12 нових релізів від редакції Лірум

Мало того, перший понеділок місяця, що означає, що сьогодні ми побачимося у Squat17b, так ще й добірку релізів для вас зібрали! Ці два тижні були багаті на альбоми (їх тут аж 3) та кліпи (їх тут багато, не будемо рахувати). Тому якщо думали, що нового з української музики додати до плейлистів — тримайте, обирайте.

Курган & Agregat — Поле Каніфолі (LP)

Марічка Максимець: «Усі ми знали, що без Курганів у цій добірці не обійдеться. “Поле Каніфолі“ — це не просто продовження експериментів із “Зембонджу”, а їхнє осмислення та вдосконалення. Джазові гармонії, фанкові ритми та диско-мотиви, які вже стали візитівкою гурту, тепер звучать ще злагодженіше, ніби спеціально підготовлені для живих виступів із фуллбендом.

Тексти традиційно балансують між іронією, побутовими спостереженнями та сатирою на реальність. Менш пафосними словами: фрази з цього альбому точно розлетяться на цитати. І хоча гурт майже не торкається теми війни напряму, його гумор і самоіронія зараз працюють як своєрідний заклик — веселитися наперекір усьому, бо ми ще тут, бо ми ще живі. Іншими словами: “Та вилазьте ви з тієї поминальної ями, якось воно буде”.

Альбом, який виправдовує очікування і, здається, навіть перевершує їх. Додати в плейлист — обов’язково».

сліпток — Їх не в’януть почуття (EP)

Марічка Максимець: «Цей реліз — моє перше знайомство з гуртом і дуже вдале! Учасники кажуть, що мініальбом — це три історії про самотність, спогади та пошуки себе. І хоч опис релізу звучить доволі меланхолійно (як і тексти), звучання у нього дуже легке та літнє. Ніби і самотність, і спогади, і пошуки — не з претензією до себе, а з бажанням розібратися. Дуже мило. А ще badactress дуже личить акустична гітара».

хейтспіч — Голос

Настя Денеж: «Творчість хейтспіча повертає у люту реальність. Не те щоб я про неї забувала, але все ж. Він наче й говорить про прості, зрозумілі, я б навіть сказала, очевидні речі, але його голосом ці слова пробирають глибше.

Ну і, звісно, всім раджу не лише послухати пісню, а й подивитися кліп. Після цього піти почитати історію Богдана Зізи та інших незаконно увʼязнених активістів».

Оля Закревська: «Маю зізнатися, у 2022 році я думала, що хейтспіч — проєкт, який швидко втомиться співати про війну. У 2025 році маємо чергове підтвердження — дует Діми і Фіми має дуже широке поле тем, які неможливо болять.

Нова пісня “Голос”, зроблена у співпраці з Кримською платформою, акцентує увагу на активістах, ув’язнених за супротив окупаційній владі та підтримку України. “Ми — голос, що є завдяки і всупереч”».

Богдан Купер — Буде як буде

Настя Денеж: «Купера тяжко сплутати з кимось. Вся його музика для мене віє якимось таким добром, затишком і комфортом, що хочеться, як дурочка, пристрибуючи бігти вулицями, розмахуючи торбинкою з апельсинами та грейпфрутами».

Olenka Karas — Колискова

Женя Кудрик: «Мені дуже подобається новий музичний вектор Оленки. Саме цього мені й хотілося — мінімалістичного, простого, глибокого й щирого. І це воно. Ця колискова огортає, ніби теплий мед, і приносить відчуття затишку та спокою».

Tember Blanche — Стрес (I guess)

Марічка Максимець: «Як людина, якій перед кожною запланованою зустріччю треба провести ритуал “20 хвилин переконую себе, що соціалізація — це важливо”, можу сказати, що життєвішої пісні ще не придумали. Майже в кожній добірці розказую, як я люблю збережену концепцію між сенсом треку та його звучанням, і “Стрес (I guess)” — прекрасний приклад того, що я маю на увазі. Тут усі стадії “накруту”: інді-поп, коли ще на ентузіазмі, ліричний відступ, коли починаються перші сумніви, ритмічна читка, коли голова починає працювати проти тебе. Справжній гімн соціофобів, дякую.

А ще реліз знаменує початок нової ери творчості Tember Blanche. Якого я й до цього чекала, а після “Стрес (I guess)” ще більше заінтригована, що для нас підготували Саша з Владом».

Антайтлд, Nekura, Garmata Syndicate — потужна

Оля Закревська: «Євген Тимчик ніби вирішив перетворити свою стрічку твітеру на хардкорний трек. Те, що буквально кожна твітерська тема скрімиться і гроулиться, додає ефекту, коли, знаєте, треба прокричатися. Ідеально спрацювало ввечері в п’ятницю під ті новини з Білого дому, маю сказати».

Yevhenii Dubovyk, ptaho__, Kyryllch, Dmytro Markov, Ivan Korniienko, Stanislav Diachenko — Vertigo

Оля Закревська: «Євгеній Дубовик розширив склад свого проєкту і видав новий трек — це досі нове прочитання джазу, досі з експериментами, досі чудово. Інших спойлерів не буде, послухайте обов’язково».

Міша Правильний, Гоня, Volodymyr Dantes — Алфавіт

Настя Денеж: «Я вирішила прокоментувати цей трек не лише тому, що на ньому є Дантес. Чесно. Колаборація Міші Правильного та Dantes мені припала до душі ще з альбому “Всі імена вигадані”. А “Честер” — єдиний трек, на якому я захлиналася сльозами на останньому концерті Дантеса в “Атласі”.

І, здається, у хлопців дійсно класно виходить робити щось разом, бо вони відчувають одне одного. Куплет Міші, який солідно грузить, мелодійні та емоційні приспіви Дантеса та динамічний куплет Гоні в “Алфавіті” органічно поєдналися в одне ціле. Але хоча б разочок послухайте весь альбом — там є на що звернути увагу».

The Curly — мовчиш

Настя Денеж: «А що, The Curly підмінили? Хто не в контексті — увімкніть будь-який старий трек Микити, а потім “Мовчиш”. І тоді зрозумієте моє здивування».

The Soul Delusion — обережно! розбите!

Женя Кудрик: «Музика, від якої хочеться жити. Вона нагадує, що є небо — щоб мріяти, сонце й земля — для нескінченних кроків, а тіло — щоб танцювати. Обожнюю, коли в гурті співає кілька голосів, а цей хор під фанкову музику просто зносить дах. Уся пісня тримає в захопленні: постійно змінюється, додає нового, але не перевантажує».

Марічка Максимець: «Якщо раптом вам не вистачало саундтреку для весняного вечора, коли хочеться одночасно танцювати й задуматися над життям, новий реліз The Soul Delusion — саме те, що треба. Бедрум-фанк із гітарними ходами й ритм-секцією, під яку не підтанцьовувати не вийде, хоч як не старайся. А ось текст — зовсім про інше. Тут бракує кисню не лише у фізичному сенсі, а й у метафоричному: невизначеність, напруга у стосунках, відчуття, що ти наче дихаєш, але повітря все одно не вистачає. Це той випадок, коли музика і слова йдуть у протилежних напрямках, створюючи відчуття, що ти танцюєш на тонкій межі між легкістю й напругою. Прикольно, мені подобається, гляньте, може, і вам зайде».

Ницо Потворно — Бамбетель

Оля Закревська: «Ницо Потворно випустив новий EP! Окрім оприлюдненого раніше треку “Служба”, маємо ще дві нові пісні. Проте саме “Бамбетель” хочеться виділити окремо — я прослухала її разів 20 на репіті. У ній Сергій рефлексує щодо того, наскільки життя військовослужбовця перестає належати йому самому. Не знаю, як ви, а я, чесно кажучи, не замислювалася над цим аспектом служби. Скільки ще відкриттів цивільні зроблять через пісні мобілізованих артистів, оооооох».

---

Читайте також: Велкам ту Юкрейн, панк. Розповідаємо про музику у фільмі «Одного літа в Україні»