Андрій Дмитренко — автор текстів, голос та гітара в adm:t, юрист, батько трирічної доньки. Від початку повномасштабного вторгнення служить у одній з військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Оскільки у 2015-2016 роках Андрій вже проходив військову службу, питання, чи йти в ЗСУ, перед ним не стояло.
Днями оприлюднили дату виходу другого мініальбому adm:t в квадраті — 22.12.2022, а трек лісостеп зазвучав у рекламному відео Нової пошти. Дмитренко не переймається, чи зайдуть зараз шанувальникам треки, написані до початку активної фази війни, та іронічно наголошує на важливості «магії цифр» у виборі дат релізів.
Анаід Агаджанова поговорила з Андрієм Дмитренком у межах спецпроєкту «Кожен на своєму фронті» про боротьбу з радянськими рудиментами, хибні стереотипи про службу в «паперових військах», декомунізацію вулиці Фучика та «актуальну» музику, що змушує відчувати іспанський сором.
Збір:
На купівлю дронів Mavic3 для 24ї ОМБр імені короля Данила, у якій служить Ярослав Возницький — один з співорганізаторів Західфест. Задонатити на банку або поповнити карту за номером 5375 4112 0212 2144.
Я вже служив у ЗСУ у 2015-2016 роках, тому знав, що у випадку оголошення загальної мобілізації однозначно теж піду. У перші дні повномасштабного вторгнення для мене найважливішим було вберегти дружину та доньку, тому, зібравши речі та документи, ми декілька днів ховалися в бомбосховищі. Згодом, щойно вдалося їх посадити в евакуаційний потяг, я пішов до ТрО ЗСУ.
Влітку 2016-го я вперше демобілізувався. Тоді мене часом питали, де я служив.. Я завжди чесно відповідав, що не був учасником бойових дій, на що чув щось типу: «Тю, фу, лузер».
На початках я навіть трохи парився з цього приводу, але з часом зрозумів, що ці питання мені ставлять люди, які навіть до військкомату не підняли свою дупу. То хто вони такі, щоб зараз мене оцінювати?
Про службу юристом у штабі
Існує не те щоб загальноприйнятий, але досить розповсюджений стереотип, типу, «крисюки по штабах відсиджуються, нічого не роблять, папери перекладають». Ніби штабна служба — це майже цивільна робота, на кшталт офісної. Це зовсім не так.
Навряд хтось «в офісі» займатиметься оформленням документів на загиблих, поранених, зниклих безвісти та полонених побратимів тощо. А від того, яким чином ці документи оформлені, буде залежати їхній статус та виконання соціальних гарантій, в тому числі, чи отримуватимуть їхні родичі фінансову допомогу чи компенсацію тощо.
У цивільному житті я юрист з договірного права та права інтелектуальної власності, а зараз, на службі, змінив профіль на військове, міжнародне гуманітарне, кримінальне, адміністративне та процесуальне право, у всіх його проявах. Я проводжу заняття з особовим складом з підвищення правової грамотності, займаюся документальним оформленням фактів про поранення, загибель та зникнення безвісти побратимів, фіксую порушення міжнародного гуманітарного права в зоні виконання завдань частини, відповідаю на запити адвокатів, правоохоронних органів.
Якщо забити на документальне оформлення, то держава потім заб’є на твоїх побратимів. Тому все має бути юридично оформлено, документально підкріплено результатами службового розслідування, доказами. Кожен факт поранення, особа кожного загиблого та інформація про кожного зниклого безвісти мають бути зафіксовані.
Для мене були і лишаються дикими ситуації, коли водій маршрутки показово каже ветерану, що «по УБД (посвідчення учасника бойових дій — прим.ред.) все одно проїзд платний», або «для тебе пільгових місць немає». Після перемоги ветеранів у нас стане в рази більше і вже зараз потрібно думати над їхнім майбутнім соціальним захистом.
У наш підрозділ всі прийшли добровільно, не по повістці — і це підвищена концентрація красавчиків в одному місці. Тому з кожною новиною про пораненого, загиблого чи зниклого безвісти побратима — стає важче. Хочеш того чи ні, але ти «прикипаєш» до них. Не до всіх, але до багатьох.
Наприклад, ми разом служимо з Сашком Ремезом (Руки’в’брюки), але я про це дізнався лише тоді, коли надійшла інформація про те, що його евакуювали з поля бою. Я допомагав йому з документальним оформленням поранення. Я радий, що у нього зараз пишуться нові тексти, бо у мене — взагалі ні. Нових ідей по музиці багато, але слова поки взагалі не йдуть. Втім у мене завжди спочатку народжуються мелодії, а тексти пишуться довго.
Про музику під час війни
Найбільше я сумую, звичайно, за рідними та друзями. Вперше побачив доцю аж через сім місяців, пропустив її день народження цього року. Коли у березні прощались – вона тільки говорила перші слова, а зараз вже цілі речення та історії, і словниковий запас у неї серйозніший за тексти моїх пісень.
Зараз пісні не пишуться взагалі. Раніше я принаймні знаходив ідею для пісні або якийсь образ, довкола якого придумувалась музика, писалися якісь рядки. Я усвідомлюю, що зараз у мене немає ідей для пісень. Наразі я не розумію, ні про що писати, ні навіщо, якщо чесно. Творчість заради творчості — це не мій підхід. Тому поки планую видати «старий» матеріал, а там — як піде, можливо, і з Сашком спільне щось напишемо.
Студійну роботу над другим мініальбомом в квадраті adm:t завершили в грудні 2021 року, а реліз планували на квітень 2022-го. Утім встигли лише оприлюднити 2.02.2022 ремікс на вулицю Фучика, створений разом із діджеєм Станіславом Алмазовим.
Вулиця «Фучика» тепер вже декомунізована на «Чапека», тому після перемоги на виступах буду з цим щось думати. Якщо серйозно, то я обидвома руками підтримую декомунізацію. Зараз вона відбувається в турборежимі, бо 30 років на неї забивали. А ті ж «совки», коли заходили у Львів, заздалегідь готували таблички й перейменовували вулиці. Як і міста. Тому зараз ідеальний момент, аби повернути історичні назви населеним пунктам та перейменувати вулиці на честь персоналій і подій, які є частиною саме нашої української культури та історії.
До речі, зараз, у порівнянні з 2015-м, в організації роботи всередині армії також поменшало пережитків «совка» і «воєнщини». Паперової роботи, втім, як було дохуя, так і залишилось, якщо не стало більше. При чому, саме рудиментарної — абсолютно непотрібної документації типу «журналів реєстрації журналів», «книги обліку книг обліку» тощо. Можливо, я грьобаний оптиміст, але, сподіваюся, поступово і в цьому напрямку будуть зрушення: більше електронного документообігу.
За словами Андрія, саме демобілізація у 2016-му стала поштовхом для розпуску його попереднього гурту та створення Аdm:t. На рахунку Аdm:t лише один мініальбом та кілька синглів, новий мініальбом в квадраті буде доступний на стрімінгах 22.12.2022.
Перший мініальбом був із назвою в першому степені, новий зараз буде в квадраті, а потім я сподіваюсь, колись, буде і наступний В кубі і далі до того ступеню, до якого мене самого вистачить. Тарас Тері Фао віддалено зводив та займався мастерингом, за що я йому дуже вдячний. Пізніше я вирішив, що буде прикольно символічно зробити реліз в кінці літа в останній день літа. Це композиція на слова мого друга Сашка Ніколассона.
Окрім цих двох, в квадраті буде ще три композиції.
ретранслятор. Трек ретранслятор — результат записаного колись давно на вбудований диктофон телефону спів моєї бабусі на її дні народженні. Це одна з автентичних народних пісень місцевості, де вона жила, Мурованокуриловецького району Вінницької області, та улюблена пісня мого прадіда. Ідея полягала в тому, щоб накласти засемлований бабусин спів на інструментальну частину, яку я придумав та записав ще в 2020-му.
черги. До нього навряд можна прив’язати якісь підтексти «воєнних» часів. Я взагалі не парюсь щодо того, що і музика і слова кожної з пісень були написані ще до вторгнення, тому вони про мирну рутину. Мені абсолютно не важливо бути «на часі». Актуальність музики не визначається суто контекстом.
Про «байрактарщину»
Для мене наявність слова «байрактар» чи «джавелін» у пісні не підбадьорює жодним чином. Я вважаю, що перетворення знарядь вбивства кацапні на елементи попкультури в 90% випадків штучна синтетична історія, яка звучить максимально награно, кон’юктурно та часто взагалі недоречно. Звісно, це може бути частиною прояву громадянської позиції артиста, але це не має заважати музиці бути просто крутою музикою. Пам’ятаю, якось наприкінці березня їхав у машині з увімкненим радіо, з якого щедро лилась байрактарово-джавелінова творчість – виникло бажання тупо вистрибнути з тачки на ходу. Там ще була пісня про «заплакані очі комбата», від якої я відчув максимальний іспанський сором.
Я навіть загуглив її, дізнався, що насправді ця пісня — присвята загиблому комбату, але вона звучить максимально трешово в ротації без жодного контексту на умовному «радіо Байрактар», звідки раптово може просто вивалитись на тебе.
Розумію, що, можливо, комусь саме така музика може бути необхідною у відповідний момент. Але, особисто моя думка така: якщо пісня потрапляє у масову ротацію, то має «заходити» непідготовленим аудиторії.
На жаль, деякі побратими не можуть відмовитися від «блатняка» і «русского рока», а помолодше — від «моргенштернів», незважаючи ні на що. Дуже висадила пісня «Саня-Саня-Сашок-За-Тєбя-Корешок». Особисто я цього не розумію, втім намагаюся «перевиховувати». Хоча навряд це сильно спрацює. Своїм я вмикаю і надсилаю українські гурти, які вони раніше не чули. Для таких цілей ідеально підходять thekomakoma, Blooms Corda, SadSvit, Zapaska.
Ще помітив, що всі мої найближчі побратими люблять Курган і Агрегат. Це свого роду індикатор/детектор. Додому Калуша і Skofka — ідеальний трек під гітару на заміну «цоям» і «любе», яких ще багато хто грає в компаніях за інерцією. Його багато хто знає, та і мені він також подобається. Але оці кавери Додому з дитячими голосами — то вже перебор.
Улюблені треки
У перший місяць вторгнення я сам взагалі не міг слухати музику, навіть не брав із собою навушники. Слухати почав наприкінці березня після того, як ЗСУ зачистили Київську область. Бо поки в Києві була максимально напружена ситуація, бажання щось слухати взагалі не було. А коли випав момент такого секундного спокою, то звернувся до підбірок, які складав для себе раніше.
Найчастіше, слухав ці три:
Latexfauna — Sequoia
У треках, що передували останньому альбому, їхній фірмовий суржик здавався мені притягнутим за вуха. Тому мені дуже зайшло, що в текстах з альбому Serbernar розкішна українська мова. Особливо коли в Sequoia гітара на початку приспіву, то very sokovyto.
Паліндром — Черемхова віхола
Шикарна ідея і виконання. Загалом я обожнюю нашу шлягерну культуру. Свого часу ми з другом навіть вели паблік «Шлягер Ґайд» для друзів, де робили огляд бронтозаврів цієї сцени.
Курган — Тамтам
Обожнюю Кургана. Обожнюю цю пісню. І музика, і текст — все, як має бути.
Із закордонних частіше за інші в мене звучать Jungle — Platoon, AnnenMayKanterreit — Ausgehen, Leisure feat Muroki — Summer Season, Alt-J — Taro, Foals — Birch Tree, Lescop — Ljubljana.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «MC2C (Media City to City): Creating city-to-city media connections for local and Ukrainian diaspora audience needs». Його реалізує Львівський медіафорум у партнерстві з Thomson Media та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Читайте також: «Війна із цоєчайфівськоюю шароварщиною триває і на фронті», — Андрій Жолоб, військовослужбовець, лідер панк-гурту БЕТОН
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: