Алекс Макітра (фестиваль «ПроМОВА»): «Фестиваль – це більше громадянський феномен»

Організатори «ПроМОВА» називають свою подію першим фестивалем українського репу. У лайнапі – сім україномовних реперів з різних міст:  Глава 94 (Львів), Денні Дельта (Луцьк), Олдскульний Ніндзя (Дніпро), ПВНЧ (Чернігів), Тулим (Київ), Центра (Черкаси) та Ціна Ритму (Рівне). Ініціаторами фестивалю стали Алекс Макітра та Юрій Слободяник.

Алекс має свій електронний проект Макітра, а також працював з реп-командою Герої Дніпра, з якої почалось його знайомство з українським репом. Його колега — один із засновників та вокаліст першого складу київської команди Квадраджесіма, яка була активна в 2001-2011 роках.

Ми поговорили з Алексом Макітрою про популярність українського репу, російський версус та принциповість «мовної політики» фестивалю.

Придбати квитки на фестиваль «ПроМОВА» можна за посиланням.
Підтримати фестиваль «ПроМОВА» можна також на платформі Спільнокошт. 

– Про хіп-хоп в Україні говорять мало. Я б навіть сказала, що він в андеграунді, адже окрім Ярмака і, умовно кажучи, Грибів, у нас мало хто може назвати інших реперів. Чому склалась така ситуація? Чому наш хіп-хоп пішов в андеграунд і не є популярним?

– Андеграунд — це насправді дуже добре. Саме там наразі визріла достатня кількість реперів, матеріалом яких можна пишатися, і виникли підстави для першого фестивалю саме україномовного репу. Плюс світова кон’юнктура добре сприяє виходу з темряви, не кажучи вже потрібні закони та квоти. Тому я думаю ситуація швидко зміниться на краще, тим більш, що ми бачимо вже хвилю абсолютно нових імен.

Є реально гідні виконавці з відеороботами, яких ми просто фізично не змогли запросити, хоча дуже хотіли. Пам’ятаю одне з перших запитань про фест від Олдскульної Ніндзі: «А чому тільки один день?». Мабуть, має рацію.

Констатуючи стан речей, не варто забувати і про досить банальний фактор: останні декілька років якось не дуже до музики було. 2014-2015 роки взагалі зовсім інші настрої в суспільстві та першочергові завдання були. Тільки у 2016-му якось почало все приходити в рух. Мусимо враховувати то все. Пам’ятаю одну досить відому групу, яка по графіку випускала новий альбом десь в середині 2014. Я спеціально спостерігав – нуль реакції від людей. Наразі вони воліють взагалі в інтерв’ю не згадувати той альбом.

– Як вийти з андеграунду?

– Дуже просто. Робити так як ми! Організовувати акції, робити більше якісного матеріалу і, головне, проявляти більше напору та пресінгу. Не тільки в текстах проявляти бажання всіх порвати. Більше впевненості, сміливості та живих виступів. Причому по всій Україні.

Люди занадто занурені у смартфони та соцмережі, потік інформації шалений і ніхто по нормальному вже не реагує на все що пропонується і рекламується в інтернеті. Немає часу та сил на все. Вихід — треба більше реального контакту. Це запам’ятовується. А також, якщо ми кажемо про вихід на інший рівень популярності, то це означає також скоріше переходити до спільних пісень з поп-виконавцями вищого ешелону. Комусь це подобається, комусь ні, але в цілому це виведе реп на інший рівень сприйняття широкими масами. Це просто стандартна формула, яка працює у всіх країнах, нормальний процес.

«Якщо ми кажемо про вихід на інший рівень популярності, то це означає також скоріше переходити до спільних пісень з поп-виконавцями вищого ешелону»

– Де слухачам дізнаватись нове про хіп-хоп? Чи є якісь джерела-платформи окрім, наприклад, rap.ua?

– Чесно кажучи, не проводили такий аналіз, але є відчуття що поки що з цим не дуже, якщо ми маємо на увазі саме системну подачу матеріалу та новин. Є досить якісна платформа hip-hop.com.ua. Там поки що не багато новин по українському репу, але, як то кажуть, це скоріш не до них питання, а до стану речей який є.

Непоганий ресурс наших партнерів Open Rap UA, який присутній в YouTube та Facebook. Ресурс не виробляє новин, але він цікавий саме величезною базою виконавців та треків українського репу з різних часів, тут багато раритетів та рідкісних екземплярів.

Ми потихеньку теж думаємо про новинний аспект на базі ФБ-ресурсу «ПроМОВА», але він буде більше мати соціокультурний характер. Під хештегом #розширдіапазон ми плануємо викладати матеріали з різних куточків світу про речі, що так чи інакше, стосуються репу та хіп-хоп культури. Тобто в основному це буде обробка та переклад англомовних ресурсів. Номером один у нас вже пішов матеріал про культуру sagging. Просто видавати новини про те, що учасник X випустив трек Y, нам нецікаво, окрім якихось дійсно знакових українських релізів, які ми вважаємо за потрібне підтримати.

– Зараз настала хіп-хоп епоха. Він стає найпопулярнішим жанром на заході, він — це певно найкраще, що дає російський ринок. Версус батли і реп-батли дивляться мільйони глядачів. Як ви думаєте, чому так? І чому не так в Україні?

– Не бачу в цьому особливих проблем, знову ж таки, останні роки було трохи не до того. Шоубіз як частина бізнесу все ж таки напряму залежить від стану економіки та того, що в кишенях у людей. Наразі є стабілізація і потихеньку рух вперед, тож наразі все буде стрімко змінюватися.

Я дуже скептично відношусь до Versus-баттлів, більше їх розглядаю як суто російський феномен, мені вони не цікаві. До музики це немає ніякого стосунку, виключно медійна штука. Останнім часом це все більше виглядає як джерело мату, ненависті, образ, якогось мистецтва негативу. У спільнотах українських реперів вже починаю спостерігати якусь відразу та обговорення того, що це за бруд та «днище», коли обговорюють якийсь батл. Так, в часи «8 милі» чи часи коли ще було модно читати реп в кліпах стоячи навколо запалених бочок в темноті, а ля Бруклін стайл, це мало сенс, було фреш, актуально.

А кому це потрібно зараз? Успішним реперам в США, Британії на це немає часу і сенсу, бо вони елементарно зайняті роботами над треками, відео, концертами та турами. Якщо і хочуть з’ясувати стосунки то роблять це тільки через свої ж треки. До того ж роблять це максимально обережно, занадто багато втрат принесла війна Вест-Іст Кост. За більшість особистих образ, які лунають на версус-батлах взагалі можна кулю миттєво отримати в Штатах. Думаю скоро весь цей хайп успішно відімре і всі почнуть нарешті займатися своєю основною справою — якісні аранжування, сучасний саунд, мелодії, нові ідеї, хіти, концерти та тури.

– Назвіть п’ять наших реперів, за якими ви б порадили слідкувати?

– Так у нас фестивалі сім бере участь (сміється). І це ж ще не всі. Насправді кожен глиба і додатковий імпульс кожному з них, який надасть наш фест, ще якийсь концерт, публікація, інтерв’ю, більша кількість переглядів — все це може зробити зірку з кожного з них в загальному розумінні.

У нас в оргкомітеті йде певний прикольний розподіл, який стався сам по собі, кожному подобається певний з учасників. Немає такого учасника який був без уваги. Це для нас внутрішньо був дуже показовий і цінний результат. Займатися прослуховуванням зовсім невідомих та молодих не було завданням першої «ПроМОВИ», хоча, знову ж таки, позитивний сигнал — як тільки ми оголосили про фестиваль, пішли листи та треки. Бачимо, що матеріалу нового достатньо.

– Поговоримо про сам фестиваль «ПроМОВА». Як з’явилась ідея такий фестиваль влаштувати?

– Це все ж таки більше громадянський феномен. І я вважаю, це сильна сторона взагалі нашої країни останні роки. Просто в певний момент все зійшлося до купи — громадська активність, бажання самостійно творити зміни, а не клацати зраду та експертні думки у фейсбуці, власний музичний досвід та смаки, важливість питання мови, її актуалізації. Коли до цього прийшло чітке усвідомлення того, що гурти, які ти нарив, і треки дійсно варті уваги, то все стало на своє місця. Плюс світова кон’юнктура.

Друга складова, без якої неможлива була б організацію фесту, надійшла у вигляді довіри та бажанні докластися до його реалізації від самих учасників. Ніхто не ставив якихось нереальних умов чи в якусь позу, навпаки була консолідації навколо спільної потрібної всім справи.

Інновація фесту саме в тому і полягає, що це не підхід людей, які це роблять через бізнес-інтереси, це підхід громадянського-волонтерського суспільства. В оргкомітеті всі на волонтерських засадах і допомагають нам так само хто чим може. Бо професійні промоутери взагалі без якоїсь заявленої суперзірки чи спонсора потужного не починали все це. У нас інші завдання, ми безперечно плануємо вийти на певний рівень зацікавленості та підтримки, але ми не очікуємо цього з першого фесту. Ми реалісти. Але водночас ставимо собі завдання проведення виїзних сесій фестивалю в різних містах та якнайскорішого запрошення закордонних зірок репу в якості хедланерів.

«В оргкомітеті всі на волонтерських засадах і допомагають нам так само хто чим може»

Оскільки це перший фестиваль і спонсорів наразі не маємо, то вирішили використати громадську підтримку для вирішення найнагальніших питань – оренди залу та проведення рекламної кампанії. Це певна наша інновація в підході до організації таких акцій, які зазвичай вирішуються виключно через призму бізнес-підходів, спонсорів та прибутків. Водночас проведення самого Спільнокошта це теж певною мірою просвіта людей які раніше не мали стосунку до репу та не цікавилися ним. Тим більш нічого не знали про український реп. Бачимо що частково вдасться зібрати кошти і це дуже добрий симптом, тож полегшення фінансового тягара ми плануємо використати саме для підготовки до наступних виїзних сесій фестивалю.

– Ви заявляли, що хочете після фестивалю провести тур по містах України, особливо на сході. В якому форматі ви це уявляєте? 

– Формат проведення виїзних сесій фестивалю – це terra incognita. Так, з одного боку стандартна схема: залучення локальних артистів плюс відомі імена, з числа тих хто бере участь в першій «ПроМОВІ», але сам процес організації, ми вже бачимо, буде в кожному місті, регіоні мати свою специфіку.

Активність хіп-хоп ком’юніті в даній локації, структури громадянського суспільства, позиції та персоналії влади, культурні та історичні особливості регіону — все буде грати роль і в цьому весь інтерес. Ми вже думаємо та проводимо консультації з людьми в регіонах стосовно того, яке наступне місто буде після Києва. Остаточне рішення озвучимо 9 листопада.

– Чому для вас стало принциповим, якою мовою читають виконавці?

– По-перше, є просто загальне громадсько-патріотичне розуміння ситуації, того що відбулося та відбувається. Певне переконання в тому куди треба рухатися.

По-друге, завжди було цікаво розвивати та актуалізувати українську мову, це нове неоране поле, яке приносить дуже цікаві результати і при цьому ти можеш застосовувати всю ту спадщину, асоціативний масив даних, етнографічні та культурологічні прив’язки.

І до того ж, це насправді дуже вдячне зайняття — розвивати мову тої землі де ти знаходишся, енергетична підтримка дуже сильно працює. Коріння є коріння. В цьому плані ти завжди приречений на успіх та сталий впевнений результат, якщо справді любиш це та віддаєшся цьому. Ну і третє, є Вони. Є той самий україномовний реп-андеграунд, який вже розрісся, розбух, дозрів і готовий до великого завоювання. Якби цього не було, питання було б закрите саме по собі.

– Розкажіть про лайнап. Чому самі ці репери? На що звернути увагу при їх прослуховування?

– Все просто, оскільки самі не перший рік займаємося музикою в різних варіантах, одразу чутно, де чіпляє, де є зрілість, гострота, щось цікаве. Безперечно тексти, цікава подача, тембри голосу. Тобто це наше організаторське бачення тих, хто заслуговує на великі клуби та стадіони. Авжеж, підкріплене думкою шанувальників, концертами та альбомами. Тому тут в принципі не було ситуацій, коли нам сподобалося щось, що ніхто не переглядає в ютубі чи не слухає на саундклауді. І, оскільки вони ще не розбещені славою та гламуром, то ламборгіні, золоті зуби та пачки банкнот не будуть вам заважати зацінити саме те, в чому вони сильні – сенси, тексти, читка та музло.

Придбати квитки на фестиваль «ПроМОВА» можна за посиланням.
Ціна — від 200 грн.