги, а союзники вимагають завеликої плати за допомогу. У динамічному фентезі, заснованому на реальних подіях європейського середньовіччя, не існує простих рішень, але є місце для правди, епічних битв і кохання!

LiRoom публікує один із фрагментів книжки.

---

У Небельгаймі не кожен міг дозволити собі вироби тутешніх майстрів, а про злиденний Ретон годі й говорити. Певно, єдиний птах, який міг замовити собі такий скарб, — це Дар’єн ес Кенвер, славетний воїн, соратник Лабранша та Великої Санжі.

«Осоружний зрадник», — подумав Ольєр і скривився.

—   Я майстер Угрон, чим можу допомогти, мон господарю? Питання пролунало санжійською. Ольєр озирнувся. Позаду стояв невисокий старенький хетарець, на одному оці в нього

був прилаштований довгий латунний окуляр.

—   Ольєр ес Брезель, маю забрати замовлення.

Юнак уклонився, дістав з торби Ортонів сувій і простягнув йому.

—   А-а, так-так, — майстер миттєво перейшов на небельгаймську. — Замовлення керра Ортона готове, ходіть.

Угрон почимчикував кудись просто в стіну, і лише потім Ольєр помітив, що в глибині ковальні є запони, за якими ховається інше приміщення.

Птах пірнув під завісу й наче опинився в іншому світі. Тут панував напівморок. Жовтогаряче полум’я свічок віддзеркалювалося в сотнях дивовижних предметів, яких він не бачив раніше і, либонь, більше не побачить ніколи в житті. Сяйливі позолочені астролябії; срібні кулі на підставках у формі лев’ячих лап, довкола яких невпинно оберталися широкі кола з позначками; колби, реторти, вмістилища із залитими рідиною чудернацькими тваринками; стелажі з пришпиленими комахами; пергаменти з кресленнями на стінах — Ольєр так повільно просувався до заваленого сувоями столу, за яким сидів майстер, наче боявся впасти в яму. Майстер Угрон був не тільки ковалем. Він був дослідником усього найхимернішого у світі.

—   Так-с, якщо я правильно розумію, то керр Ортон сплатив замовлення ще…

 Ольєр уже не чув його. Тієї миті він побачив на протилежній стіні величезні перетинчасті крила. Рука мимоволі торкнулася медальйона із Зіркою Смерті.

—   Що це?

Майстер простежив за його поглядом.

—   Це крила.

Ольєр здригнувся, коли низенький хетарець вигулькнув біля нього.

—   Що за… Для чого це?

Птах не йняв віри очам. Могутні, з розмахом як у справжнього ретонця, тільки перетинчасті, як у кажана, крила з двома гострими шпичаками на верхньому згині — там, де з’єднуються суглоби. Ольєр затремтів, у голові запаморочилося.

—   Темні володарі, та це… це підніме в повітря людину?!

—   Людину — ні, — усміхнувся Угрон. — Я працюю над цим, але люди заважкі. Та якби до мене, скажімо, завітав якийсь безкрилий птах… як-от ви.

Ольєр рвучко обернувся, мало не скинувши плащем кілька колб.

—   Звідки ви знаєте, що я птах?

—   Керр Ортон попереджав, та й так видно — легка хода, високий зріст, могутній тулуб.

—   І ви вже експериментували? На цих крилах справді можна літати?

—   На жаль, я мав лише одного підопічного. Він — полетів.

Але це щоразу ризик, треба припасовувати ідеально.

—   Скільки це коштує?

—   М-м… — майстер Угрон скинув погляд на стелю.

В Ольєровій голові стало геть темно. Він продасть Брезелур. Він продасть материні коштовності — останнє, що від неї лишилося. Він більше не віддаватиме зірковим братам свою частку від Ортонових грабежів — до темних лютих усі його шляхетські забобони! Він хоче ці крила, він їх матиме, він знову полетить!

—   Це дуже коштовний метал, він надлегкий і надміцний, — майстер зняв окуляр, погляд його жовтих зіниць тепер пропалював Ольєра наскрізь. — Мій винахід! Тому такі крила вийдуть десь із десять тисяч золотих небельгаймських ґлюденів.

—   Десять тисяч? — голос Ольєра зірвався. — Десять тисяч золотом?!

Замку не вистачить. Усього його паскудного скарбу не вистачить! Навіть якщо він кілька років грабуватиме найзаможніші замки Ретону — все одно не назбирає! Юнак безсило зронив руки. Усе марно. Хтось багатший купить їх заради розваги  і розіб’ється об скелі. А він міг би літати!

Майстер знову почепив окуляр і вивчав сувій, який Ольєр віддав йому.

—   Добре, керре Брезелю, онде спакований обладунок керра Ортона. А чому ви питали про ціну крил? Хотіли собі такі?

—   Ні, — згаслим голосом промовив Ольєр.

—   Як це ні? Тоді маємо проблему, — пирхнув майстер, — бо керр Ортон уже сплатив за них!

Ольєр похитнувся. Цього не могло бути. Такі гроші… ні, це маячня. Хто він для Ортона? Учень, ретонський пуцьвірінок. Один з десятка його джур. Він не міг віддати такі гроші, аби…

—   То як учинимо? Ви відмовляєтеся чи готувати стіл?

Він буде винний своєму капітанові до скону. Він ніколи не віддасть цей борг.

Але натомість він матиме ціле небо.

—   Готуйте стіл.

---

Ірина Грабовська — українська письменниця і блогерка. Пише в жанрах стімпанку, фентезі, історичного роману.

---

Читайте також: Уривок з книги «Хіросіма» Джона Герсі: Плоди. Отець Вільгельм Кляйнсорґе