В Україні запустили Асоціацію неігрового кіно: що це за організація і навіщо саме зараз

Українська документалістика останнього десятиліття — це хроніка найбільш переломних моментів в історії України, яка завдяки стійкості та професійності авторів стала визнаним світовим брендом. Поки державна кінополітика роками не фокусувалася на системній підтримці, документалісти послідовно привозили нагороди й номінації з Оскара, Берлінале, Санденсу та десятка інших фестивалів. Проте за міжнародним визнанням ховалася інституційна порожнеча: відсутність цехової солідарності, незахищеність авторів перед державою та брак ресурсів для тих, хто знімає на передовій.

У лютому 2026 року Асоціація неігрового кіно України вийшла у публічне поле як офіційна інституція. Вона об’єднала понад 70 фахівців, а саме заснування Асоціації неігрового кіно України (АНКУ) — це спроба документальної спільноти остаточно вийти з кризового режиму та стати повноцінним гравцем, який сам диктує правила гри. Засновники наголошують: епоха поодиноких зусиль минає, а головною місією АНКУ є перетворення індивідуальних досягнень на єдину інституційну силу.

Розповідаємо, що це за організація та як вона працюватиме.

Матеріал опублікований на умовах партнерства.

Від спільного чату до офіційної інституції

Ідея самоорганізації авторів неігрового кіно виникла як відповідь на внутрішню потребу спільноти в координації. Початкова концепція об’єднання вже наявних громадських організацій була відкинута, оскільки це могло перетворити структуру на закрите комʼюніті. Натомість засновники обрали модель відкритої асоціації, де учасником може стати будь-який фахівець галузі — від режисерів до комунікаційників.

Публічний старт ініціативи відбувся у червні 2025 року під час Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Києві. Цей майданчик став місцем першої презентації та принципів, на яких базуватиметься робота АНКУ, вийти у публічну комунікацію організація вийшла у лютому 2026 року.

До правління АНКУ ввійшли: Надія Парфан (режисерка, продюсерка, засновниця Takflix), Ольга Брегман (продюсерка, співзасновниця 2Brave Productions), Олександра Кравченко (продюсерка), Ілько Гладштейн (продюсер, співвласник кінотеатру Kino42), Єлизавета Сміт (режисерка, продюсерка, співзасновниця Tabor), Олександра Братищенко (продюсерка Вавилонʼ13, засновниця Eleron Pictures) та Андрій Литвиненко (режисер, продюсер, оператор).

До складу АНКУ входять понад 70 фахівців: режисери, продюсери, оператори, режисери монтажу та інші. Значна частина спільноти захищає Україну в лавах Сил оборони. АНКУ бере на себе зобов’язання не лише підтримувати живих, а й продовжувати справу тих колег, які загинули на війні. Професійна реінтеграція ветеранів-документалістів та збереження пам’яті про загиблих авторів визначені як людський та професійний обов’язок організації.

Принципи роботи: незалежність та взаємодопомога

В основі роботи АНКУ лежать шість ключових принципів: відповідальність, професійність, спільнотворення, прозорість, етичність та людиноцентричність. Саме вони визначатимуть правила гри, за якими спільнота планує взаємодіяти всередині та зі світом. Ключовим завданням АНКУ є перехід від індивідуальних зусиль окремих авторів до створення спільної суб’єктності. Це дозволяє документальній спільноті взаємодіяти з міжнародними партнерами та державними інституціями з позиції фахової експертності. Як зазначила Надія Парфан в коментарі LB.ua: «Ми нічого не змінимо, поки кожен сам за себе. Нам потрібна спільна суб’єктність, щоб розмовляти з державою та міжнародними партнерами з позиції сили та експертності».

Документалістика як інструмент безпеки

У маніфесті Асоціації підкреслюється, що в епоху маніпуляцій документальне кіно стає засобом збереження фактів. «Пропаганда та постправда спрощують складне, підмінюють факти емоційними конструкціями, знецінюють досвід людей і стирають відповідальність за злочини», — йдеться в заяві.

Сьогодні камера в руках українського автора є частиною системи національної безпеки. АНКУ планує підтримувати створення контенту, який базується на етичному висвітленні війни, уникаючи спрощень, притаманних швидкому медійному виробництву.

Одне з найбільш предметних завдань Асоціації — робота з колегами, які зараз перебувають на фронті у лавах Сил Оборони. Організація планує супроводжувати їхню професійну реінтеграцію після повернення до цивільного життя.

Відкритість до індустрії

АНКУ запрошує долучатися продюсерів, режисерів, операторів, звукорежисерів, а також фахівців, що працюють із гібридними форматами та докуанімацією. Головними критеріями вступу є прозорість, етичність та людиноцентричність. Асоціація прагне створити простір, де професійний розвиток кожного посилює всю спільноту через обмін досвідом та технічними рішеннями.

Зараз організація заявляє про готовність стати експертним джерелом для медіа та стратегічним партнером для держави. Кінцева мета — зробити неігрове кіно не «жанром для обраних», а частиною щоденного культурного вжитку українців, що допомагає осмислювати реальність. Як зазначається в маніфесті: «Ми віримо в силу спільної дії, тож творімо майбутнє української документалістики разом!».

Заповнити анкету на вступ можна за посиланням. 

---

Читайте також: 10 імен, які формують сучасне українське документальне кіно