Українські фільми, які торкаються теми інклюзії

Інклюзія – це фізичний чи психологічний стан, при якому людина потребує більшого залучення у свій соціум. Саме тому це чи не найкраще працює у кіно, де глядач ідентифікує себе з персонажем. Фільми дозволяють прожити життя когось іншого, а значить – відчути, зрозуміти та стати толерантним.

Українське кіно також іноді говорить про інклюзію. Все частіше у наших реаліях зʼявляються рефлексії про особливості, з якими ми стикаємося. У 2024 році за підтримки Українського Культурного Фонду було створено анімаційний фільм «НепорозумЛіття»/MisundersHood Ірини Сосімович. Він розказує історію малорепрезентованих уразливих груп та стає голосом «не героїв».

Хлопчик Олекса, маючи недіагностований аутизм, виробляє захисний механізм, який підводить його у найстрашніший час — коли приходить війна. Він втрачає і водночас знаходить все, нарешті наважившись на довіру. Проєкт прагне подолати стереотипи, познайомити глядача з іншою перспективою погляду на світ.

Кінокритикиня Єлизавета Сушко спеціально для Лірум зібрала пʼять фільмів, які торкаються теми інклюзії, що ви вже могли бачити. Якщо ні – точно маєте звернути увагу.

«Ау», реж. Ольга Калчугіна

«АУ» — це документальна історія буденного життя двох українських родин, в яких виховуються діти з аутизмом. Родини живуть в різних країнах, Україні та Італії, але постійно спілкуються та підтримують один одного. Знімальна група жила разом з родинами у квартирах та перетворилася в меблі, фільмування велося навіть вночі. Глядач має змогу потрапити у простір, в їхні життя – у головних героїв вдома, в школі, на вулиці, в транспорті, в спортзалі…

«Племʼя», реж. Мирослав Слабошпицький

Звісно, неможливо не згадати фільм без жодного слова про дітей із вадами слуху. Стрічка, яка розповіла світу про Україну Сценарій фільму заснований на спогадах самого режисера. В дитинстві Мирослав Слабошпицький вчився у київській школі №186, навпроти якої був розташований інтернат – саме такий, як у стрічці. Глядача заводить у цей світ хлопець Сергій. Він прибуває до інтернату для людей з вадами слуху та одразу знайомиться з представниками кримінальної організації «Плем’я», до якої входять мешканці інтернату та вчитель праці. Пройшовши низку випробувань, Сергій стає частиною банди, і доволі скоро його призначають сутенером місцевої вихованки Ані, яка підробляє проституцією. Хлопець закохується в дівчину, намагаючись врятувати її від подальшого секс-рабства.

«Донька», реж. Єгор Олесов

Головна героїня маніпулятивного фільму про окупацію Бучі – 17-річна підлітка, яка чує лише на 30%. Вона потрапляє у дім нової родини батька, де їй не дуже раді. Атмосфера ворожнечі у сімʼї не змінюється і коли в їхній будинок заходять окупанти. Вони шукають нацистів, грошей та тероризують українську родину. Дівчина має стати дорослою та відповідальною і попри ненависть зі сторони нової дружини батька рятувати всіх.

«Тато мамин брат», реж. Вадим Ільков

Режисерська робота українського оператора – це сімейний портрет у той період їхнього життя, коли богемний співак та художник стає батьком своєї п’ятирічної племінниці. Все тому, що психічне здоров’я його сестри погіршується. Несподівано для себе він опиняється у ситуації, коли має балансувати між казками на ніч та провокативним мистецтвом, дитячими іграми та бурхливим нічним життям.

«Маляр», реж. Сашко Святський

Короткометражний фільм з програми Миколайчук OPEN 2023 розповідає про світ колориста, який випадково втрачає зір, але намагається залишитись у професії. Його учень-дальтонік, у минулому програміст, допомагає йому, користуючись сучасними досягненнями технічного прогресу. Обставини змушують їх об’єднатись і спільно долати свої страхи – у кожного свої, але такі схожі.