Пісня за піснею: bulovinova про мініальбом «чи там є я»

3 квітня вийшов другий мініальбом bulovinova — чи там є я. Це музична розповідь про депресивний епізод, який Аліна переживала в серпні-жовтні 2024 року. Сама виконавиця називає альбом «питанням-заземленням»: ігнорувати свій стан чи зазирнути всередину, відкритися собі й вчасно попросити про допомогу. Аліна вірить, що цей альбом може стати опорою для всіх, хто зараз цього потребує.

Вперше в проєкті bulovinova артистка та її музичні продюсери Кирило Арих і Михайло Волошин використали живі інструменти: у піснях звучать барабани, гітари, рояль і саксофон, що додають альбому теплого й автентичного звучання.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» bulovinova розповіла про історію створення EP та кожен трек на ньому.

Історія створення мініальбому

Аліна розповідає, що ідейно мініальбом народився ще до того, як вона зі своїми продюсерами зібралася обговорити можливість його реалізації — десь у кінці серпня 2024 року. Період створення EP був подорожжю в музичну епоху пізніх 60-х.

«Після релізу EP “Холодна вода” я зрозуміла, що більше не піду на компроміси зі своїми смаками. Я хотіла, щоб звук був максимально моїм, наскільки це можливо — живим, бо саме таке звучання я обожнюю понад усе на світі», — розповідає bulovinova.

Завдяки зв’язкам та відкритості музикантів до комунікації вдалося залучити до роботи двох драмерів, двох гітаристів, саксофоніста, записати живий рояль. Тоді Аліна вперше свідомо слухала The Beatles, The Carpenters, Billy Joel, Elton John:

«З посмішкою згадувала, як підліткою казала своєму дідусю-меломану, що це якась нестильна музика, коли він вмикав мені “Your Song” та “Imagine”. Я згадувала, як він привіз мене в музей The Beatles у Ліверпулі, а я не розуміла, чому для нього це так цінно. Тепер розумію».

Мініальбом був створений у співпраці з двома музичними продюсерами, які раніше брали участь у створенні платівки Холодна вода, — Кирилом Арихом і Михайлом Волошиним. Автори розповідають, що чи там є я став ще одним маленьким світом, де вони сміялися, плакали, вчилися, перероблювали по десять разів, розчаровувалися і зачаровувалися разом.

«Сподіваюся, що на одну якісну платівку українською в цей день стало більше».

могла бути чесніше

Аліна: Інтро альбому, яке народилося останнім. Його не мало бути за першочерговою концепцією, але в процесі роботи ми почули, яким цілісним виходить EP, і захотіли зробити досвід занурення слухача максимально повним. Для написання могла бути чесніше я повернулася у спогадах і постаралася відтворити, як це — знайти себе в стані на межі депресії й не вірити в те, що це відбувається, адже «ну зі мною це точно ніколи не станеться». Я згадую Lizzy McAlpine, адже саме її альбом Older звучав у моїх навушниках щодня в той період.

Кирило: Я запропонував зробити інструментальний трек-інтро, який би переходив у початок наступної пісні. Але навіщо робити просто інструментальний трек, якщо можна зробити ще одну пісню! Так вирішила Аліна і додала мені ще трошки роботи. У моїй голові з самого початку був цей концепт дисонансної хмари звуку, що поступово наростає — як панічна атака — і підводить слухача до всієї подальшої історії про депресію та інші некласні психічні стани.

суцільне ніхто

Аліна: Від перших усвідомлень, що щось не так, ми рухаємося до критичних станів, які супроводжували мене у 2024-му. Температура під 39 без жодних інших симптомів майже кожного місяця. Я досі не знаю, що це було, адже лікарі не виявили причин. Саме під час одного з таких нападів я написала суцільне ніхто. Доповзла буквально до фоно і виплеснула всю образу на ці жалюгідні обставини, що отруювали моє тіло й розум. Поціновувачі Гри престолів явно почули, що тоді я була у своїй «переглядаю ГП вже вкотре» ері.

Кирило: Ця пісня теж робилася однією з останніх і не одразу знайшла свою фінальну форму. В якийсь момент мені прийшла думка зробити її у подвоєному темпі з хлопками, записаними теж наживо, і я хочу вірити, що це дало пісні певний емоційний контраст між текстом та музикою, який працює.

коли я хочу чай

Аліна: Наразі моя улюблена пісня з EP. Це етап терапії. Мені було складно наважитися, але я пішла. Всі, хто зараз читає цей текст і знаходиться в терапії, — ви дуже сильні. У коли я хочу чай зафіксовані всі реальні дії, які я робила для покращення свого стану. Пам’ятаю, як написала її та заспівала перше демо хлопцю. Мене так надихнув цей момент, що я описала його в фінальній частині пісні. А про горобців — то все теж правда, адже всю зиму в нас тусувалися синиці й горобці в годівничці, а я сиділа як кіт і спостерігала за ними.

Кирило: Бачення цієї пісні у мене було ще з моменту, коли ми вирішували, на яку епоху стилістично будемо орієнтуватися. Я знав, що бачу її як баладу, яка починається з фоно і певного малюнка драмки на тарілках. Мені подобається мінімалізм цієї пісні в плані використання інструментів — це підкреслює емоційність, але це було викликом у фіналізації звучання через те, що всі елементи «перед очима».

відвези мене

Аліна: Етап, коли хочеться вирватися з дому, втекти від безбарвних днів і нарешті дозволити собі відпочинок. Під час написання відвези мене я згадала, як влітку 2024 поїхала сама на один день на море. Я пів життя провела в Криму, і будь-яка велика вода завжди повертає мене в спогади про це місце неймовірної краси, запахів і смаків. Андрій Дмитренко з гурту adm:t якось написав мені: «Короче, вода — твоя головна стихія, я так розумію». Видається, що так. Я бажаю, щоб у кожного(ої) в житті їхня улюблена вода сталася якнайшвидше.

Кирило: Мій фаворит на цьому EP. Та водночас виклик як для продюсера. Купа живих інструментів, купа крутезних людей, які вклали частку себе — і я дуже радію, що все це вдалося з’єднати в таку прекрасну пісню. Там навіть є партія акустичної гітари, яку я примудрився вигадати та записати, до пуття не вміючи на ній грати. Це не типовий інструмент для пісень Аліни, бо вона пише їх під акорди на фоно, але мені прийшло це бачення, і я був переконаний, що саме це має стати звуком цієї пісні.

чи там є я

Аліна: Етап прогресу в терапії. Я написала її, коли мій хлопець поїхав на тиждень. Вона сталася зі мною в момент насолоди самотністю. У чи там є я я хотіла закарбувати стан легкості й надії. У ній я танцюю в повітрі, дозволяю собі бути, сплю на його місці, поки його немає вдома, і мені нарешті не тривожно бути з собою наодинці.

Ця пісня звучить єдиним тейком: голос + рояль записані одномоментно. Я спеціально помістила себе в рамки одного тейку, адже у мене не було права на помилку, не було можливості не прожити. І я прожила. Заспівала пісню повністю, як би я співала її на концерті. Гадаю, саме це рішення зберегло в чи там є я живість і глибину емоцій.

Кирило: Я не пам’ятаю, в який момент і звідки у нас з’явилася ця скажена ідея записати цю пісню з живим роялем і ще й одним тейком. Але ми це зробили. Довелося навіть намалювати бажану схему мікрофонів для інженера запису. Те, що ви чуєте в пісні, — це один єдиний запис, у якому Аліна сама грає й співає, а потім додані оркестрові партії. Чесно кажучи, після цього досвіду абсолютно перехотілося використовувати фортепіанні бібліотеки. Тому закликаю всіх активніше слухати Буловінову, щоб у нас було за що записувати все наживо.

---

Читайте також: Пісня за піснею: Hyphen Dash про альбом «Basement 626»