З 12 вересня в український прокат вийшов документальний фільм американсько-українського виробництва «Озброєні піснею», який розповідає про роль музики та музикантів у російсько-українській війні. Стрічку презентували на Tribeca Festival у Нью-Йорку.
Кінокритик Ігор Кромф подивився фільм та розповідає про те, як виглядає наша війна у розрізі західної документалістики.
Режисер фільму Раян Сміт вже не вперше працює з тематикою російсько-української війни. Раніше він спродюсував фільм «NFL 360: Хто, якщо не ми». Він був присвячений українським гравцям в американський футбол, які долучилися до Сил оборони під час повномасштабного вторгнення. Обізнаність з українським контекстом дається взнаки, тому Сміт цілком впевнено створює досить широке, але від цього не менш глибоке документальне дослідження, охоплюючи широкий спектр українських музикантів від опери до хіп-хопу.
«Озброєні піснею» (в оригіналі називається Soldiers of Song) — це кілька великих історій про різних людей і те, як змінилося їхнє життя під час війни. Однак всіх героїв фільму об’єднує те, що вони музиканти.
Сміт приділяє багато уваги обороні Маріуполя, розповідаючи про неї через призму двох історій: парамедикині Катерини «Пташки» Поліщук та диригента Маріупольського драмтеатру Віталія Крячка. Для першої пісня стає символом надії та підняття духу в умовах облоги «Азовсталі». Для другого — світ театру та музики перетворився спершу на спосіб порятунку людей від бомб, а згодом, вже в Києві, — на відродження минулого життя, адже Віталій Крячко відродив камерний симфонічний оркестр з учасників філармоній окупованих міст.
Сміт розповідає багато про явище «Культурного десанту», що об’єднує музикантів підняття бойового духу українських захисників. Миколай Серга та Саша Чемеров розповідають про спонтанну появу цієї ідеї після концерту в одному з госпіталів. Ініціатива двох музикантів переросла у велику платформу, що тепер не лише займається організацією виступів музикантів на фронті та в госпіталях, але й ставить мету зміни мілітарної культури в України, зокрема залучаючи не лише музикантів, а й, наприклад істориків чи дизайнерів.
Головний герой цього фільму — це лідер Бумбоксу Андрій Хливнюк, який після початку вторгнення спершу долучився до Сил ТРО, а згодом став командиром екіпажів ударних дронів. Водночас він періодично дає концерти для фінансової підтримки власного підрозділу.
Абсолютно різні історії музикантів у війні Сміт перемежовує документальними кадрами бомбардувань та бойових дій, створюючи півторагодинне нагадування для західної аудиторії, що тут у центрі Європи, у XXI столітті йде масштабна континентальна війна, яка супроводжується масовими вбивствами та руйнуваннями.
Фільм Сміта не виділяється художньою вибагливістю. Це досить типове велике документальне дослідження в стилі західної «стримінгової» документалістики. Водночас воно досить динамічне та різнопланове.
«Озброєні піснею» показують, що музика в час війни перетворюється у мультиінструментарну зброю, яка може підіймати дух, рятувати зранені душі, бути засобом для збору коштів та залишатися вагомою культурною частиною за яку, власне, ми й воюємо. Бо саме культура і музика зокрема — це найважливіший фактор нашої культурної ідентифікації, буквально того, чому ми відрізняємося від наших ворогів. І те, що ми воюємо з піснею, і є тією визначальною рисою, яку намагається висвітлити у своєму фільмі Раян Сміт.
Оцінка критика 8/10
Читайте також: 7 українських фільмів, що вийдуть в прокат цієї осені
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: